Отже, аналіз усіх систем невербальної комунікації показує, що вони відіграють велику роль у комунікативному процесі.
Разом з вербальними засобами вони забезпечують обмін інформацією, що необхідна людям для організації спільної діяльності.
Одним з відкриттів у педагогічному досвіді автора був факт, що більш ефективним є зробити зауваження студентові чи учневі, використовуючи невербальні засоби (погляд, міміку, голосову міміку), ніж слово. Використання вербального зауваження відразу ж відволікає увагу решту класу, аудиторії.
І знову треба звернути увагу на те, чи не уникає співбесідник зустрічатися з вами очима. Насправді дивитися в очі іншому – одне з найскладніших завдань людини з високим рівнем тривожності, оскільки вона розуміє, що саме так і має відбуватися справжнє спілкування. Тривожна особистість боїться того, що може прочитати в очах співрозмовника, і того, що можуть виказати власні очі.
Така людина швидше опустить погляд, а не буде обводити очима кімнату. І в кожному випадку це сприймається як відсутність інтересу до співрозмовника, якщо тільки останній не розглядає справжню причину того, що відбувається.
Людина з високим рівнем тривожності завжди намагається тримати на більшій відстані від співрозмовника, ніж людина розкута і довірливо налаштована.
Мова жестів допоможе вам визначити, що відчуває інша людина. Якщо ви відчуваєте стресовий стан самі або спостерігаєте його у своїх близьких людей, ви просто зобов’язані дати собі раду, а у випадку з іншими – допомагати подолати стрес.
Багато людей – психотерапевтів чуйно вловлюють такий стан із розумінням ставляться до людей, які потерпають від стресу, так що поліклініка або оздоровчий центр саме те місце, куди вам належить звернутися по допомогу.
Але можна спочатку зайнятися стресом і самому. Продовжуємо розповідати про стресові ознаки при жестах людини.
Може видатися парадоксальним, але коли ми відчуваємо стан тривоги, то починаємо чомусь більше посміхатися. Те, що ми зображуємо на обличчі при цьому, дослідники назвали "безрадісною посмішкою", на відміну від природного прояву радості й задоволення. В такій посмішці не беруть участі очі, вона з'являється не до ладу або невчасно і тримається довше, або, навпаки, менше, ніж природна усмішка. Ми намагаємося приховати наші справжні почуття, а посмішку одягаємо, як маску, щоб приховати за нею тривогу. Іноді це виходить у нас майже зовсім переконливо.
До речі, жінки в міру наростання тривожності посміхаються рідше, ніж чоловіки.
Було помічено, що в стані тривоги людям властивості жести самопідтримки. До них належать торкання і погладжування самого себе, намагання обхопити, "обняти" себе руками і, нарешті, найбільш очевидне з усього – смоктання пальця. Це повернення до тих блаженних часів, коли дитину годують груддю, – а також обгризання нігтів, що можна теж розглядати, як варіант попереднього.
Люди з високим рівнем тривожності часто поводяться так, наче вони чимось налякані. Наприклад, раптом завмирають як статуя, широко розплющивши очі немов від жаху, або намагаються триматися ближче до стіни, дерева чи простот меблів, немов намагаючись сховатися за ними від уявного переслідування.
Вони можуть для створення відчуття безпеки вчепитися в який-небудь предмет, як дитина хапається за плюшевого ведмедика.
Одним із найважливіших умов навчання учнів являється формування у них відношення до навчання і пізнавальних інтересів. При цьому уроки повинні бути організовані так, щоб учні працювали з уявленням і щоб не замічали втоми. Весь дидактичний матеріал повинен служити цьому.
В ІV класі уроки починаються з рапорту чергуючого. Він розповідає про дату, дні тижня і про відсутніх учнів в класі. Постійно проходить повторення одних і тих самих фраз. Щоб урізноманітнити висловлювання учнів, я вношу в рапорт кожен раз елементи новизни.
Моїм учням подобається робота з ляльками епіфільмами. Тому у ролі вчителя на уроці виступають улюблені казкові персонажі. У нас в "гостях" часто бувають такі ляльки, як Чебурашка, Карлсон, Мальвіна, Хитрий Лис, Буратіно та інші. Гра з ляльками закладена для вивчення німецької мови.
Лялькові персонажі з казок являються гарними помічниками при організації ролей гри на початку уроку і на других етапах. Охоче я використовую ляльку бібабо, яка надягається на руку. За допомогою цієї ляльки, учні уявляють собі театр і стають більш зацікавлені в тому. Ця вистава приділяє до себе багатьох учнів.
На уроці 12, Шрайбікус розповідав про себе: "Ich heiβe Schreibikus. Ich bin groβ nun, nicht sehr groβ, aber ich bin 12 Jahre alt".
В моїй практиці я використовую наступні функції:
1. Лялька-маска – це яскраво виражений характер. Це дає можливість використовувати її в діалозі, наприклад: Лялька: Das ist mein Kugelschreiber.
У1: Nein, das ist nicht dein Kugelschreiber. Das ist Mischas Kugelschreiber.
Лялька: Das ist meine Klasse.
У2: Nein, das ist nicht deine Klasse. Das ist unsere Klasse.
Лялька – знак ситуації. Перед класом з'являється незнайомий персонаж. Це дає стимул для діалогу:
У1: Wie heiβt du?
Лялька: Ich heiβe Malvina.
У2: Wie alt bist du?
Мальвіна: Ich bin 12 Jahre alt.
У4: Du bist Schülerin, Stimmt das?
Мальвіна: Natürlich. Ich bin Schülerin, Ich gehe in die Klasse 4a. Sie lernt gern.
Пізніше слід дізнатися, що учні взнали про ляльку. Das ist Malvina. Sie ist 12 Jahre alt. Malvina geht in die Klasse 4a. Sie lernt gern.
2. Лялька – третє обличчя, предмету розмови. Урок в IV класі по темі: "Unsere Schule" вчитель починає розповідь про одного із персонажів, наприклад: "Tscheburaschka ist noch klein. En geht in der Kindergarten. Heute besucht er unsere Schule. Alles ist hier für ihn neu. Tscheburaschka will viel wissen. Er hagt alle Schüler. Wollen wir auf seine Fragen antworten!
Після цього, як учні вислухали вчителя, один із учнів виступає в ролі Чебурашки. Він задає питання, а інші на них відповідають, наприклад: Tscheburaschka: Wie ist eure Schule?
У1: Unsere Schule ist groβ.
Tscheburaschka: Wie ist euer Klassenzimmer?
У2: Unser Klassenzimmer ist hell und sauber.
Потім роль Чебурашки дається іншому учневі для наступної ситуації: "Am Montag kommt Tscheburaschka in seinen Kindergarten. Er erzählt seinen Freunden über unsere Schule.
Використання ляльок, я переконалася, що це урізноманітнює заняття і учні краще сприймають матеріал.
Одним із найважливіших засобів вивчення німецької мови є епіфільми. Вони є основою вивчення усної теми, таких як: "Школа", "Класна кімната", "Наша бібліотека", "Мій режим дня", "Ми читаємо газету "Trommel" та інші. Основна ціль епіфільмів – вивчення монологів і діалогів. Ми використовуємо дві групи епіфільмів: описові, фабульні. В описових фільмах можна почути багато опису і різних життєвих ситуацій. Фабульні фільми розповідають нам про жителів нашої країни, а також зарубіжних країн, розповіді про життя письменників і художників. Звичайно вчитель показує фільм, невеликої експозиції, наштовхує учнів на навчання і задання багатьох запитань.
Робота з епіфільмом.
1. Запитання по всьому фільму і по виділених кадрах, які часто виходять за рамки фільму, а також запитання до учнів вчителем і навпаки.
2. Опис кадрів чи серії кадрів.
3. Коментар тут використовується часто, переплітається з описами і розповідями.
4. Розповідь – одна із найбільш розповсюджених творчих форм про кадри фільму. Часто проводиться гра в перекладачів (гід – перекладач – як екскурсант).
Пропоную конкретний приклад роботи з епіфільмом "Die Verfassung der Ukraine ("Sowjetunion") (VIII клас, урок 3, тема "Wie hast du dich ervholt?").
Праця розрахована на клас із слабкою успішністю. Кожен абзац показується на екрані і кожен є пронумерований. Учні бачать карту, герб, тризуб, санаторії, а також табори для відпочиваючих. Після цього учні складають діалоги між собою і обговорюють дану тему. Робота з епіфільмом займає значну частину фільму.
2.5 Кіно при вивченні іноземних мов (німецька мова)
На уроках іноземної мови можуть бути використані учбові фільми як спеціальні (створені для демонстрації на уроках іноземної мови), так і не спеціальні (підготовлені для демонстрацій на інших уроках, але використані для показу на уроці іноземної мови). Такі фільми озвучуються вчителем на основі заздалегідь підготовленого дикторського тексту на іноземній мові. В даному випадку текст дикторського супроводу на іноземній мові не повинен бути дослівним перекладом дикторського тексту того ж фільму на українській мові.
Беручи до уваги, що дуже часто учителю приходиться самостійно будувати дикторський текст для неспеціального фільму, потрібно зупинитися на принципах, якими слід керуватися: необхідно описати зміст фільму за допомогою відомих учням слів, виразів, граматичних конструкцій; враховуючи складність сприйняття даного тексту на слух; в разі крайньої необхідності вводити невелику кількість нових слів (5-7 на одну частину фільму); рівномірно розподіляти коментарі по кадрам, для того щоб не ускладнювати учням сприймання об’ємного тексту в одному місці.
Треба зазначити, що немає повного комплекту спеціальних учбових фільмів для кожного класу, тому деякі вчителі використовують для показу на уроці неспеціальні фільми, творячи для них свої дикторські тексти. Для роботи на уроці іноземної мови рекомендуються наступні неспеціальні учбові фільми:
V клас
"В школу"; "Зима"; "День школярика".
VІ клас
"Наші домашні тварини"; "У зоопарку"; "Ранкова зарядка учня молодшого класу"; "Зустріч у лісі"; "Пригоди трьох медведиків"; "Вірний друг".
VІІ клас
"Школа"; "Літо"; "Маленький турист".
VІІІ клас
"Україна"; "Київ – столиця України".
ІХ-Х клас
У старших класах можуть бути використані також учбові фільми з літератури.
Учбове кіно досить ефективний засіб, воно допомагає створити ту чи іншу життєву ситуацію на уроці, викликає в учнів природнє бажання говорити, вирішує актуальну проблему у вивченні іноземної мови – проблему навчання усно розмовляти і вміти сприймати на слух. Для того, щоб навчитися говорити, необхідно засвоїти не тільки певний мовний матеріал, але і оволодіти ним до ступеня автоматизму. Для цього необхідно довго займатися, тренуватися і вправлятися. Фільм із фабульним змістом пробуджує до обміну думками, створює великі можливості для бесіди. Звуковий фільм – цінний для сприйняття іноземної мови на слух. Прослухавши такий запис, ми привчаємо учнів сприймати на слух мову інших людей з характерними для них особливостями вимови. Після перегляду фільму можна перейти до обговорення побаченого, провести питально-відповідну роботу. Таким чином, фільм допомагає вчителю уникнути саму складну проблему вивчення мови – у формуванні навичок усної мови.