У сучасній методиці викладання природознавства вчені (В.П. Горощенко, Л.К. Нарочна, В.М. Пакулова, Т.М. Байбара, О.А. Біда та інші) не відмовляються від цього типу уроків, а наголошують на його необхідності у навчанні, вихованні та розвитку молодших школярів.
Більшість методистів [4; 11; 21; 27; 30; 36; 40] під предметним уроком розуміють урок, коли діти працюють безпосередньо з предметом, який вивчається, а не із його зображенням. При цьому молодші школярі одержують певну суму конкретних відомостей про тіла і явища природи. Отже, об’єктом вивчення на предметному уроці може бути, як правило, реально існуючий предмет. При вивченні рослин і тварин перевагу слід надавати живим об’єктам, тоді уявлення будуть точнішими і яскравішими. Проте в ряді випадків замість самого об’єкта можна використати інші види унаочнення (гербарії, колекції, чучела або вологі препарати тварин чи рослин).
Особливість предметного уроку полягає в тому, що власне предметний зміст, яким оволодівають учні в процесі уроку, передбачає різнобічне вивчення конкретного предмета або явища природи, а саме: виявлення суттєвих ознак, властивостей структури, встановлення зв’язків і залежностей між іншими об’єктами, умов існування або протікання, походження, способом добування або вирощування, важливості для людини [4].
На думку Т.М. Байбари [4], доцільно, щоб на такому уроці діти працювали з натуральними, живими природними об’єктами. Це - одна із складових частин успіху його проведення. Якщо відсутня об’єктивна можливість їх забезпечення (інша пора року і т. ін), тоді використовуються гербарні та колекційні зразки. Роздавальні натуральні засоби наочності для кожного предметного уроку учні можуть виготовити самостійно заздалегідь під безпосереднім чи опосередкованим керівництвом учителя. До цієї роботи також залучають батьків. Наприклад, під час екскурсій, прогулянок діти збирають різні природні матеріали, корисні копалини, плоди і насіння, жуків-шкідників, окремі рослини або їх частини. На уроках трудового навчання, в позаурочний час - на гуртку, вдома разом із батьками - вони за завданням учителя виготовляють гербарії та колекції.
Важливою умовою для правильної організації предметного уроку є те, щоб предметами, які вивчаються на уроці, були забезпечені всі учні класу або, в крайньому разі, один предмет був на двох учнів. Це привчає дітей уважно розглядати, вивчати об’єкт, мобілізує їхню увагу [36].
Предметні уроки забезпечують сприймання учнями тіл і явищ природи різними органами чуття. Вони мобілізують діяльність тих органів сприймання, які на уроках іншого типу перебувають у пасивному стані. На таких уроках школярі мають можливість розглянути той або інший предмет, випробувати його твердість, відчути запах, іноді покуштувати на смак, порівняти різні предмети між собою, встановити в них спільні та відмінні ознаки.
Таким чином, предметний урок характеризується конкретним знайомством учнів з явищами і тілами навколишньої дійсності та встановленням зв’язків між ними.
Як зазначають В.М. Пакулова і В.І. Кузнєцова [40], основна дидактична мета предметних уроків - отримання учнями знань в ході безпосередньої роботи з об’єктами живої і неживої природи. На предметних уроках учні під керівництвом учителя повинні спостерігати, порівнювати, описувати, обговорювати факти і явища, що спостерігаються, робити висновки і узагальнення та перевіряти їх простими доступними дослідами. Крім того, уроки цього типу мають велике виховне і розвиваюче значення. Безпосереднє спілкування з об’єктом природи, його пізнання сприяють розвитку наукового світогляду у молодших школярів, переконують дітей у реальному існуванні предметів, явищ природи, їх властивостей. На цих уроках в учнів виховуються такі якості особистості, як наполегливість, працелюбство, спостережливість, старанність, охайність, ретельність у роботі. Діти здобувають навички проведення практичної та лабораторної робіт.
Уміло проведені предметні уроки підвищують інтерес учнів до роботи, активізують процес навчання, розвивають у дітей творчу ініціативу, підкреслює О.А. Біда [11].
Значення предметних уроків полягає також і в тому, що вчитель не лише пропонує учням для розглядання конкретний матеріал, а й навчає їх уважно спостерігати за даним предметом чи явищем, виділяти його суттєві та несуттєві ознаки, підмічати схожість і відмінність з іншими предметами і на цій основі робити висновки та узагальнення.
На предметному уроці вчитель привчає думати і відповідати самих дітей. Для цього бесіду потрібно побудувати так, щоб учні самостійно давали відповіді на запитання, виходячи зі своїх спостережень за об’єктом або явищем, що вивчається. Працюючи з певним предметом, діти перевіряють і уточнюють знання, набуті з різних джерел. Отже, на предметному уроці об’єкт, що вивчається, є не лише ілюстрацією до розповіді вчителя, а й є джерелом нових знань учнів.
Предметні уроки не можна відокремлювати від інших форм організації навчального процесу. Перш за все, слід підкреслити їх тісний зв’язок з екскурсіями. Більшість предметних уроків проводиться, як правило, після уроків-екскурсій в природу чи на виробництво, під час яких школярі спостерігають за конкретними об’єктами у навколишньому середовищі, мають можливість ознайомитися з предметом вивчення в звичному, природному середовищі, спостерігати його зв’язок з іншими предметами і явищами. Здобуті фактичні знання є опорою у процесі всебічного пізнання об’єкта або явища, виявлення його істотних ознак, властивостей, зв’язків у природі. Отже, від фактів, які діти спостерігали безпосередньо в природі, переходять до вивчення основних властивостей (ознак) конкретних предметів, роблячи потрібні узагальнення та висновки. Наприклад, у 3 класі після екскурсії, під час якої діти знайомляться з корисними копалинами в природі або на виробництві, проводиться предметний урок із теми "Корисні копалини", на якому вивчаються найважливіші для даної місцевості корисні копалини; після проведення екскурсії на поле проводяться предметні уроки із вивчення зернових, овочевих і технічних рослин поля своєї місцевості тощо.
У практиці роботи початкової школи широке поширення отримав досвід проведення предметних уроків на основі екскурсій. Наприклад, предметні уроки про рослини і тварини рідного краю проводяться на матеріалі екскурсій у ліс, на поле. Найбільш раціональна форма зв’язку екскурсії з предметними уроками, запропонована Л.Ф. Мельчоковим [33] може бути виражена так: екскурсія - предметний урок - екскурсія. На першій екскурсії у дітей формується загальне уявлення про ліс і його рослини, на предметному уроці вони проаналізують і вивчать окремі типові види рослин, а на другій екскурсії ознайомляться з більшою кількістю рослин у природній для них обстановці.
Основним методом проведення предметного уроку є спостереження за натуральним об’єктом. Досліди і практичні роботи з роздавальним матеріалом, використання наочних посібників, а також словесні методи навчання, на предметних уроках носять допоміжний характер.
На предметному уроці поряд з аналізом ознак предмета, який досягається в процесі спостережень, дослідів, дій, мають місце синтез, узагальнення і підведення дітей до визначення даного поняття. Це досягається в процесі бесіди і читання тексту підручника.
Вивчення предметів може бути організовано фронтально, групами чи в парі. Частіше використовується фронтальна організація роботи на уроці, коли школярі отримують однакове для всіх завдання і виконують його під безпосереднім керівництвом учителя. Застосовування групових та парних форм роботи виробляє у молодших школярів навички колективної праці, дисциплінує їх. Традиційно робота здійснюється учнями за інструкцією чи алгоритмом, запропонованим учителем (вербальним, візуальним).
Типовою особливістю предметних уроків є поєднання самостійної роботи класу з поясненням учителя. Джерелом знань є практична діяльність самих учнів і проведення його спрямоване на формування певних практичних умінь і творчих дослідницьких навичок. Пояснення вчителя, що передує спостереженню чи постановці досліду, має вступний характер. Його мета - поставити перед учнями завдання уроку, визначити учбові проблеми, які мають бути розв’язані, намітити послідовність самостійної роботи школярів. Учитель не повинен розкривати сутність явищ і закономірностей, які будуть установлені в результаті спостереження чи постановки досліду. В іншому випадку зникне пошуковий характер предметних уроків, в ході яких учні не отримують готові знання, а "відкривають" їх для себе. В ряді випадків діти дублюють роботу учителя: він показує дію, а учні її відтворюють. Після цього проводиться бесіда для вияснення сутності явищ, які спостерігали школярі в процесі роботи.
Л.Ф. Мельчаков [33] виділяє предметні уроки трьох типів:
1) предметні уроки з роздавальним матеріалом. Цей тип уроків цінний самостійною роботою кожного учня, коли об’єкт вивчається в натуральному вигляді (вивчення корисних копалин, рослин тощо);
2) предметні уроки із демонстрацією об’єктів або їх моделей. На цих уроках проводиться колективне спостереження учнями об’єктів чи моделей (знайомство з термометром, планом місцевості, фізичною картою, зразками ґрунту тощо);
3) предметні уроки з дослідами, які проводяться під час вивчення властивостей води, ґрунту, піску, глини.
За характером роботи, що проводиться на уроці, О.Ф. Козіна і О.М. Степанян [30] розрізняють дослідницькі та предметно-практичні заняття, на яких учні оволодівають методикою наукового дослідження.
Навчальна програма вимагає проведення предметних уроків із природознавства в 3 і 4 класах. Зокрема, у 3 класі проводяться предметні уроки з тем "Властивості води-рідини", "Розчинні і нерозчинні речовини", "Корисні копалини", "Ґрунт" тощо; у 4 класі - "Фізична карта півкуль", "Фізична карта України", "Рослини мішаного лісу", "Зернові рослини поля", "Рослини луків", "Овочеві й технічні рослини поля" тощо.