У ряді областей України деякі уроки (наприклад, із теми "Рослини лісу") не можуть бути проведені як предметні, тоді їх потрібно замінити предметним вивченням місцевих рослин (на основі реалізації краєзнавчого принципу).
При проведенні предметних уроків учителю, перш за все, потрібно чітко уявляти собі, яку суму конкретних уявлень і понять він має сформувати в учнів про даний об’єкт. Працюючи з певним предметом, діти перевіряють і уточнюють знання, отримані з різних джерел. Предметні уроки повинні сприяти виробленню практичних умінь і навичок.
В цілому методика проведення предметних уроків досить складна і вимагає від учителя великої творчості. Створювалась вона протягом тривалого періоду пошуками учителів та методистів-учених. На кожному етапі розвитку школи методика мінялась і удосконалювалась. Цей процес продовжується і в наш час, коли в початковій школі природа вивчається на особливому предметі - природознавство.
Проведення предметних уроків вимагає від учителя значної підготовчої роботи. Учитель ретельно продумує зміст і хід предметного уроку, його навчальне, розвивальне й виховне значення. Слід звернути особливу увагу на підготовку обладнання і натуральних об’єктів до уроку. Учителю необхідно розглянути об’єкти самому, виконати всі види робіт. Якщо на уроці буде проводитися дослід, то учитель заздалегідь повинен його виконати, щоб визначити тривалість і умови його проведення. Все це дозволить точно визначити час для проведення роботи, уникнути труднощів, які можуть при цьому виникнути. Іноді вчитель повинен підготувати інструкцію для проведення самостійної роботи учнів.
Таким чином, вчитель, виходячи з програмного матеріалу, наявності необхідного унаочнення, місцевих природних умов, особливостей класу, визначає вид предметного уроку:
урок із роздавальним матеріалом;
урок із застосуванням лабораторних дослідів;
урок із використанням живих об’єктів та ін.
Учням необхідно давати завдання, щоб вони під час екскурсій збирали різні природні матеріали (корисні копалини; рослини лісу, луків, поля, їх плоди та насіння; комах тощо), та в позаурочний час за завданнями вчителя виготовляли колекції, гербарії та інші наочні посібники.
Після цього вчитель складає план-конспект уроку, в якому визначає навчальну, розвивальну та виховну мету, виділяє етапи уроку, продумує зміст і хід предметного уроку.
Складаючи конспект уроку, учитель повинен чітко визначити:
навчальну, розвивальну та виховну мету даного уроку;
якими вміннями і навичками повинні оволодіти учні на уроці;
що потрібно їм записати і замалювати в зошиті;
розподіл часу за розділами роботи.
Для технічної допомоги вчитель у кожному класі з числа учнів обирає 2-3 асистенти (лаборанти), які допомагають йому підготувати все, що потрібно до уроку і на самому уроці. Для кожної групи учнів матеріал готується на окремих підносах або у ванночках, щоб його швидко можна було роздати під час уроку (відповідно до кількості груп учнів, якщо це групова форма роботи, або парт, якщо це парна форма роботи).
Отже, вчитель повинен забезпечити засвоєння учнями навчального матеріалу, використати урок для виховної роботи, відзначити і виправити недоліки у дослідах, записах, малюнках і в кожній групі, і в класі в цілому. Вчителеві треба завжди бути готовим допомогти учням, коли їм важко виконувати певний вид роботи. Тому він повинен вільно орієнтуватись у матеріалі, ретельно готуватись до уроку.
Досліди, що проводяться на предметних уроках учнями, повинні бути абсолютно нешкідливими. Про правила поводження з приладами і лабораторним обладнанням учитель проводить відповідний інструктаж у класі перед початком роботи.
Готуючись до проведення предметного уроку, вчителю необхідно визначити його структуру, види діяльності учнів із предметом, що вивчається, сформулювати запитання і завдання по темі.
Методику проведення предметних уроків, зазначає Л.Ф. Мельчаков [33] можна виразити в таких поетапних діях:
підготовчі вправи, які готують учнів до сприймання предмета, що вивчається, постановка завдань;
загальний розгляд предмета, виділення при цьому зовнішніх його ознак, його частин, виділення предмета серед інших на основі порівняння з однотипними предметами (встановлення подібності й відмінності);
аналіз виявлених ознак, встановлення зв’язків між ними, узагальнення і висновки;
встановлення значення отриманих знань для практичної діяльності людей;
закріплення і узагальнення набутих знань;
подача домашніх завдань для повторення і поглиблення отриманих знань, а також підготовка дітей до сприймання наступного навчального матеріалу.
Структура предметного уроку дещо відрізняється від структури традиційного комбінованого уроку. На ньому, як правило, не виділяється час для перевірки знань, умінь і навичок учнів, а протягом усього уроку вивчається новий навчальний матеріал. Таким чином, за дидактичною суттю предметний урок є уроком вивчення нового матеріалу. Його основна частина присвячується вивченню нового матеріалу шляхом самостійної роботи молодших школярів, після чого проводиться закріплення й застосування вивченого матеріалу.
Структура предметного уроку визначається на основі аналізу логічної схеми змісту теми уроку і, як зазначають Т.М. Байбара, О.А. Біда, В.М. Пакулова та В.І. Кузнєцова [4; 11; 40], містить такі макроетапи:
І етап. Організація класу до уроку (0,5-1 хв).
II етап. Підсумки спостережень за змінами в природі (2-3 хв).
ІІІ етап. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів. Повідомлення теми, мети і завдань уроку (2-3 хв).
V етап. Вивчення нового навчального матеріалу (15-20 хв).
VІ етап. Закріплення знань, умінь і навичок учнів (15-20 хв).
VІІ етап. Підсумок уроку (1-2 хв).
VІІІ етап. Завдання додому (1-2 хв).
Розглянемо основні етапи предметного уроку.
Актуалізація опорних знань і вмінь учнів. Повідомлення теми, мети і завдань уроку
На цьому етапі проводиться бесіда, метою якої є відновити в пам’яті учнів те, що вони бачили або вивчали раніше, і підготувати їх до свідомого сприймання нового навчального матеріалу.
Важливою на цьому етапі є загальна мотивація діяльності школярів, яка найчастіше націлена на спонукання пізнавального інтересу до об’єкта, бажання пізнати його. З цією метою використовують різні прийоми. Зокрема, за допомогою цікавого фактичного матеріалу, уривків з оповідань, прислів’їв, дослідів демонструється вагомість природного об’єкта для людей, особисто для дитини молодшого шкільного віку, місце і значення в природі, особливості прояву його властивостей та ознак тощо.
Діти повинні сприйняти і усвідомити тему уроку та його завдання, тобто об’єкт, який вивчається, і що саме та в якій послідовності вони дізнаються про нього. Учитель має пояснити дітям практичне значення тієї роботи, яку необхідно здійснити їм під час предметного уроку. Учні повинні знати, навіщо вони виконують цю роботу і на які запитання вони шукають відповіді.
Вивчення нового навчального матеріалу.
Як зазначають В.П. Горощенко та І.А. Степанов [21], етап вивчення нового навчального матеріалу на предметному уроці містить у собі такі основні компоненти:
показ об’єкта та встановлення його назви, спостереження загального вигляду об’єкта і встановлення основних його частин;
розгляд об’єкта і виявлення головних та другорядних ознак;
виявлення ознак подібності і відмінності з іншими об’єктами, які добре відомі учневі (спиратися потрібно, перш за все, на знання, отримані під час власних спостережень учнів на екскурсіях);
узагальнення знань про об’єкт; закріплення отриманих знань і подальше їх удосконалення (в процесі виконання домашньої роботи).
Сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу на предметному уроці проводиться переважно методом бесіди з використанням колекцій, гербаріїв, чучел, живих рослин, інших об’єктів. Одночасно, для більшої конкретизації, проводиться робота з таблицями, навчальними картинами. Лише коли діти вже знають, що будуть робити, їм роздають матеріал. Якщо роздати матеріал до уроку, наявність на партах різних предметів відверне увагу дітей від бесіди й ускладнить її проведення.
Після бесіди доцільно продемонструвати дітям фрагмент відеофільму, діафільм або кадри діапозитивів. Переглядаючи їх, учні спочатку пояснюють зміст побаченого, читають текст. Це активізує мислення учнів, дає можливість виявити їхній життєвий досвід.
На думку Л.К. Нароочної, Г.В. Ковальчук і К.Д. Гончарової [36], вивчення нового матеріалу на предметному уроці можна проводити двома основними способами. За одним способом заняття проводяться фронтально, коли діти під безпосереднім керівництвом учителя одночасно виконують одні й ті самі дії. Другий спосіб полягає в тому, що учням даються завдання (усно або заздалегідь записуються на дошці), за якими кожен виконує самостійну роботу. Це робота за попереднім завданням.
Фронтальний спосіб проведення предметних уроків дає можливість працювати з усім класом: учитель стежить за роботою всіх учнів, перевіряючи і допомагаючи їм; учні допускають менше помилок, швидше засвоюють опрацьований матеріал.
Проте при фронтальному способі проведення предметного уроку не обов’язково всю роботу проводити під диктовку, частину її учні можуть зробити за написаним на дошці планом або провести нескладний дослід самостійно. Це потребує від них відповідного вміння та самостійності.
Звичайно, перший об’єкт із ряду однорідних (наприклад, корисну копалину) потрібно вивчати фронтальним способом. Коли ж діти оволоділи прийомами вивчення властивостей шляхом порівняння, проведення дослідів тощо, наступний об’єкт (наприклад, найпоширенішу корисну копалину своєї місцевості) доцільно вивчати іншим способом - за попереднім завданням. Спочатку вчитель пояснює учням значення роботи і розказує, якими прийомами її потрібно виконувати, а потім пропонує інструкцію проведення дослідів для вивчення властивостей об’єктів. Інструкція роздається учням на кожну парту або записується на дошці. Завдання, які мають виконувати учні згідно з інструкцією, аналогічні тим, за якими учні працювали раніше під керівництвом учителя.