Смекни!
smekni.com

Використання фольклору у морально-естетичному вихованні школярів (стр. 7 из 7)

Заходить гурт дівчат-щедрувальниць, вони викону­ють щедрівку «Ой сивая та і зозуленька». Послухавши, вчитель обдаровує дівчат, і вони виходять із зали.

Вчитель. А чи знають наші конкурсанти ко­лядки та щедрівки? Для них завдання у конвертах.

Барвінок і Ромашка вручають командам конвер­ти з завданням «Виконати колядку», «Виконати щедрівку». Учні виконують завдання.

Просимо членів журі оцінити майстерність кож­ної команди.

Журі оголошує результати конкурсу, видає ко­мандам ялинкові прикраси, які Барвінок і Ромашка прилаштовують на ялинках кожної команди.

Вчитель. У різні пори року приваблива земля. Але навесні все ж таки квітучіша та запашніша, кра­сива і чиста. З давніх-давен у нашого народу було од­не з найулюбленіших свят — зустріч Весни, що про­ходило урочисто і радісно. Весну, за уявленням наших предків, приносили на крилах птахи. Тому в березні випікалося обрядове печиво у формі пташок, діти, співаючи, носили їх селом, закликаючи весну.

Під грамзапис «Благослови, мати!» заходить ма­ти із випеченими «жайворонками» у ситі. Вона роз­дає дітям — членам команд — «жайворонків».

Мати. Діти, мої діти,

діти-боженята,

йдіть до мене гурточком,

виберіть жайворята.

Жайворонки беріте,

на високу гору йдіте.

Пісеньок гарних співайте,

весну-красну величайте.

Просіть жита, пшениці,

всякої пашниці,

дощика дрібненького,

сонечка ясненького.

Діти підносять вгору «жайворонків» і промовля­ють:

Пташок викликаю

з теплого краю:

— Летіть, соловейки,

на нашу земельку,

спішіть, ластівоньки,

пасти корівоньки!

Звучить грамзапис веснянки «Ой прийшла весна», дівчата виконують танок. По закінченні танцю по­чинає звучати грамзапис веснянки «Не стій, вербо, над водою», і дівчата виходять.

Вчитель. Ми подивились обряд зустрічі весни, почули веснянки. А що знають третьокласники про весняні обряди?

Барвінок і Ромашка роздають конкурсантам у конвертах завдання:

1. Як ще називають веснянки у різних місцевос­тях України? (Гаївки, гагілки, ягілки, маївки).

2. Як називається обрядове печиво, яке випікалось на початку весни і роздавалось дітям? (Жайворонки).

Відповіді команд, оцінки журі.

Починає звучати грамзапис колискової «Ой хо­дить сон».

Вчитель. Колискові призначені тільки для од­ного слухача — дитини і мають тільки одного вико­навця — матір або близьку людину. Мати й дитя — це най прекрасніший образ людської духовності. «Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим», — писав Т.Шевченко. Зв'язок, що з дня народження існує між матір'ю і дитиною, відображується у зворушливо щирих колисанках. Всю любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щасли­вим, розумним, здоровим матір вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, у ритм гойдання колис­ки. Монотонний тихенький наспів і пестливі лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину, тому м'я­кенькими лапками підступає до намальованої коли­сочки пухнастий, муркотливий котик (учитель співає):

Котику сіренький,

котику біленький,

котку волохатий,

не ходи по хаті,

не ходи по хаті,

не буди дитяти.

Дитя буде спати,

котик воркотати.

Ой на кота — воркота,

на дитину — дрімота.

А-а-а-а!

Або голуби приносять на крилечках сон-дрімоту:

Ой ну, .йолі, люлі,

прилинули гулі,

сіли на колисці

в червонім намисті.

Стали думать і гадать,

чим дитинку забавлять...

... «Колискова пісня, колискова —

то найперша материна мова».

Шановні гості! Звертаємося до вас з проханням, щоб ви заспівали колискові пісні, якими заколисува­ли своїх маленьких діток.

Жінки співають колискові пісні.

Вчитель. Дякуємо вам за спів колискових пісень. А тепер я запрошую дівчат 3 класу виконати колискові. Журі оцінює роботу конкурсантів.

Вчитель. Сьогодні ми не можемо не згадати жанр українського фольклору — народну пісню. Наш народ завжди співав: коли йому було весело і коли було сумно, під час праці та відпочинку...

Давайте спробуємо усміхнутись один одному, по­бажаємо всім здоров'я і заспіваємо гарну українську народну пісню.

Зала умовно ділиться на дві половини. Спочатку глядачі правої половини зали співають українську народну пісню «Несе Таля воду», потім ліва — пісню «А мій милий вареничків просить», а потім уся глядацька зала виконує українську народну пісню «Роз­прягайте, хлопці, коні» або іншу улюблену пісню.

Вчитель. Українські народні пісні для вас ви­конують команди-конкурсанти. («Танцювала риба з раком» і «Пішли діти в поле» під музичний супровід учителя).

Вчитель. Журі підбило підсумки виконання пісень, а ми далі подорожуємо Країною українсько­го фольклору.

«Як дитина бігає і грається, так їй здоров'я ус­міхається», — говорить народна мудрість. Хто з нас не любить гру? В ній передається характер народу. Цінність дитячої народної гри не лише у фізичному загартуванні дітей. У ній виховується дружба, колек­тивізм, взаємодопомога. Завдяки грі розвивається мислення, мовлення дитини, швидкість реакції. Зма­лечку треба бути добрим, чесним, сміливим. Саме на­родна гра допоможе стати таким.

Пропонуємо учасникам конкурсу відпочити і пог­рати в українські народні ігри «Квочка» та «Дощик».

Вчитель. Хочеться сказати про особливий вид українського фольклору — загадки. Це стислі твори, в основі яких — запитання.

Проведемо з третьокласниками конкурс «Нумо, відгадай!» Загадки загадують Барвінок і Ромашка.

Малий Малишко закинув бочку на вишку. (Мак).

Червоний Макар полем скакав, та в борщ попав. (Буряк).

Золоте решето, а в ньому чорних хатинок повно. (Сонях).

Влітку одягається, а взимку одежі цурається. (Дерево)...

Вчитель. Підбиваємо підсумки цього конкур­су. (Оцінювання журі).

Для вас, конкурсанти, ще одне завдання. Але во­но важче, ніж попереднє. Барвінок і Ромашка вам роздадуть картки із зображенням предметів, а ви маєте або згадати загадку про ці предмети, або при­думати свою.

Барвінок і Ромашка роздають картки із зобра­женням цибулі, капусти, кішки, лисиці.

Доки учасники конкурсу працюють, пропоную загадки для гостей. (Учитель загадує загадки гостям свята).

Вчитель. Слово — командам. Які загадки до ма­люнків ви пригадали? (Журі оцінює роботу команд).

Вчитель. Своєрідним фольклорним жанром є скоромовки, їх цінність полягає в тому, що добира­ються і розставляються слова в них, вимова яких потребує певних зусиль і сприяє виробленню дикції, пра­вильної артикуляції, що підвищує культуру мовлення.

Ватажкам команд пропонується по 3 рази вимо­вити скоромовки:

Ковпак на ковпаку, під ковпаком ковпак.

Росте липа біля Пилипа

Розкажу вам про покупки, про покупки,

про покупочки мої.

Стоїть піп на копі, копа під попом, піп під ковпаком.

Вчитель. Журі виставляє оцінки за останній конкурс. А Барвінок і Ромашка підраховують для кож­ної команди загальну кількість ялинкових прикрас.

Оголошується команда-переможець.

Швидко плине час. Завершується і наша зустріч. Ми розглянули лише деякі жанри українського фоль­клору. Культура нашого народу дуже багатогранна, вона не може не викликати захоплення.

До нових зустрічей! Хай вам щастить!

Звучить запис пісні «У нас є все».


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Василенко В.Ф., Задонський Д.В. Міщенко Л.І., Погрібний А.Г. Калинова сопілка. – К.: Веселка, 1998. – 509 с.

2. Василенко В.Ф., Задонський Д.В. Закувала зозуленька. – К., Веселка, 1998. – 430 с.

3. Волкова Н.П. Педагогіка. – К. Академія, 2001. – 575 с.

4. Грицай М.С. Українська народнопоетична творчість. – К. Вища школа, 1983. – 357 с.

5. Дейч О. Фольклор у вихованні культури поведінки молодших школярів// Початкова школа. – 2000. - №2. – с. 46-48.

6. Кузьмінський А.І. Омеляненко В.Л. Педагогіка. – К. Знання – Прес, 2003. – 700 с.

7. Лановик М., Лановик №. Українська усна народна творчість: Підручник. – К. Знання – Прес, 2001 . 591 с.

8. Лемківський М.В., Микитюк О.М. Історія педагогіки. – Харків. ОВС, 2002. – 240 с.

9. Мангова І.Г. Організація фольклорно-пошукової роботи//Початкова школа. – 1996. _ №6, - с. 24-27.

10. Орел Л. З народної педагогіки// Початкова школа. – 2001. - №5. – с. 44-47.

11. Отич О. Українська народно-пісенна творчість// Початкова школа. – 2000. № 5 – с. 44-45.

12. Ріцула М.М. Педагогіка. – К. Академвидав. 2003. – 527 с.

13. Савченко М.Є. Сторінки історії української літератури і фольклористики. – К. Наукова думка, 1990. – 300 с.

14. Сухомлинський В.О. Вибр. тв. у 5 т. – К., 1997. 0 Т.3. – с.189.

15. Філарет Калесса. Українська усна словесність. – Едмонтон. Канадський Інституту Українських Студій, 1983. – 632 с.

16. Чужа Н. Душі народної криниця// Початкова школа. – 1999. - № 11 – с. 16-18.