Смекни!
smekni.com

Стандарти вищої освіти у контексті Болонського процесу (стр. 5 из 5)

ПЕРЕХІД ДО НаУКМА З ІНШИХ ВИЩИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

Перехід до НаУКМА студентів з інших вищих закладів освіти України допускається лише за умови успішного виконання вступного тесту і на конкурсній основі. Абітурієнт, який до вступу в НаУКМА навчався в іншому ВНЗ, вступає на загальних умовах. Під час навчання в НаУКМА студент може перезараховувати деякі навчальні дисципліни з того ВНЗ, де він навчався раніше.

АТЕСТАЦІЯ ВИПУСКНИКА

Після завершення навчання на кожному освітньому рівні, за умови виконання всіх вимог навчального плану й отримання визначеного мінімуму залікових балів з обраної спеціальності, студент допускається до підсумкової атестації – захисту кваліфікаційної роботи на відкритому засіданні Державної комісії або до складання державних іспитів. Студентові, який успішно захистив кваліфікаційну роботу чи склав державний іспит, рішенням Державної комісії присвоюється кваліфікаційний рівень бакалавра, спеціаліста чи магістра, вручається диплом державного зразка та додаток до нього. Якщо студент складе на «відмінно» 75 % обов’язкових і вибіркових дисциплін навчального плану, а решту дисциплін – з оцінкою «добре», захистить кваліфікаційну роботу з оцінкою «відмінно», йому буде видано державний диплом із відзнакою. Студенти, які виконали умови Положення про диплом бакалавра та магістра НаУКМА та Договору про корпоративні взаємозобов’язання між студентом та НаУКМА, отримують також Диплом Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Диплом бакалавра або магістра НаУКМА видається студенту, який успішно освоїв освітньо-професійну програму відповідного рівня (середній бал з навчальних дисциплін має становити не менше 76) і захистив кваліфікаційну роботу або склав державний іспит на здобуття ступеня бакалавра чи магістра з оцінкою «добре» або «відмінно» (не менше 76 балів).

Диплом НаУКМА з відзнакою видається випускнику бакалаврської/магістерської програми, який за результатами освітньо-професійної програми відповідного рівня має середній бал з навчальних дисциплін 91 і вище та відмінні оцінки з профільних дисциплін.

2.2. Висновок

Києво-Могилянська академія – це особливий, неповторний, сучасний університет. А яка там атмосфера? Тоді як в кожному мало мальськи відомому університеті, інституті або коледжі вчені мужі гризуть один одному горлянки намагаючись підлаштувати нову систему освіти під себе, В Могилянці вже давно впроваджені принципи Болонського процесу. Хоча, й у цієї альма-матер є свої проблеми. Ось так коли ніхто не знав навіть, що собою являє «болонь», академію намагалися навернути до звичайної системи освіти радянського зразка, коли ж в країні почали впроваджувати Болонський процес – академію почали звинувачувати ще в десятках гріхів.

Президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА) Сергій Квіт заявив, що міністр освіти і науки Дмитро Табачник не зацікавлений в академії, як в "ефективному автономному університеті без корупції". Про це він сказав на прес-конференції в Києві. Прогнозуючи наслідки конфлікту НаУКМА з Міносвіти України, Квіт допускає тиск на нього особисто, а також позачергові перевірки у виші. "Якщо нашому університету не дають нормально розвиватися, то у мене є тільки таке пояснення: очевидно, міністру не потрібен такий прецедент, коли університет ефективний, і, тим більше, працює без корупції", - заявив Квіт.

За словами президента Києво-Могилянки, міністерство не затверджує правила прийому абітурієнтів до академії наступного року, наполягаючи на скасуванні обов'язкового сертифікату з англійської мови при вступі.

"Частина навчального процесу проходить англійською мовою, тому ми не можемо не вимагати ці сертифікати", - пояснив президент НаУКМА. За його словами, якщо скасовувати англійську мову, то треба також скасовувати викладання англійською, зв'язки з іноземними вузами, обміни, які базуються на цій мові. При цьому Квіт заявив, що нічого протизаконного в обов'язковості сертифіката з англійської немає. Також він зазначив, що при затвердженні статуту НаУКМА Міносвіти виступає проти вільного відвідування лекцій, також у міністерстві заявляють, що виш не мав права записувати в статуті підготовку в докторській школі по PHD програмах.

Отож, можна сказати, що не впровадження іншої системи освіти заважає Міністерству ладнати з академією, а сама академія почала заважати Міністерству. Авжеж, навіщо потрібен ВУЗ в котрому не беруть хабарі, котрий впроваджує сучасні принципи освіти, намагається надати своїм вихованцям найбільше знань, дати можливість стати найкращими у своїй галузі, краще ж мати замість цього клоаку де не проходить жодного іспиту без підмалювання педагогічного складу та хабарів. Звичайно, політика Міністерства зрозуміла – чим гірший рівень освіти, тим менше освічених та всесторонньо розвинутих людей, а значить зручніше ними керувати. Може десь я неправа, але це моя думка.

Загальні висновки

Болонський процес – це процес розпізнавання однієї освітньої системи іншою в європейському просторі. Якщо майбутнє України пов'язане з Європою, то не можна надалі стверджувати, що Болонський процес має для нас лише просвітнє та пізнавальне значення. Надання високої оцінки національній системі освіти не має заспокоювати нас і стримувати глибинне її реформування. Всесвітнє визнання нашої освіти та висока якість навчання – це досягнення попередньої епохи, попередньої системи влади, попереднього покоління. Нині можна з жалем констатувати, що незважаючи на природні досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система (демократичність, гнучкість, не заідеологізованість), в масовому вимірі освіта стала менш якісною, а переважна більшість випускників вищих навчальних закладів (особливо нових) не конкурентоспроможна на європейському ринку праці. Це зобов'язує менше говорити про власні досягнення, а все більше аналізувати світові та європейські тенденції реформування освіти і відповідно до цього напружено і послідовно вдосконалювати нашу професійну сферу діяльності.

Рівень вищої освіти в Україні за пострадянський період опустився нижче плінтуса. Якщо за радянських часів рівень фундаментальної підготовки, якість проведення виробничої практики, рівень курсових і дипломних проектів ще підтримувалися в більш-менш пристойних рамках, то в 90-ті роки перейдено всі межі. Причому Україна (Міністерство освіти і науки, ректори і навколовишівські ділки) проявили особливу «оригінальність» у цьому абсурдному процесі. Вирівнюючи несприятливий показник частки осіб із вищою освітою, Кабмін і парламент оголосили всі технікуми вищими навчальними закладами другого рівня одним розчерком пера, більш ніж удвічі «збільшивши» кількість вишів (жодна країна у світі не додумалася до такого кульбіту). За кількістю університетів наша країна обійшла не тільки Англію, Францію і Німеччину, а й ледь не всі західноєвропейські країни разом узяті. До ще одного суто українського ноу-хау можна віднести запровадження для кращих вишів статусу національних. За три-чотири роки цей «почесний» статус купили собі близько сотні вишів, багато з яких, за цивілізованими мірками, не гідні звання навіть коледжу.

Конвеєр української вищої школи «успішно» працює, випускаючи щорічно сотні тисяч «спеціалістів», більшість з яких є неуками з купленими «кірочками». Звичайно, в Україні є кілька пристойних вишів, окремі факультети і кафедри, які намагаються героїчно підтримувати високі принципи вищої школи, є, нарешті, невеличкий прошарок працьовитих, талановитих і цілеспрямованих студентів, які всупереч усьому примудряються здобути серйозну вищу освіту. Але ці маленькі острівці, на жаль, не визначають обличчя національної вищої школи.

Чи не єдиним в Україні чесним ВУЗом залишається Києво-Могилянська академія, котру постійно гноблять «власть имущие». Так Табачник постійно тягне до університету свої пазурі та повсякчас «гарчить» у бік Могилянки. Це ще раз підтверджує негативне ставлення до європеїзації учбового процесу вищої освіти й неприйняття навчання без хабарів.

Особисто моє ставлення до Болонського процесу скоріше негативне ніж позитивне, але не до тієї системи котру впровадили в країнах ЄС, а до того шапіто під простонародною назвою «українсько-болонський процес», що намагаються нав’язувати в наших ВУЗах. Небажання відступати від наскрізь прогнившої системи радянської освіти й паралельне намагання улестити ЄС вирвавши маленький шматочок з «болонки», зробило українську систему освіти схожу на різнокольорового Арлекіна котрий незрозуміло як опинився на світському прийомі. Взагалі то я дуже добре ставлюся до Радянської освіти, вона давала світу найкращих спеціалістів й вважалася кращою в світі, але часи змінилися, політика змінила курс й вимоги до освіти стали іншими.

Отже, якщо брати Болонський процес повністю то це дуже добра система котра дає можливість до самовираження, але якщо буде продовжуватися балаган, що називається вища освіта України й надалі – навряд ми зможемо порівнювати себе з такими країнами як Великобританія, Німеччина, Франція, скоріше опустимося до рівня країн третього світу.

Список використаної літератури

1. http://uk.wikipedia.org/wiki/Стандарти_вищої_освіти

2. http://ua.textreferat.com/referat-12644-3.html

3. http://www.news.uzhgorod.ua/novosti/13122/

4. http://blog.i.ua/search/?type=label&words=1483

5. http://www.kmfoundation.com/p-2_2_publications_ukrainian-lan-ua-alan-ua-id-157-a-.html

6. http://ua.korrespondent.net/ukraine/1147485-prezident-mogilyanki-tabachnik-vistupae-proti-avtonomiyi-vuzu

7. http://www.radiosvoboda.org/content/article/2243962.html?page=1&x=1#relatedInfoContainer

8. http://www.radiosvoboda.org/content/article/2247194.html

9. http://ua.korrespondent.net/bbc/1147861-prezident-nukma-universitetam-treba-rozvyazati-ruki

10. http://www.osvita.org.ua/highedu/?hes_id=205