Поява перших професіограм і їх використання для відбору кадрів, очевидно, слід віднести на початок ХХ-го століття. Саме тоді фахівці автомобільних заводів Форда після аналізу вмісту робіт і визначення відповідних вимог до робітників прийшли до виводу, що деякі професії сповна під силу інвалідам.
У теорії і практиці управління персоналом професіограма розцінюється як документ, який поряд з тарифно-кваліфікаційними довідниками сприяє кращому підбору робітників особливо важливих професій [4].
Мета професіографії – виявлення особливостей взаємодії фахівця в процесі професійної діяльності з предметами, засобами і продуктами праці, з навколишніми людьми і іншими явищами, супроводжуючими цю діяльність.
Професіографічний напрям дослідження базується на принципі комплексного вивчення професій з економічного, соціального, психологічного, фізіологічного, гігієнічного, медичного і професійно-технічного боку. Професіографія орієнтована на забезпечення професійної успішності працівників, як загальний метод аналізу і опису професійної діяльності.
Проблема психологічного аналізу різних видів професійної діяльності протягом більш ніж семи десятиліть займає центральне місце у ряді науково-прикладних напрямів вітчизняної психологічної науки (психотехніка, психологія праці, інженерна психологія, ергономіка, психологія професій).
Психологічний аналіз професійної діяльності є основою для вирішення таких науково-практичних завдань: профорієнтація, профконсультація, профвідбор, профнавчання і профвтома, профтравматизм, профдеформація.
Психологічний аналіз діяльності професіонала передбачає перш за все розкриття її психологічної структури. Коли йдеться про психологічному вивченні професійної діяльності, то зазвичай мається на увазі діяльність індивіда або індивідуальна діяльність (наприклад, педагога). Останніми роками під впливом запитів практики об'єктом психологічного дослідження стала спільна професійна, групова, у тому числі колективна діяльність.
Аналіз будови індивідуальної професійної діяльності. Уявлення про будову діяльності складають основу теорії діяльності (А.Н.Леонтьев). Діяльність людини має складна ієрархічна будова.
Дія – це основна одиниця аналізу діяльності, процес, направлений на реалізацію мети. Зазвичай діяльність розвертається як система послідовних дій, кожне з яких вирішує приватну задачу, як би «робить крок» у напрямку до мети .
Мета – це образ бажаного результату, який визначає характер і способи дій людини. Основною метою педагогічної діяльності є навчення. На шляху до цієї мети педагог здійснює ряд виучуваних дій.
Операція – це спосіб виконання дій. Характер використовуваних операцій залежить від умов, в яких здійснюється дія. Операції розкривають також технічну сторону виконання дій, техніку і засоби.
Прагнення до вдосконалення своєї професійної діяльності, тренування дій приводить до формування автоматизованих дій – навиків і звичок. Звичка розглядається як потреба в якій-небудь дії, певна залежність особи від цієї дії. Звички можуть бути позитивними і негативними.
На основі системи навиків, що відносяться до одного і тому ж виду діяльності, формуються уміння. «Уміла» дія – це завжди дія із знанням своєї справи. Система знань плюс система навиків створюють готовність людини до самостійного вирішення поставлених перед ним завдань. Для навиків і звичок, як автоматизованих дій, характерна стереотипність. Уміння ж виявляється у вирішенні нових завдань і включає момент творчості.
Рівнем розвитку знань, умінь і навиків визначається професійна майстерність особи. Але слід враховувати, що в професійну діяльність включаються психічні процеси: сприйняття, увага і пам'ять, способи перетворення інформації в мисленні і так далі
Аналізуючи будову професійної діяльності, необхідно відповісти на питання: що спонукає людину ставити цілі і добиватися їх здійснення? Для пошуку відповіді потрібно звернутися до понять «потреби» і «мотиви». «Потреба» – це внутрішнє полягання об'єктивної нужди людини в чомусь, його залежність від конкретних умов існування.
Мотив визначається як предмет потреби. Вслід за перетворенням у предмет потреби і появою мотиву різко міняється тип поведінки, воно набуває спрямованості.
Мотив це те, ради чого здійснюється дія. Предмет потреби (мотив) може бути адекватним, але може бути і корисливим. Один і той же мотив може спонукати різні дії, але одна і та ж дія може спонукати різними мотивами. Мотив і мета утворюють свого роду «вектор діяльності», що визначає її напрям, а також величину зусиль, що розвиваються суб'єктом при її виконанні.
То, який саме буде діяльність, спонукувана яким-небудь конкретним мотивом, визначається метою. Мотив відноситься до потреби, спонукаючої до діяльності, мета – до об'єкту, на який направлена діяльність. Мотив і мета можуть повністю відповідати, значно розходитися і навіть перечити один одному.
На підставі аналізу існуючих концепцій Б.Ф.Ломов виділив основні структурні компоненти діяльності: мотив, мета, планерування діяльності, переробка поточної інформації, оперативний образ (концептуальна модель), ухвалення рішення, дія, перевірка результатів і корекція дій.
Мета професійної діяльності виступає в двох аспектах: ідеальне або уявне представлення майбутнього результату і рівень досягнень, на який претендує особа.
В результаті професіографування складається професіограми, яка включає опис умов праці, прав і обов'язків фахівця, необхідних знань, умінь і навиків, професійно важливих якостей, а також протипоказань за станом здоров'я.
При розробці професіограми на користь професійного відбору і оптимального розподілу кадрів особливо поважно виявити професійно важливі якості, які ефективно диференціюють людей по успішності їх професійної діяльності протягом всієї тривалості цієї діяльності, є стійкими, майже непіддатливими вдосконаленню.
Професіограми можна підрозділити на приватних і комплексних. Приватні професіограми дають лише приватні з точки зору однієї науки (наприклад, психології) уявлення про професійну діяльність. Комплексна професіограма є всесторонім описом роботи, в якому зібрані результати професіографії всіх дисциплін, – від психології, фізіології, медицини до економіки, техніка і тому подібне
Одним з основоположних принципів професіографування став принцип диференційованого підходу до вивчення професійної діяльності. Суть цього принципу – підпорядкування професіографування вирішенню конкретних практичних завдань. Наприклад, для цілей профвідбору потрібно виділити ті професійно важливі ознаки, які допускають диференціацію кандидатів по їх професійній придатності. Для визначення рівня кваліфікації великого значення набуває характеристика професійних функцій, знань, умінь і навиків. Для вивчення професійного стомлення (наприклад, виділяються ознаки, що виявляють чинники, що ініціюють професійну втому). Ці професіограми називаються спеціальними.
Універсальні професіограми містять відомості і характеристики професійної діяльності дійсні для всіх видів робіт. Така професіограма буває вельми обширною і переслідує багато цілей, але розробляється рідко[9].
Професіограми розрізняються по меті, з якою вони складаються, часу складання, у міру спільності і за об'ємом. Найцікавіші, на мій погляд, наступні класифікації:
По меті складання:
Інформаційна – призначена для профконсультаційної роботи з оптантами – людьми, що стоять перед необхідністю вибору професії, - передбачає опис необхідних характеристик для даної посади коротко, узагальнено.
Діагностична – виробляється у випадках з'ясування причин низької продуктивності праці, незадовільної якості продукції, аварійності, травматизму, текучості кадрів і ін. - забезпечує організацію професійної психодіагностики, орієнтована на вивчення технічних, правових, психологічних, гігієнічних і соціально-психологічних характеристик праці, важливих для кінцевого результату роботи.
Прогностичне професіографування застосовується в цілях видачі обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню професійної діяльності або проектування професійного зростання і кар'єри працівників:
1. Загальна характеристика професії – історія і перспективи розвитку професії, соціально-економічні умови виконання професійної діяльності, професійне середовище.
2. Вміст і об'єм професійного поля (професійне поле – сукупність трудових дій, що входять до складу певної професії, а також декількох родинних професій) – характеристика професійного поля, чинники, що визначають професійне поле, прогноз розвитку професійного поля
3. Професійна освіта, підготовка і підвищення кваліфікації – рівень професійної освіти, професійна підготовка, підвищення кваліфікації.
4. Професійна мобільність працівника – широта профілю фахівця, рівень ключових кваліфікацій, можливості зміни спеціальності і професії.
5. Оцінка перспективності професії – професійно-психологічний потенціал особи, професійна активність працівника, професійне самовдосконалення і кар'єра.
Методологічне професіографування дозволяє підібрати або розробити адекватні методи дослідження професійно значимих якостей і станів суб'єкта праці для вивчення динаміки їх зміни і характеру функціонування:
1. Вміст діяльності суб'єкта праці – види дій і їх характеристика, характер планерування і виконання роботи, емоційні прояви, види перешкод на робочому місці, види помилок, травм, браку, що виникають в процесі діяльності.