Пояснення різних станів речовини з погляду атомно-молекулярного вчення (стр. 1 из 2)

Урок фізики в 7 класі.

Тема уроку: Пояснення різних станів речовини з погляду атомно-молекулярного вчення.

Мета уроку: Сформувати в учнів поняття про фізичні властивості речовин у різних агрегатних станах, використовуючи основні положення молекулярно-кінетичної теорії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: комп’ютери, навчальна програма „Фізика, 7 клас”.

Хід уроку.

І. Організація класу.

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку.

Тема нашого уроку: Пояснення різних станів речовини з погляду атомно-молекулярного вчення.

Сьогодні ми повинні з'ясувати поняття про фізичні властивості речовин у різних агрегатних станах, використовуючи основні положення молекулярно-кінетичної теорії.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Але спочатку давайте пригадаємо матеріал попереднього уроку. Нагадую, на минулому уроці ми вивчили тему „Рух і взаємодія атомів та молекул”.

(Фронтальне опитування учнів)

Поміркуйте і дайте відповіді на такі запитання.

Запитання:

1. Чим відрізняється рух молекул льоду від руху молекул водяної пари?

2. Газ легко стиснути, а рідину практично стиснути неможливо. Чи пов’язана ця відмінність із відмінністю у властивостях молекул газу та рідини?

3. Між молекулами існують сили притягання. Чому ж дві половинки зламаної ручки не з’єднується, якщо їх щільно прикласти одна до одної?

4. Чому злипаються щільно притиснуті один до одного шматочки пластиліну?

5. Вода вкриває чисту поверхню скла суцільною плівкою, а на жирній поверхні збирається в окремі краплинки. Що можна сказати про притягання молекул води і скла, молекул води і жиру?

ІV. Вивчення нового матеріалу.

В природі існують три агрегатні стани речовини: твердий, рідкий та газоподібний. Відповідно усі тіла, що існують довкола нас, поділяють на тверді тіла, рідини та гази.

(Учні працюють за комп’ютерами з навчальною програмою „Фізика, 7 клас” та ознайомлюються із теоретичними відомостями про агрегатні стани речовини. Див. мал.1)

(В ході спільних міркувань учителя та учнів розглядаються їхні властивості та робляться такі висновки)

Властивості газів:

Не зберігають ні форми, ні об’єму, легко стискуються.

Характер молекулярного руху – безладний, хаотичний рух.

Властивості рідин:

Зберігають об’єм, але не зберігають форми.

Основна властивість – плинність.

Характер молекулярного руху – коливання атомів та молекул відносно положення рівноваги та їх перескакування в інші позиції.

Властивості твердих тіл:

Зберігають надану їм форму, об’єм.

Характер молекулярного руху – коливання атомів та молекул відносно положення рівноваги.

Мал.1

Розглянемо процеси, пов’язані із переходом речовини із одного агрегатного стану в інший:

1. Випаровування – процес перетворення рідини на пару. Воно відбувається за будь-якої температури.

(Запитання до учнів)

Поміркуйте: Відомо, що влітку, рідина надворі випаровується. Чи відбувається процес випаровування рідини взимку?

(Якщо учні не дійшли до правильного висновку, то вчителем наводяться приклади)

Наприклад, взимку білизна, хоч і довго, але поступово висихає; замерзлі калюжі поступово зникають. Отже, відбувається процес випаровування, інтенсивність якого залежить від температури: чим вища температура, тим швидше випаровується рідина.

2. Плавлення – процес перетворення твердого кристалічного тіла на рідину.

3. Кристалізація - процес перетворення рідини на тверде кристалічне тіло.

Численні приклади переходу речовини із одного агрегатного стану в інший, переконують нас у тому, що тверді тіла, рідини і гази – це не особливі речовини, яким властиві цілком певні ознаки, а стани, в яких може перебувати кожна речовина за певних фізичних умов.

Мотивація. Тоді постає запитання: „Чим пояснити можливість перебування речовини у трьох агрегатних станах?”

(Учні за допомогою програми проводять інтерактивний дослід агрегатної структури станів води. Див мал.2, мал.3, мал.4)

Мал. 2 Мал.3

Мал.4

(Розповідь учителя з елементами бесіди)

Очевидно, що в твердому стані речовина перебуває тоді, коли атоми і молекули взаємодіють настільки сильно, що знаходяться у чітко фіксованих положеннях. Вони практично не переміщуються, а лише хаотично коливаються відносно своїх стабільних положень. Треба докласти певних зусиль, щоб тіло змінило надану йому форму. Наприклад, можна розплющити залізний цвях ударами молотка; виліпити фігуру з пластиліну. Проте якщо ми спробуємо зігнути скло, воно розкришиться. Разом з тим відомо, що майстри-склодуви виробляють чудові художні вироби, попередньо нагрівши скло до певної температури. Ковалі розжарюють у горнах металеві заготівки, щоб вони були податливіші під час кування. Тобто властивості твердого тіла залежать також від його температури.

Якщо підвищувати температуру, то настане момент, коли тверде тіло почне плавитися і перетвориться на рідину. Підвищення температури твердого тіла веде до послаблення зв'язків між атомами і молекулами. Тобто атоми і молекули твердого тіла внаслідок нагрівання набувають такої рухливості, що вже можуть, як у рідинах, стрибкоподібно пересуватися. У кристалічних тілах (наприклад, металах) це відбувається за певної температури, яку називають температурою плавлення. Так, температура плавлення алюмінію дорівнює 660 °С, заліза — 1535 °С, вольфраму — 3387 °С.

Якщо рідину охолоджувати, молекули поступово втрачають рухливість, оскільки зв'язки між ними посилюються. Вони починають займати певні положення, продовжуючи коливатися відносно них. За певної температури відбувається кристалізація, або тверднення, — процес, зворотний до плавлення.

Що ж відбувається з рідиною зі зміною її температури?

Як відомо, молекули рідини взаємодіють таким чином, що утримуються одна біля одної, але не втрачають при цьому своєї рухливості. Вони коливаються і час від часу стрибкоподібно переміщуються, ніби просочуючись поміж сусідніми молекулами. Тому рідинам властива текучість і вони набувають форми посудини, в якій містяться.

Рідини випаровуються з вільної поверхні, яку вони утворюють на межі з газом. Це відбувається тоді, коли окремі молекули втрачають зв'язок з найближчими сусідами і починають вільно рухатися над поверхнею рідини.

Очевидно, що чим вища температура, тим більше молекул виривається з вільної поверхні рідини. Це підтверджує і наш життєвий досвід. Адже відомо, що в теплу погоду білизна висихає швидше, ніж у холодну.

Отже, перехід рідини у газоподібний стан відбувається внаслідок розриву зв'язків між її молекулами. Вони починають вільно рухатися в усьому наданому їм просторі, взаємодіючи лише під час короткочасних зіткнень. Їх можна порівняти із співударом кульок, які розлітаються тим дужче, чим з більшою швидкістю наближаються одна до одної.

Якщо температура газу знижується, то швидкість хаотичного руху молекул зменшується. За цих умов може статися, що окремі молекули, наближаючись одна до одної, починають взаємодіяти і «злипаються» в маленькі крапельки. Відбувається конденсація — зворотний до випаровування процес, тобто перехід речовини із газоподібного в рідкий стан. Іноді цей процес називають скрапленням газу.

До опорного конспекту учнів:

Тверді тіла зберігають надану їм форму, оскільки атоми пов'язані між собою надто сильно.

Окремі властивості твердих тіл залежать від температури.

За певної температури кристалічні тіла плавляться.

Температура плавлення у різних тіл різна.

Плавлення і кристалізація — зворотні процеси переходу твердого тіла в рідину, і навпаки.

Чим вища температура рідини, тим швидше коливаються її молекули.

Кількість молекул, які можуть розірвати свої зв'язки з іншими молекулами, залежить від температури рідини.

Чим вища температура газу, тим швидше рухаються його молекули

Випаровування і конденсація — зворотні процеси переходу рідини в газ і навпаки.

V. Закріплення нового матеріалу.

(Усне розв’язування задач)

1. Чи може залізо перебувати в газоподібному стані?

2. Поясніть кругообіг води у природі з погляду різних агрегатних станів води.

3. Чи можливо заповнити відкриту посудину газами на 50%?

4. Чи відрізняються молекули холодної води від молекул теплої та гарячої води, від молекул льоду?

(Учні проходять перевірку засвоєння навчального матеріалу даної теми із використанням навчальної програми „Фізика, 7клас”, аргументуючи класу свої відповіді, а потім звіряють власні відповіді із вірними, зазначеними програмою. Див. мал.5)