Академія педагогічних наук України
Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих
Антонова Олена Євгеніївна
УДК 378. 147. 88:376.545
Теоретико-методологічні засади навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах
13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України, м. Житомир.
Науковий консультант – доктор педагогічних наук, професор
Дубасенюк Олександра Антонівна, Житомирський державний університет імені Івана Франка, проректор з наукової роботи, міжнародних та міжрегіональних зв’язків, м. Житомир.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Дем’янчук Олександр Никанорович, Луцький інститут розвитку людини Відкритого міжнародного університету "Україна", проректор з науково-методичної роботи, м. Луцьк.
доктор педагогічних наук, професор Кічук Надія Василівна, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, завідувач кафедри педагогіки, м. Ізмаїл;
доктор психологічних наук, професор Рибалка Валентин Васильович, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, провідний науковий співробітник відділу педагогічної психології та психології праці, м. Київ;
Захист відбудеться 27 травня 2008 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).
Автореферат розісланий 26 квітня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради С.В. Лапаєнко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність та доцільність дослідження. Одним з найважливіших ресурсів суспільства є його інтелектуальний потенціал, представлений соціалізованими соціально-рольовими групами, які знайшли своє місце у житті, повною мірою реалізували власні творчі здібності й професійні можливості. Саме вони є головним рушієм прогресу у всіх сферах діяльності суспільства і держави.
Здатність до збереження і примноження інтелектуального потенціалу є визначальним чинником розвитку суспільства, яке існує в умовах глобалізації та інформатизації ХХІ століття. Тому одним із пріоритетних напрямів державної політики в Україні має бути постійна підтримка обдарованої молоді та теоретико-методологічна розробка проблеми обдарованості у вітчизняній науці.
Досвід та успіхи найбільш розвинених країн світу у галузі науки, виробництва, розвитку нових технологій, культури та освіти свідчать про необхідність радикальної перебудови системи навчання з метою створення умов для обдарованої молоді вільно проявляти свої особливості, розвиватися відповідно своїм нахилам. Проте у нашій країні до останніх років цей процес відбувався стихійно, спираючись лише на регіональні можливості та на власну ініціативу окремих учителів, учених, митців.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури виявлено, що дослідженню проблеми обдарованості приділяється належна увага, зокрема таким її аспектам, як проблема індивідуальних відмінностей (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов та ін.); визначення підходів до розуміння психологічних основ та структури обдарованості (у західній науці – Дж. Гілфорд, В. Сієрвальд, К. Перлет, Б.Ф. Скіннер, К. Тейлор, П. Торранс, К.А. Хеллер; у вітчизняній – Н.С. Лейтес, О.М. Матюшкін, В.О. Моляко, Б.Д. Шадріков та інші); психологічні концепції інтелекту і творчості (Г.Ю. Айзенк, Дж. Гілфорд, Р. Стернберг, К. Хеллер, М.Л. Смульсон, Д.В. Ушаков та інші); розвиток інтелектуального і творчого потенціалу особистості (Д.Б. Богоявленська, В.Н. Дружинін, Н.В. Кічук, О.І. Кульчицька, С.Д. Максименко, О.М. Матюшкін, В.О. Моляко, М.М. Поташник, С.О. Сисоєва та інші); виділення сфер та видів обдарованості (С.У. Гончаренко, Г.В. Бурменська, Ю.З. Гільбух, М.М. Гнатко, В.М. Слуцький та інші); розвиток обдарованості на різних вікових етапах (А.В. Брушлінський, В.В. Давидов, Б.Д. Ельконін, О.І. Кульчицька, Н.С. Лейтес, В.Ф. Паламарчук та ін.); виявлення і розвиток обдарованості учнів (Ю.З. Гільбух, В.А. Крутецький, О.І. Кульчицька, Б.М. Теплов та інші).
Економічні та соціальні перетворення в Українській державі зумовили необхідність реформування всіх ланок системи освіти. Перед сучасною школою постало завдання максимального розкриття і розвитку потенціалу кожної особистості, формування людини як суб’єкта соціального та професійного життя, підготовки її до самовдосконалення, самовизначення та самореалізації. Нова українська школа має забезпечувати всебічний розвиток індивідуальності людини як особистості та найвищої цінності суспільства на основі виявлення її задатків, здібностей, обдарованості і талантів. В Україні прийнято низку законів і програм (зокрема Закон України “Про освіту” (1996 р.), Цільова комплексна програма „Вчитель” (1996 р.), Національна програма “Діти України” (2001 р.), Указ Президента України “Про програму роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 роки (2001 р.), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.), Концепція державної програми роботи з обдарованою молоддю на 2006-2010 роки (2007 р.) та інші), спрямованих на створення загальнодержавної мережі навчальних закладів для обдарованої молоді. Цими документами визначено такі стратегічні завдання: формування цілісної загальнодержавної системи виявлення і підтримки обдарованої молоді; розвиток та реалізація її здібностей; стимулювання творчої роботи учнів, студентів, учителів та викладачів вищих навчальних закладів; активізація навчально-пізнавальної діяльності молоді; формування резерву для вступу у вищі заклади освіти, магістратуру та аспірантуру; підготовка наукових, педагогічних та науково-технічних кадрів.
У зв’язку з цим актуалізуються проблеми, пов’язані з підготовкою вчителя, оскільки саме йому відводиться провідна роль у реалізації окреслених перетворень. Провідним напрямом державної освітньої політики визнається підготовка педагогічних працівників, створення умов для формування освіченої, творчої особистості вчителя, реалізації та самореалізації його природних задатків і можливостей в освітньому процесі.
Однак у процесі підготовки майбутнього вчителя виникає ряд суперечностей, найбільш суттєвими з яких можна назвати такі:
невідповідність між соціальною потребою в інтелектуальній еліті та реальним станом професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів;
між потребою школи у педагогічно обдарованих кадрах і недостатньою розробленістю навчально-методичного забезпечення їх підготовки;
між потребами обдарованого учня і недостатньому професійному рівні підготовки вчителя до роботи з талановитими дітьми;
між необхідністю виховання нової генерації педагогічних працівників, здатних виявляти і розвивати здібності та обдарування дитини і відсутністю концептуальних та методичних засад їх підготовки до роботи із обдарованими учнями.
Враховуючи актуальність визначеної проблеми, об’єктивну потребу в обдарованих, творчо працюючих учителях як основній рушійній силі на шляху реформування суспільства та недостатню розробленість проблеми, темою дисертаційного дослідження обрано: “Теоретико-методологічні засади навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у межах теми “Формування професійної майстерності вчителів в умовах Європейської інтеграції”, яка розробляється кафедрою педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка (РК № 0106U005409).
Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 29 травня 2003 р., протокол № 8 і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні 25 листопада 2003 р., протокол № 9.
Мета дослідження: обґрунтувати теоретико-методологічні засади та визначити тенденції розвитку проблеми навчання обдарованої студентської молоді на основі теоретичного, ретроспективного та порівняльного аналізу сучасних моделей обдарованості; розробити концепцію навчання обдарованих студентів у педагогічному університеті; побудувати модель педагогічної обдарованості та експериментально її перевірити.
Об’єкт дослідження: розвиток особистості майбутнього вчителя у процесі навчання у вищому педагогічному навчальному закладі.
Предмет дослідження: теоретико-методологічні та організаційно-методичні засади навчання педагогічно обдарованих студентів у вищих педагогічних навчальних закладах.
Концепція дослідження. На основі розуміння особистості як відкритої системи, здатної до саморозвитку і самовдосконалення, людина постає як цілісна єдність природного і суспільного, об'єктивного і суб'єктивного, внутрішнього і духовного начал, в якій усі визначені сторони взаємодії виступають необхідними моментами. Зважаючи на це, і процес формування особистості має відбуватися цілісно.
Системотвірним чинником у дослідженні феномена обдарованості виступає поняття "особистість" як сукупність особистісних якостей, що має ієрархічну побудову. Тому в основу моделі обдарованості покладено концепцію тривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистості (В.В. Рибалка), кожний елемент якої зазнає системного впливу та системно сполучає в собі функції трьох головних типів – соціально-психолого-індивідуального, діяльнісного та вікового (генетичного), які відповідають трьом базовим вимірам особистості.