2. Умови праці – санітарно-гігієнічне середовище, фізичне середовище, режим праці, форма оплати праці і заохочення.
Освітньо-орієнтоване професіографування:
1. Паспорт професії - тип професії і її галузева приналежність; рівень освіти і рівня (категорії) кваліфікації; суміжні спеціальності і професії; соціально-професійні обмеження.
2. Підготовка кадрів - форма і рівні професійної освіти і підготовки кадрів; рівень отримуваної кваліфікації; перспективи професійного зростання і кар'єри.
3. Характеристика провідної діяльності на кожній стадії професійного становлення – функції, конкретні види діяльності, типові професійні завдання, професійні уміння.
4. Проспектірована професіограма на кожній стадії професійного становлення. Провідна діяльність, основні підструктури суб'єкта діяльності – професійна спрямованість, професійна компетентність, ПВК, професійно значимі психофізіологічні властивості, - психологічна характеристика кожної підструктури особи.
5. Санітарно-гігієнічні умови праці - режим праці, нервово-психічна напруженість, сенсор-моторна і перцептивна сфери, медичні протипоказання.
У міру спільності:
Загальна – описує загальні основи професіографування для всіх або групи професій і як правило носить науковий характер, а не прикладний.
Групова – досліджує і описує групу професій, виділених на основі загальної ознаки.
Монографічна – описує одну певну професію, що на мій погляд найцікавіше застосовна в рамках моєї області дослідження.
Вивчення поведінки, його зовнішньої картини природно переходить у вивчення внутрішніх його психологічних механізмів – внутрішньої картини праці, тобто те, що складає вміст свідомості суб'єкта праці, працюючої людини. У внутрішньому плані трудова діяльність є безліч завдань, що вирішуються, як правило, послідовно, відповідно до вибраних або сприйнятих пріоритетів.
ВКТ – це процес безперервного віддзеркалення в свідомості змінної обстановка, власній активності і її регуляція в часі на основі зворотних зв'язків і сенсорно-моторних або інтелектуальних корекцій. У формуванні ВКТ беруть участь всі психічні процеси – пізнавально - преобразовательниє, емоційні і вольові.
Отже, професіографічний опис – це спроба відобразити як внутрішньою, так і зовнішньою картину праці, опис всіх суб'єктивних і об'єктивних характеристик праці. Зіставлення внутрішньої і зовнішньої картин праці відбувається в психограмі, яка є основною частиною професіограми. Інколи під психограмою розуміється графічне співвідношення технологічних операцій і необхідних для їх здійснення психологічних якостей професіонала. Зовнішня картина праці розбита на три основних блоку, внутрішня представлена як структура психіки людини – від психічних процесів до властивостей особи [1].
1 етап – проведення експертних оцінок. Опит людей, що знаються на цій професії про професію, якостей, необхідних для цієї професії.
2 етап – підібрати інструменти, які б ці якості міряли і адаптувати на успішність і неуспішність.
Аналіз психологічних особливостей трудової діяльності (професії) ґрунтується на все сторонньому її вивченні і певній систематизації отриманих кількісних і якісних даних. Мета – встановлення особливостей взаємовідношення суб'єкта праці з компонентами діяльності (її вмістом, засобами, умовами, організацією) і її функціонального забезпечення. Комплексний метод вивчення і опису змістовних і структурних характеристик професії називається професіографією.Підсумком вивчення Діяльності має бути її професіограма – опис різних об'єктивних характеристик професії, і психограма – опис психологічних характеристик Діяльності.
Складання професіограми виробляється відповідно до наступних принципів:
Специфічність (конкретність) опису певної Діяльності.
Комплексність вивчення.
Динамічність вивчення (з врахуванням розвитку, зміни Діяльності).
Системність (вивчення взаємозв'язків і взаємовпливу окремих характеристик Діяльності). Ідентичність прийомів (для коректного порівняння професій).
Використання якісно-кількісних характеристик.
Професіограма повинна містити характеристику:
- загальних відомостей про професію (найменування, призначення, обов'язки персоналу, показники результативності праці і так далі);
- вміст Діяльності (аналіз основних завдань, особливості потоків інформації, аналіз помилок і так далі);
- засобів Діяльності (тип засобів відображення інформації і органів управління, їх розміщення, огляд, досяжність до рукояток і так далі).
У загальному вигляді професіограма визначається як «описово-технологічна характеристика різних видів професійної Діяльності», зроблена за певною схемою і для вирішення певних завдань.
Поняття професіограми в психології праці – виділення і опис якостей людини, необхідних для успішного виконання даної трудової Діяльності. Ці якості називаються ПВК – професійно важливі якості.
Існують різні схеми професіографування. Найпростіша запропонована Клімовим – «формула професії»:
- типи професій по основних предметах і взаємодії з цими предметами людини:
людина – природа
людина – техніка
людина – людина
людина – знакові системи
людина – художній образ;
- класи (мета праці);
- відділи (використання засобів діяльності);
- групи (переважні умови праці).
Як скласти професіограму? Для того, щоб виділити і позначити якості, які необхідні для даної професії, трудова Діяльність розділяється на операції. В Клімова – макроаналіз трудової Діяльності – аналіз технологічних процесів і властивостей, які залучені в професійну Діяльність, кінець кінцем необхідно визначити професійно-важливі якості.
При складанні професіограми потрібно відповісти на наступні питання: Що робить чоловік? (нарис, опис устаткування, використовувати спостереження і самоспостереження). Як людина робить? (аналіз дій). Для чого людина робить? Що залучене? (потрібно відобразити ті особливості, якими повинна володіти людина, щоб справно виконувати свою роботу).
А.К.Маркова аналізує і виділяє наступні основні види професіограм по їх вмісту і структурі:
комплексна професиограма (по До. До. Платонову, Ю.В.Котелової і ін.), де враховується широкий круг характеристик (соціальних, технічних, економічних, медіко-гігієнічніх і ін.), а також вказуються предмет, цілі, спосіб, критерії оцінки результатів і т.п.;
аналітична професіограма (по Е.М.Іванової), де розкриваються не окремі характеристики компонентів професії, а узагальнені нормативні показники професії і показники психологічної структури професійної діяльності. При цьому спеціально аналізуються: об'єктивні характеристики праці і психологічна характеристика праці, що у результаті і дозволяє виділяти ПВК, відповідні даним завданням;
психологічно орієнтована професіограма (по Е. І. Гарберу), де виділяються: 1) опис зовнішньої картини праці, тру* донос поведінка — фотографія робочого дня, хронометраж рабітного часу при виконанні конкретних завдань, тимчасова динаміка виробничої активності, типові помилки і др.; 2) внутрішня картина праці — типові реакції особи на певні професійні ситуації, інтегрування освіти особи працівника (здібності, структури навчання і досвід), психічні стани (інтелектуальні і емоційні процеси, емоції, воля, увага, пам'ять, психомоторика);
«модульний підхід» в професіографуванні (по В.Е.Гаврілову). Сам психологічний модуль — це «типовий елемент професійної діяльності, властивий ряду професій і що виділяється на основі спільності вимог до людини». Структура модуля: 1) об'єктивні характеристики типового елементу (наприклад, для робітника — вимір об'єктів без допомоги інструментів і приладів — це перша, ліва, частина модуля); 2) психологічні характеристики вимог до людини, що пред'являються цим елементом (наприклад, для робітника — об'ємний і лінійний окомір, точність — інша, права, частина модуля). Кожна професія складається з декількох модулів. Число можливих модулів менше, ніж число всіх професій, тому доцільніше (і економічніше) вивчати ці модулі і вже з них складати опис самих професій (Гаврілов В.Г. *1987);
«задачно-особовий модульний підхід» до професіографування. Загальна схема задачно-особового професіографування передбачає аналіз професії (на основі виділення професійних завдань). Сам «модуль професії» розуміється в даному випадку як «сукупність одиниць об'єкту і суб'єкта трудової діяльності». До складу модуля входить, таким чином, «з'єднання не просто окремої нормативної трудової дії і бажаної психологічної якості, а поєднання певного завдання праці і пов'язаних з нею предмету, умов, дій, результатів (ліва частина модуля) з рядом психологічних якостей (права частина модуля)». При цьому доцільно виділяти: 1) пріоритетні, ядерні, стрижньові професійні завдання і 2) похідні, допоміжні завдання.
Підводячи підсумки, можна сказати що головною функцією професіограми є опис професій. Звісно що при описі професії одним з аспектів є психологічний, а саме певні особливі риси психіки людини, яка має бажання або планує обрати певну професію, або психологічні особливості людини яка вже володіє тією чи іншою професією.
Кожна частина професіограми має психологічний аспект, вона орієнтує на виявлення переважно стабільних, сталих професійно важливих якостей, що диференціюють людей по ефективності діяльності; містить максимально можливий перелік вимог до необхідних і некомпенсованих властивостей особистості фахівця й протипоказання;дає структуру якостей, що забезпечують досягнення високого рівня професійної майстерності.
Навіть якщо розглядати структуру прфесіограми :1. Загальні відомості про спеціальність - Найменування й призначення професії, характеристика робочої зони й робочого місця, засоби й знаряддя праці, професійна підготовка фахівця, його функціональні обов'язки, критерії ефективності діяльності. 2. Зміст діяльності - Опис і аналіз основних дій і операцій. Професійні завдання, розв'язувані фахівцем. Особливості прийому, переробки інформації й прийняття рішень. Структура виконавських дій. Аналіз помилок. Завантаженість психологічних функцій. 3. Умови діяльності - Санітарно-гігієнічні умови. Режим праці й відпочинку. 4. Соціально-психологічні фактори діяльності - Характеристика колективу - розмір, структура. Роль і місце фахівця в системі внутрішньо групових зв'язків. Мотиваційні аспекти спільної діяльності.5. Динаміка психічного стану фахівця в процесі діяльності - Характер і ступінь зміни активності психофізіологічних функцій і працездатності. Переважні емоційні стани. Вплив динаміки станів на ефективність діяльності. Основні форми професійної захворюваності й травматизму. Вони усі мають певний психологічний аспект, зміст кожної з частин надає інформацію не лише про особливість професії, але й надає можливість порівняти свої можливості з представленою інформацією, тобто оцінити чи може людина оволодіти цією професією, не лише з фізичної, соціальної точки зору, але й психологічної.