Якщо значна частина учнів допускає типові помилки, учитель припиняє роботу і пояснює учням як їх усунути. Крім того, вчитель спостерігає за роботою учнів, щоб оцінити їх вміння і навички.
Після виконання досліду кожний учень у зошиті для практичних робіт складає звіт.
Експериментальні задачі з хімії.
Експериментальні задачі – це завдання практичного характеру, відповіді на які учні знаходять у процесі спостережень за дослідами.
На відміну від лабораторних робіт і практичних експериментальні задачі учні розв’язують самостійно, без додаткових інструкцій вчителя.
За своїм змістом експериментальні задачі можуть бути:
а) на спостереження та пояснення явищ,
б) на добування розчинів,
в) на проведення характерних реакцій,
г) на розпізнавання речовин.
Експериментальні задачі з хімії можна розв’язати методами: аналітико-синтетичним, гіпотез, і проб. Але здебільшого експериментальні задачі з хімії розв’язуються аналітико-синтетичним методом.
За таким методом учні спочатку визначають хід розв’язання, дають йому всебічне обґрунтування. Робота над задачею розбивається на окремі етапи, кожний з яких підтверджується рівняннями реакцій.
Вибір методу розв’язання задач залежить від наявності в учнів теоретичних знань та практичних умінь.
Експериментальні задачі поглиблюють знання з хімії та сприяють розвиткові логічного мислення, змушують учнів порівнювати, осмислювати, аналізувати.
Техніка безпеки під час проведення хімічного експерименту
Перед кожним хімічним експериментом, котрий проводиться в хімічному кабінеті, вчитель повинен провести інструктаж з техніки безпеки.
Ось основні і найважливіші правила:
1) НІКОЛИ не пробуйте на смак і не нюхайте хімічні речовини!
2) При роботі з відкритим полум'ям дотримуйтесь правил протипожежної безпеки.
3) Якщо ви хочете додати спирт у спиртівку, те її обов'язково необхідно згасити перед доливанням.
4) Якщо вам необхідно зробити розчин кислоти, те необхідно лити кислоту у воду, а не навпаки. Для того, щоб запам'ятати це, існує простенький віршик:
Спочатку вода, потім кислота,
інакше трапиться велика біда!
5) Після проведення БУДЬ-ЯКОГО експерименту ретельно вимийте руки.
6) Ніколи не їжте під час проведення експерименту.
7) Ніколи не кладіть їжу на стіл, на якому проводиться дослід або на якому знаходяться реактиви.
8) При проведенні дослідів беріть тільки ті кількості речовини і дотримуйте тих пропорцій, що зазначені в описі досліду.
9) Якщо необхідно понюхати яку-небудь речовину, то не підносьте її до носа, а зробіть кілька рухів рукою від речовини до носа і понюхайте повітря.
10) Якщо необхідно нагріти що-небудь у скляному хімічному посуді, то спочатку злегка нагрійте цю ємність проводячи їй над полум'ям спиртівки.
Такий інструктаж повинен бути загальним і поточним. Тобто вчитель повинен розповісти про поводження в хімічному кабінеті, роботу з нагрівальними приладами, кислотами, лугами, хімічним посудом, а також про техніку безпеки при роботі з речовинами, що використовуються в даному експерименті.
Прилади на яких проводяться досліди, повинні бути заздалегідь підготовлені, неодноразово перевірені. Реактиви для експериментів повинні бути свіжо приготовлені, перевірені вчителем перед роботою та попередньо проведені, щоб запобігти виникненню труднощів перед та під час виконання експерименту, успішному їх здійсненню та результативності роботи.
Хімічний посуд, що використовується в процесу роботи, теж має бути заздалегідь підготовлений. Після закінчення експерименту хімічний посуд може мити тільки лаборант чи вчитель.
Хімічні експерименти повинні проводитись тільки в кабінеті хімії під наглядом або за участю вчителя і ні в якому разі самими учнями. Навіть після закінчення експерименту не допускається залишати учнів без нагляду в хімічному кабінеті.
Кілька корисних порад, які можуть знадобитися вчителю при підготовці чи для проведення багатьох дослідів:
1) Під час роботи з різними солями бажано вдягати одноразові гумові рукавички, тому що шкіра має властивість усмоктувати речовини, що потрапили на неї.
2) Найбільш токсичними є солі наступних металів: Hg, Pb, Cd, Co, Nі, Zn, Ba, Sb, Sr, Cr; менш токсичні солі Cu, Fe, Al, Ag; і найменш токсичні солі Ca, K, Na і Mg. Але працювати необхідно обережно з усіма речовинами.
3) Необхідно завести спеціальний рушник (переважно вафельний) для витирання вимитого хімічного посуду.
4) Якщо після кип'ятіння розчину на стінках хімічного посуду залишився незмивний наліт, те його можна видалити, обполоскавши посудину розчином соляної кислоти.
Проведення хімічного експерименту з малою кількістю речовин
Проблема вдосконалення експерименту в даний час стала виключно важливою. Один із шляхів її розв’язання полягає в заміні основної частини учнівського макро- і напівмакроексперименту експериментом з малою кількістю речовин. Якщо прийняти запропоновану Л.Генковою класифікацію хімічного експерименту з врахуванням кількісних і якісних показників, то термін „малі кількості реактивів” виявиться „збірним”, середнім між напівмікрометодом і мікрометодом.
Використання такого методу під час виконання хімічного експерименту:
- а) робить експеримент безпечним і короткотривалим. Його можна проводити і без витяжної шафи, без газо- та водопроводу, що дуже важливо для деяких сільських шкіл,
- б) дає змогу збільшити кількість не лише учнівських, але й демонстраційних дослідів,
- в) дає змогу застосовувати хімічний експеримент на різних етапах уроку, забезпечує реалізацію проблемного і дослідницького підходу до навчання, формування в учнів простіших навичок проведення хімічного експерименту, що забезпечує більш високій рівень викладання, підвищує якість навчання та виховання.
Обладнання для роботи з малою кількістю речовин може бути використане для основної частини хімічного експерименту, передбаченого шкільною програмою не лише з неорганічної, а й органічної хімії, а також у позакласній діяльності. Все це сприяє розвиткові в учнів стійкого інтересу до предмету, удосконаленню методики викладання.
Використання хімічного експерименту в позакласній роботі
Використання хімічних експериментів в позакласній роботі підвищує інтерес учнів до предмету, формує в них навички та вміння, бажання приймати участь в такій роботі, сприяє розвиткові логічного мислення.
Незамінним помічником у формуванні пізнавального інтересу до хімії можуть бути цікаві хімічні експерименти, де об'єктом досліджень стають оточуючі нас і добре знайомі нам речовини. Наприклад: "Вогненебезпечна апельсинова шкірка", "Які плоди містять жир?", "Чому бензином виводять плями?", "Спіле і неспіле яблуко", "Виготовляємо мило", "Приготуємо ... лимонад!" і ін.
Ось такі цікаві досліди можна використати в позакласній роботі з учнями
7 – 9 класів.
Налийте в пляшку з безбарвного скла близько 0,5л дистильованої води і додайте приблизно 10мл сульфатної кислоти. Розчин безбарвний і тому сприймається як чиста вода.
Підготуйте для досліду 3 чистих склянки місткістю 200мл. У склянку №1 покладіть кілька кристаликів соди разом з метилоранжем. На дні склянки води непомітні.
Склянка№2 залишається порожньою.
Наливши в склянку№3 3–5мл 20% розчину барій хлориду, добре змочіть її стінки. Залишки розчину злийте в спеціальний посудину. Повторіть змочування ще раз.
До виконання досліду накрийте склянки скельцями. Під час демонстрації налийте в кожну склянку “води з пляшки”.
В склянці №1 вода перетворюється на газований напій рожевого кольору (кислота взаємодіє з содою, виділяється вуглекислий газ, метилоранж в розчині кислоти стає рожевим).
У склянці №3 вода перетвориться на “молоко” – білий розчин із завислим барій сульфатом.
Цей дослід можна використовувати не тільки не позакласних заняттях, а й при вивченні властивостей сульфатної кислоти та якісної реакції на сульфат-іон.
Учням пропонується записати хімізм:
1. утворення “молока”:
Вa2+ + SO42- → BaSO4↓
білий завислий осад
2. утворення “газованого напою”
2NaHCO3 + H2SO4 → Na2SO4 + 2 H2O + 2CO2↑
Дослід “вуглекислий газ крокує сходинками”.
Помістіть у циліндр (або склянку) маленьку драбинку, зроблену з жесті чи іншого матеріалу. На кожній сходинці дробинки закріпіть свічку. Запаліть свічки і заповнюйте циліндр вуглекислим газом з апарату Кіп па (газовідвідну трубку опустіть до дна циліндра). Свічки погаснуть одна за одною, починаючи з нижньої.
Цей дослід можна використовувати при вивченні теми “Оксиди Карбону та їх властивості. Учні роблять висновки, утворений газ – Карбон (ІV) оксид – не підтримує горіння.
CaCO3 + 2HCl → CaCl2 + H2O + CO2↑
До теми “сполуки Карбону” можна використати цікаві досліди загадки, які підвищують цікавість в учнів до вивчення хімії, стимулюють в учнів розвиток логічного мислення.
Опис “незвичайних” дослідів зі звичайними курячими яйцями.
На столі розміщені: 3 металеві штативи, у кільці кожного з них знаходилось по яйцю. Одне з них зварене й очищене, купа шматочків сіруватого каменю, банка з водою, порожня літрова скляна банка, пляшка з безбарвною рідиною, склянка з невідомим розчином, апаратом Кіппа, глибока фаянсова тарілка, тигельні щіпці.
Дослід №1.
Перша задача пропонує спробувати зварити яйце за допомогою холодних каменів такої ж холодної води.
На дно тарілки насипають шар шматочків каменів, кладуть сире яйце, засипають кусочками каменів і заливають холодною водою. Через 1-2 хвилини у тарілці почалась реакція, а потім у ній все заклекотіло. Через деякий час дістають яйце щипцями, воно зварене.