Розвиток творчої активності школярів у процесі розвязування розрахункових задач з хімії (стр. 11 из 12)
На окремих уроках під час опитування 1 – 2 учні розв’язували задачі біля дошки. Проводили 15-ти хвилинну самостійну роботу. На ній було 6 варіантів. Завдання давалися різних рівнів складності.
Оцінювання проводили за такою шкалою:
| Рівень | Показники якості розв’язування розрахункових задач |
| високий | Умова задачі може бути передана своїми словами чи коротко записана, самостійно вибраний раціональний хід розв’язування. Якщо можливо, розв’язування проведено кількома способами. В оформленні і розв’язуванні задачі відсутні логічні помилки. Розрахунки зроблені правильно з поясненнями. |
| середній | Хід розв’язування раціональний. Логічних помилок не має, але пояснення неповне. Допущено не більше однієї суттєвої помилки. |
| достатній | У розрахунках допущено 1 – 2 не суттєвих помилки. Хід розв’язування не раціональний. Робота виконана з допомогою вчителя. |
| низький | Зроблено менше Ѕ роботи. При розв’язку допущені суттєві помилки.Задача не розв’язана. |
Аналіз показав, що із 57 учнів:
| групи “Г” і “Д” | групи “Б” і “В” | |
| І. Виконали завдання повністю | 15 | 7 |
| ІІ. Виконали частково | 7 | 12 |
| ІІІ. Не виконали зовсім | — | 6 |
Коефіцієнт формування умінь розв’язувати розрахункові задачі рівний:
К = SLo¸n´LA
де, SLo – загальна сума виконаних завдань;
n – загальна кількість учнів;
LA – загальне число запропонованих завдань.
К » 0,3 бали.
Успішність при цьому:
Х = 5 ´ 11 + 13 ´ 4 + 18 ´ 3 + 5 ´ 2 ¸ 57 = 3,1
При розв’язуванні розрахункових задач з теми “Ацетиленові вуглеводні” ми запропонували учням розв’язувати 1 складну задачу замість 2 посередніх. Тут ми знову притримувалися індивідуально-диференційованого підходу.
Ось що показали результати аналізу роботи:
| групи “Г” і “Д” | групи “Б” і “В” | |
| І. Виконали завдання повністю | 10 | 4 |
| ІІ. Виконали складну частину | 12 | 6 |
| ІІІ. Виконали завдання середньої важкості | 5 | 19 |
| ІV. Не виконали зовсім | — | 7 |
К = 0,35 бали
Успішність:
Х = 14 ´ 5 + 22 ´ 4 + 20 ´ 3 + 7 ´ 2 ¸ 63 = 3,4
Ми продовжували роботу з учнями і при вивченні теми “Ароматичні вуглеводні”, де були отримані наступні результати:
К = 0,41 бал.
Успішність:
Х = 18 ´ 5 + 23 ´ 4 + 18 ´ 3 + 2 ´ 2 ¸ 61 = 3,7
Після проведення діагностичного експерименту, ми прийшли до висновків, що розрахункові задачі ефективно використовувати на уроках з хімії, так як при розв’язуванні цих задач удосконалюються знання з хімії, підвищується розуміння хімічних процесів, розвивається логічне мислення, підвищується успішність учнів.
Безумовно, для формування творчого підходу до розв’язування розрахункових задач потрібно більше часу. Але навіть на основі експерименту не важко побачити, що постійне акцентування уваги учнів на розрахункових задачах через певний час дасть переможців олімпіад.
ВИСНОВКИ
Результати теоретичного й експериментального дослідження підтверджують висунуту гіпотезу й дозволяють сформулювати такі висновки:
1. Аналіз науково-методичних та психолого-педагогічних джерел дав можливість прийти до висновку про необхідність розгляду проблеми розвитку творчих здібностей у гносеологічному і особистісно-процесуальному аспектах.
Розвиток інтелектуальних здібностей учнів шляхом включення в активну навчально-пізнавальну діяльність як її суб’єкта – обов’язкова умова досягнення освітніх, виховних і , особливо, розвиваючих цілей навчання.
2. Проведений психолого-педагогічний аналіз проблеми, опрацювання навчально-методичної літератури з хімії дозволили висунути і обґрунтувати ідею про необхідність розробки і доцільність впровадження у шкільну практику системи хімічних задач для розвитку творчих здібностей учнів.
3. Експериментальне дослідження показало, що використання запропонованої системи розрахункових задач є ефективним засобом активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на заняттях з хімії, сприяє формуванню в них стійких пізнавальних інтересів, що поступово переходять у пізнавальну потребу, творчих вмінь робити винаходи, досліджувати, оцінювати, розкривати сутність хімічних явищ, процесів, законів та методів пізнання.
4. Наслідування внутрішньої логіки хімічної науки при навчанні методам розв’язування розрахункових задач досягається за умови встановлення зв’язку між відомою учням і новою для них навчальною інформацією та врахування циклічності процесу і служить реальною передумовою розвитку творчих здібностей школярів на заняттях з хімії.
5. Цілеспрямоване включення системи розрахункових задач у навчальний процес з хімії сприяє розвитку у них конвергентного і дивергентного мислення, мнемічних здібностей, формує реалістичну “я – концепцію”, дає можливість наблизити навчальну діяльність до наукової, що підвищує науковий рівень шкільного курсу з хімії.
6. Вивчення і використання запропонованої методичної системи викладачами шкіл розширить їх погляд на хімічну задачу, як на загально-дидактичну категорію, метод навчання та засіб розвитку творчих здібностей учнів навчальному процесі з хімії.
СПИСок використаних джерел
1. Абкин Г.А. Методика решениявычислительных задач по химии. – М.: Учпедгиз. – 1958. – 86с.
2. Астахов О.І. Методика викладання хімії. – К.: Рад. Школа. – 1954.
3. Балюбаш Я., Дробчан В.Д. Розвивати творчі здібності школярів // Радянська школа. – 1988. – № 8. – С. 34 – 36.
4. Бердоносов С.С., Добрынина Н.А. Решение задач на процентную концентрацию растворов // Химия в школе. – 1976. – № 1. – С. 59.
5. Богданова А., Борисов С. Складові творчості // Завуч. – 2001. – № 6. – С. 2 – 5.
6. Богданова А., Борисов С. Технологія організації творчого педагогічного процесу // Завуч. – 2001. – № 6. – С. 6 – 9.
7. Богоявленская Д.Б., Богоявленская М.Е. Творческая работа – просто устойчивое словосочетание // Педагогика. – 1998. – № 3. – С. 36 – 43.
8. Брайко В.И., Мушкало Н.М. Олимпиадные задачи по химии. – К.: Рад. Школа. – 1979.
9. Буринська Н., Величко Л. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів хіміко-біологічного профілю навчання // Хімія. Біологія. – 2001. – № 53.
10. Буринская Н.Н. Методика преподавания химии. – К.: Высшая школа. – 1987.
11. Буринская Н.Н., Дроздов С.Н. Творческийпоиск учителя // Химия в школе. – 1985. – № 3. – С.52 – 55.
12. Веденин А.Я. решение расчётных задач по химии. – М.: Просвещение. – 1972.
13. Вывюрский В.Я. Самостоятельные работы по органической химии. – М.: Высшая школа. – 1982.
14. Галатюк Ю. Творча функція навчання // Шлях освіти. – 2000. – № 3. – С. 36 – 43.
15. Гара Н.М. Учить творчеству. – М.: Высшая школа. – 1987.
16. Гирін В. Учнівські олімпіади з хімії: якими їм бути? // Хімія. Біологія. – 2000. – № 25 – 26. – С. 4.
17. Глинка Н.Л. задачи и упражнения по общей химии. – Ленинград.: Химия. – 1984.
18. Гольдфарб Я.Л., Ходаков Ю.В. Сборник задач и упражнений по химии. Изд. 3-е. – М.: Просвещение. – 1974.
19. Глориозов П.А. формирование умений и навыков в процессе обучения химии // Химия в школе. – 1980. – № 3. – С. 18 –20.
20. Грузнова С., Зарицька Т. Комбінований підхід до підбору олімпіадних завдань // Хімія. Біологія. – 2000. – № 25 – 25. – С. 3.
21. Дейнеко В.И. Как научить школьников решать задачи по химии. – М.: Просвещение, 1987
22. Денисова В.Г. Школьная химическая олимпиада // Химия в школе. – 2001. – № 8. – С. 78 – 82.
23. Ерыгин Д.П., Шишкин Е.А. Методика решения задач по химии. – М.: Просвещение. – 1989.
24. Енгекова Т.М. Как мы используем качественные задачи при изучении химии // Химия в школе. – 1982. – № 5. – С. 44.
25. Зуева М.В. Развитие учащихся при обучении химии. – М.: Просвещение. – 1978. – 125с.
26. Из опыта решения задач повышенной трудности // Химия в школе. – 1989. – № 3. – С. 80.
27. Казанцева І. Творча діяльність як засіб формування міцності знань школярів // Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 26 – 28.
28. Калягин Ю.М., Оганесян В.А. Учись решать задачи. – М.: Просвещение. – 1980.
29. Клесктон Г. Любой ребёнок склонен к творчеству // Шкільний світ. – 2001. – № 11 – 12. – С. 12 – 13.
30. Клименко В. Механізм творчості: чим його розвивати // Шкільний світ. – 2001. – № 25 – 28. – С. 1 – 94.
31. Коновальчук С. Підготовка старшокласників до участі в предметних олімпіадах // Хімія. Біологія. – 2001. – № 62. – С. 3 – 4.
32. Корчанова О. Формування в учнів досвіду творчої діяльності // Шлях освіти. – 1999. – № 1. – С. 35 – 39.
33. Кульман А.Г. Сборник задач по общей химии. Издание 2-е. – М.: Высшая школа. – 1975.
34. Лабий Ю.М. Решение задач по химии с помощью уравнений и неравенств. – М.: Просвещение, 1980.
35. Линькова Н.О. Анализировать ход поиска решений // Наука и техника. – 1984. – № 11. – С. 34.
36. Методика обучения химии в средней и высшей школе. – М.: Просвещение. – 1978.
37. Момот Л., Шелестова Л. Творчий розвиток учнів у процесі навчання // Шлях освіти. – 1998. – № 1. – С. 10 – 12.
38. Момот Л., Шелестова Л. До проблеми формування творчих здібностей у процесі навчання // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 2. – С. 53 – 59.
39. Никифоров В.Д. К исследованию эффективности решения задач различными методами // Химия в школе. – 1975. – № 2. – С. 75.
40. Орієнтовна програма підготовки до олімпіади з хімії // Хімія. Біологія. – 1999. – № 45. – С. 3.
41. Осадченко І. Проблема стимулювання активної творчості школярів // Рідна школа. – 2001. – № 11. – С.54 – 55.
42. Пасечникова И. Создание условий для формирования творческой личности учащегося // Імідж сучасного педагога. – № 3 – 4.– С. 87.