Реферат на тему:
УЧИТЕЛЬ-МАЙСТЕР! ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ
Учитель. Який він? У чому полягає його завдання? Ті, хто вже багато років працює з дітьми, неодноразово над цим замислюються.
Учитель — це хто? Людина, яка дає конкретні знання, чи людина, яка взяла на себе величезне завдання — виховувати людей? Багато хто знає, що учні не люблять, щоб їх виховували. Учителів, які «насильно» цим займаються, вони не люблять. Виходить, урокодавач? Але й у чистому вигляді урокодавачів діти також не люблять. Щоправда, менше. «Не лізе до тебе в душу. Навчає. Навчає добре. Що іще треба?» Так відповідають вони.
То, хто ж такий учитель? Майстер!
Учитель — це лікар, лікар — психолог, лікар діагност — зцілитель дитячих душ.
Учитель — це екстрасенс. Він має вміти заворожувати своєю мовою, переконувати всіма своїми діями, захоплювати, підкоряти своїм цілям слухачів. А учні в нас в переважній більшості, як і раніше, слухачі...
Учитель — це священнослужитель, бо він уселяє віру в життя, торжество людського добра та у милосердя і жаль, віру в неповторність і особливе призначення кожної людини.
Учитель — це дослідник. Він постійно експериментує, аналізує, вносить виправлення у свою діяльність.
Учитель — це громадянин, патріот у своїй про небайдужий до всіх подій, що відбуваються вжитті.
Учитель — це філософ, що намагається зрозуміти сенс життя і розмірковує над її секретами.
Учитель — артист? Ні. Хіба ж він грає роль учителя? Ні, це його життя...
Учитель — режисер? Так! Причім, тонкий за своїм підходом.
Учитель — керівник? Так, найвищого рангу — генератор ідей, прогнозист, плановик, організатор.
Учитель — інтелігент! Він мусить бути інтелектуалом, не зацькованим міністерськими інструкціями і догмами, а таким, який не лише знає їх, а й уміє творчо переробити і збагатити філософією життя.
Учитель — це людина, яка володіє ґрунтовними знаннями не лише в галузі свого предмета.
Учитель — це чорнороб, який не соромиться виконувати з дітьми будь-яку роботу — фарбувати, ремі вати, лагодити...
Учитель — це людина, зі своїми слабкостями дивацтвами, стражданнями...
Як би хотілося, щоб учитель міг зрозуміти ж кожного учня, а учні поважали життя кожного вчителя...
Як би хотілося, щоб учитель розумів, що в будь-які часи, особливо сьогодні, він особистість, за якою підлітки перевіряють свої життєві позиції. Як би хотілося, щоб учитель розумів, що, можливо, він — єдиний, хто допомагає прозріти цим молодим шукачам,самовпевненим підліткам.
Учитель — це і батько, і мати для багатьох. Нехай не щомиті, а в одну секунду, лише один раз під нетривалої бесіди, він зможе дати те, що шукає маленька підростаюча людина...
Учитель — це образ, створений століттями і томушанований усіма. Усі чекають від людини цієї професії саме вчителювання!
Учитель — це Майстер. Майстер слова, Майстерзвуку. Майстер думки, Майстер емоцій і настроїв. Майстер створення — констатації знань...
Тому, для того щоб стати Вчителем, кожен має збагнути, що урок — це не 45 хвилин спілкування з учнями, а все життя, прожите до цього даною людиною. І залежно від того, як вона його прожила, 45 хвилин уроку в кожного вчителя пройдуть по-різному...
Но мир! Но жизнь! Ведь человек до}
чтоб знать ответ на все свои загас
Педагогічна майстерність. У чому вона полягає? Можливо, в найпростішому — бути гарною, доброю людиною? І все? Можливо, адже досвід свідчить, що як би ти не володів психологією, знанням свого предмета та вмінням інтерпретувати його залежно від стану учнів, але сам людина нецікава, то в учнів не буде бажання вчитися, не буде успіху в навчанні, не буде найголовнішої складової навчального процесу — довірливого ставлення твоїх вихованців до тебе і до твого предмета.
Безперечно, важливо й те, як ти заходиш до класу, як будеш одягнений, як будеш усміхатися, засмучуватися, радіти. Авжеж, як іноді пишуть, мають бути артистичні здібності, але усе-таки все набагато глибше, набагато серйозніше, професійніше. У чому полягає педагогічна майстерність учителя? Як стати Майстром?
Згадаймо безліч відкритих уроків, які проводили колеги. Майже на всіх усміхнений учитель — оптиміст, чудові діти, які «все знають» і щиро прагнуть допомогти вчителеві виглядати в очах своїх побратимів якомога краще. На уроці все найвищого ґатунку — і техніка, і демонстраційні експерименти, і логіка побудови уроку, і дивні методичні прийоми. Усе чудово, але відчувається якась фальш у взаєминах, яка порушує ту інтимність, що притаманна стосункам між Вчителем і учнями.
Відкритий урок закінчився, і дуже важко виходити з цього ідеалізованого стану відкритого уроку...
Звичайно, такий урок не відбувся б, якби вчитель щодня, щоуроку не виконував «чорнову» роботу, закриту для своїх колег. От у цьому закритому від глядача житті учнів і вчителів ми й спробуємо розібратися.
З яких складових складається педагогічна майстерність учителя? Спробуймо їх назвати.
Головна складова — духовність учителя.
До того, як говорити про які-небудь механічні дії вчителя на шляху оволодіння педагогічною майстерністю, передусім варто зазначити: якщо людина хоче стати вчителем, Майстром, то в неї має бути саме цей дух — дух учителювання. Тобто — бажання вчити. Бажання спілкуватися з дітьми. І якщо найголовнішими ліками в цьому складному житті для людини, головною радістю її існування може стати спілкування з дітьми, тоді є в ній цей дух, дух учителя. Отже, вона зможе стати Майстром. Якщо такого вчительського духу в неї немає, то жодні поради з неї не зроблять Майстра.
«Іскра, що запалює творчість, закладена в самому зерні духу». Так писав великий Микола Костянтинович Реріх.
Духовність учителя привносить в урок особливий дух, уникає штучності в його атмосфері, дає учням задоволення від процесу навчання і, як наслідок, успішність у навчанні.
1. Ґрунтовне знання свого предмета.
Справді, учитель, який знає свій предмет, залишається у виграші порівняно з учителем, який у ньому «плаває». Але, що таке «знає»?
Безумовно, учитель мусить володіти фактичними даними предмета в межах програми. Він зобов'язаний навчитися інтегрувати знання як у самому предметі (внутрішня інтеграція), так і багато знати з близьких предметів (зовнішня інтеграція). Він має знати різноманітні історичні дані, цікаві факти, приклади сучасного етапу розвитку науки, який навчає учнів, філософію предмета.
2. Розуміння мети і завдання навчання.
Кожна епоха, різні історичні зміни в державі ставлять перед освітою нові завдання. На жаль, досвід спілкування з учителями дає мені право говорити про те, що багато вчителів не завжди знають, навіщо вони навчають своєму предмету. Не розуміючи цього, вони лише передають знання з теми, а відтак, і учні не в змозі збагнути, навіщо вчити даний предмет, що він дає для світосприймання.
3.Уміння володіти технологією добору матеріалу до уроку,
до теми.
Часто на уроках викликає подив — учитель стільки всього розповів учням з теми уроку. Дані так і сиплються на них. А наступного уроку вчитель обурюється: «Стільки всього їм розповів на минулому уроці, а вони, ледарі, не хочуть навіть повторити або вивчити». І так з уроку в урок. Такий учитель, знаючи багато чого зі свого предмета, не здатен навчити учнів. Івсе тому, що не володіє технологією добору матеріалу до теми, до даного уроку.
4.Знання, розуміння і володіння методами навчання.
Як часто різні комісії заважають нам учити учнів. Приходить комісія, і ти намагаєшся провести урок так, щоб показати активність своїх вихованців. Комісія закінчила роботу, і ти заново розбираєш матеріал, який при комісії вивчав з учнями. Розбирати тими методами, які дають прекрасний результат і які навряд чи зрозуміють інспектори. Адже вони лише за одним уроком «судять» нас. Один раз прийшли, а відтак упродовж багатьох років згадуватимуть... А якщо ти проведеш урок, тому що це вимагає професійний підхід, то потім довго доведеться пояснювати, чому ти сьогодні вибрав, наприклад, репродуктивні методи, а не творчі. Тому на уроках для комісій ми вибираємо «творчі методи»...
А насправді існує певна закономірність, визначена динаміка видозмін методів навчання залежно від мети уроку, відібраного матеріалу уроку і результату, який ми хочемо отримати на даному уроці.
Учитель-Майстер вбачає цю динаміку в варіюванні методів навчання. Тим, хто прагне стати майстром, слід опановувати і цю науку.
5. Розуміння вибору форм навчання.
У нас класно-урочна система навчання. Класична. Деякі кажуть — застаріла. Але як багато видів організації форм навчання можна «винайти» у цій системі!
Не потрібно боятися, що учні не зрозуміють, не приймуть. Згадайте, як В.О.Сухомлинський розсунув межі класу і вивів учнів у поле, сад, на природу...
Фронтальна, індивідуальна і групова форми навчання. Чи можна дотримуватися лише однієї з них? Зовсім необов'язково. Досвідчені викладачі знають, як здобувати знання, як заощаджувати час для отримання найбільшого ефекту в навчанні. Це не що інше, як уміле сполучення форм навчання.
6.Засоби навчання.
Досвідчений викладач інколи може в запалі вигукнути: «Гадаю, що можу навчати дітей у порожньому класі, без жодних пристосувань. І раптом виникає ситуація, коли технічні засоби навчання, які використовував учитель, відмовили. Як починає бракувати їх. Грамотний підбір засобів навчання, раціональний підхід до їхнього добору — майстерність учителя. Декому засоби заважають, декому лінь з ними займатися, але все-таки, як добре, коли вони є. Але знову ж, має бути режисура уроку, тісно зв'язана з їх використанням. А це теж майстерність.
7.Уміння чітко уявити собі, яким має бути результат навчання.
Якщо вчитель розуміє, що нема потреби щоуроку домагатися конкретних знань, умінь і навичок, він по-іншому прогнозує результати навчання. Педагогічна прогностика — велика справа і, якщо Майстер навчився все робити не відразу, а поступово, поетапно, планомірно і розмірене, то від його роботи буде користь. Результат і мета навчання мають збігатися. Але кожен урок приносить свій результат. Як же із суми результатів всіх уроків все-таки отримати результат навчання — задоволення учнів від навчального процесу і, як результат цього, гарні знання?