Визначаємо коефіцієнт сумнівності дебіторської заборгованості для кожної з груп:
група 1: 15000 : 740000 = 0,0203;
група 2: 22000 : 340000 = 0,0647;
група 3: 10000 : 110000 = 0,0909.
Отже, резерв сумнівних боргів на кінець II кварталу 2009 р. має становити:
245000 х 0,0203 + 44000 х 0,0647 + 22000 х 0,0909 = 9820,10 грн.
3) визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3–5 років. Спочатку визначається сума списаної безнадійної заборгованості за обраний період, а потім обчислюється її питома вага у загальній сумі дебіторської заборгованості на початок періоду. За рекомендаціями Мінфіну, викладеними у листі від 05.06.2008 р. № 31-34000-20-25/21471, коефіцієнт сумнівності для визначення величини резерву сумнівних боргів розраховується як частка від ділення суми списаної дебіторської заборгованості за обраний період на суму дебіторської заборгованості на початок кожного року в обраному періоді. Отримані показники за усі періоди додаються, а загальна сума ділиться на кількість періодів для визначення середнього показника (табл. 14).
Таблиця 2.14 «Приклад № 4»
Обчислюємо питому вагу списаної дебіторської заборгованості за кожний період в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду:
2006 рік: 78000 : 750000 = 0,104;
2007 рік: 50000 : 490000 = 0,102;
2008 рік: 12000 : 250000 = 0,048.
За даними прикладу середня питома вага списаної дебіторської заборгованості складає:
(0,104 + 0,102 + 0,048) : 3 = 0,0847.
Отже, резерв сумнівних боргів становитиме:
500000,00 х 0,0847 = 42350 грн.
Зауважимо, що метод нарахування резерву сумнівних боргів, а також спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності підприємство обирає самостійно і фіксує в наказі про облікову політику. Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.
За різними методами отримано різні розміри резерву. Отже, вибір методу досить сильно впливає на кінцеві показники, тому перед вибором методу потрібно ретельно проаналізувати ситуацію на підприємстві.
Для обліку резерву сумнівних боргів планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено Рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів». Незважаючи на те, що даний рахунок відноситься до третього класу він є пасивним.
На рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» ведеться облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення.
Основні вимоги до визнання та оцінки резерву сумнівних боргів викладені в П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
За кредитом рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» відображається створення резерву сумнівних боргів у кореспонденції з рахунками обліку витрат, за дебетом - списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунком обліку доходів (табл. 2.15).
Аналітичний облік на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» ведеться в розрізі боржників або за строками непогашення дебіторської заборгованості. [11, c. 97]
Таблиця 2.15 Типові бухгалтерські записи по рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів»
| За дебетом з кредитом рахунків: | За кредитом з дебетом рахунків: |
| 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» | 84 «Інші операційні витрати» |
| 71 «Інший операційний дохід» | 93 «Витрати на збут» |
| 94 «Інші витрати операційної діяльності» |
Відображення у бухгалтерському обліку формування резерву сумнівних боргів та списання дебіторської заборгованості (табл. 2.16).
Таблиця 2.16 «Основні бухгалтерські проводки по рахунку 38»
РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА П(С)БО та М(с)БО, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ОБЛІК ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
Незважаючи на подібність вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку України та Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку щодо обліку дебіторської заборгованості, існують відмінності у їх положеннях.
Згідно з П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість» дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Згідно з П(с)БО 13 «Фінансові інструменти» фінансовий актив -- це грошові кошти та їх еквіваленти; контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; інструмент власного капіталу іншого підприємства . Дебіторська заборгованість, не призначена для перепродажу - це дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт, послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для перепродажу.
У Міжнародному стандарті фінансової звітності 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання» дебіторська заборгованість визначається як фінансовий актив. Визначення дебіторської заборгованості не надається. Фінансовий актив - це будь-який актив, який є контрактним правом отримувати грошові кошти чи інший фінансовий актив від іншого підприємства [9, с. 2].
Інші відмінності між Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку України та Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку наведено в Додатку Ж.
ВИСНОВКИ
У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість.
Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.
Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Дія П(С)БО 10 не поширюється на бюджетні установи, всі інші юридичні особи зобов'язані керуватися його вимогами.
Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності. Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і короткострокову.
Довгострокова заборгованість - це в основному заборгованість, не пов'язана з операційною діяльністю.
Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) - це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.
Первинними документами, що підтверджують виникнення дебіторської заборгованості є накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, рахунки - фактури, акти виконаних робіт.
Первинними документами, що підтверджують погашення дебіторської заборгованості є виписки з банку, векселі, прибуткові касові ордери.