Узгоджувальна Рада Джур та Дан разом із Писарем Ради Джур та Дан складає
Координаційну Раду цікавих справ.
З числа молодих козаків 9 класу обирається Суд козацької честі терміном на один
навчальний рік у складі: Судді, Радника, Писаря. Лелі, Дани, Берегині не підсудні Суду
козацької честі.
Крім Отаманів та Берегинь класні збори Джур та Дан обирають терміном на один рік (із
обов'язковим піврічним звітом про роботу і можливістю переобрання) писаря, хорунжого,
бунчужного, товмача, скарбничого та інших посадових осіб керівного складу класного
козацького загону.
Ця модель учнівського самоврядування працює у школі козацько-лицарського виховання
з 1998 року і на практиці довела спроможність виховання національної самосвідомості,
громадянської активності, формування освіченої творчої особистості козачати, становлення
його фізичного і морального здоров'я.
Нещодавно в школі відбулося традиційне козацьке таборування. Фіналісти таборування
продемонстрували чудеса сили та спритності, інтелекту та дотепності.
Спостерігаю за розпалом свята і сягаю думками наперед: треба мати, розвивати й
зміцнювати дитячу організацію в школі - вона підмурок колективної виховної роботи, бо наш
педагогічний корабель накренило у бік індивідуалізації навчання та виховання і цей крен
призвів до того, що багато школярів відмовляються від шкільної „індивідуально спільності" на
користь неформальних, а іноді й злочинних угруповань та об'єднань, які не надають
особистості всі можливості для самовираження і психологічного комфорту, але здебільшого
підлітки не покидають їх, а, навпаки, цінують досить високо.
Відмовившись від виховання в колективі та через колектив, ми практично відмовились
від виховання взагалі: це показує досвід наших пострадянських шкіл - виникнення спотворених
стосунків, злочинність, сексуальна розбещеність, самотність особистості - і як результат -
введення у школах варти з охорони порядку (молодики в уніформі), яка здебільшого цей
порядок не може навести, бо причини безпорядку не зовнішні, а внутрішні - губляться традиції
організації життя дітей у колективі - самоврядування, гласність, свідомий порядок, дисципліна,
самообслуговування. Відомо: не може бути успішним виховання громадянина-господаря своєї
країни, якщо дитина, підліток не набуватиме у ці роки досвіду відповідальності за виконання
певних функцій в організації життя класу, школи, сільської громади.
Нашу школу почали звинувачувати у мілітаризації системи виховання. Так, у нас є
однострой, прапор, марширування, салютування, загони, командири-отамани. Але це має
вигляд гри, що спирається на вікові особливості підлітків, прагнення до романтики. Це форма
нашої організації, яка ґрунтується на історичному досвіді українського народу, а зміст -
виховання патріота, громадянина.
Наша виховна система (козацька педагогіка) спирається на владу спільності як джерело
впливу на особистість; взаємодопомога, відчуття іншого, підкорення спільно обраним законам,
вимогам - все це зумовлює великий позитивний вплив на особистість у процесі формування
нашої Адамівської Січі - братства козачат. Що антигуманного в таких принципах життя нашого
колективу: ніхто не має права образити іншого, бо дістане відсіч від усього дитячого гурту; ніхто
не може порушити закони життя класу, школи, йому цього не дозволять; стриманість,
ввічливість, повага до старших; міра в одязі, відповідальність за виконання своїх обов'язків?!
Нещодавно чув я розмову двох офіцерів-відставників: у нашому Білгород-
Дністровському гарнізоні відновлюються офіцерське зібрання, офіцерський суд честі;
фундаментальне поняття честі вводиться в практику виховання офіцерського корпусу армії
України, - мене, офіцера запасу, це дуже радує!
Тому і ми, педагоги, не повинні відмовлятися при вихованні школярів від понять
„учнівська честь", „гідність", „совість".
Дивлячись на перебіг таборування, на злагоджені колективні дії команди фіналістів, я
розумію - ми на вірному шляху!
Один з принципів, за якими будується школа козацько-лицарського виховання - принцип
ідеалізації - виховання козачат на позитивних прикладах, формування в молоді ідеалів - одних
із найважливіших компонентів духовності як кожної особистості, так і всього народу.
96
Цей принцип, я вважаю, має непересічний характер, бо у п'ятому числі 2001 року газети
„Завуч" є інформація для роздуму „Моральні орієнтири молодих", де автори спробували
з'ясувати домінуючи інтереси українських школярів. З багатьох було поставлено і традиційне
запитання учням, щоб виявити їхні ціннісні орієнтації: хто твій улюблений герой? Є над чим
замислитись, читаючи відповіді на це запитання: два-три „героя" з іноземних серіалів і „не
знаю".
Так, нема ідеальних людей і не можна з будь-кого робити ідеалу для молоді, але можна
говорити про орієнтацію на моральні принципи: відданість ідеї Івана Мазепи, любов до
Батьківщини Тараса Шевченка, відвага і честь Івана Сірка.
Ми за основу принципу ідеалізації вибрали ідеал лицаря - високошляхетної, духовно
багатої, морально чистої, мужньої людини. Такими лицарями української культури, науки і
духовності були Я.Мудрий, В.Мономах, Т.Шевченко, М.Драгоманов, Б.Грінченко, С.Русова,
Вернадський, М.Грушевський.
В школі оформлено стенди з історії козацтва, життя куреню Адамівської школи, козацькі
загонові куточки. Ведеться Літопис козацький, невеликим накладом друкується шкільна газета
„Річ про Адамівську Січ".
Не зайве буде додати, що ми користуємось у цій справі цілковитою підтримкою батьків
та громадськості: на території Адамівської громади мешкає більше 80-ти козаків Українського
козацтва.
Велику підтримку у справі козацько-лицарського виховання ми відчуваємо з боку
керівників сільгосппідприємств - М.І.Бурлая, В.М.Вронського, Г.Ф.Даниленко, В.О.Козубенко
(кооперативи „Промінь","Едем", ім. Т.Г.Шевченка, „Фенікс"), Адамівського сільського голови
А.М.Коноваленка, депутатів сільради Н.В.Старченко, Н.І.Харченко, депутата райради
С.Тимофєєвої.
У нас прекрасний педагогічний колектив: завуч Лавриненко П.М., класні керівники □адіо
мод В.М., Катющева Т.В., Піштіган О.А., Граждан К.М., Галицька Н.П., учителі Солов'єнко О.Л.,
Буравицька Р.М., Тимофєєва С.В., Малькова М.С., педагог-організатор Грищенко В.Н., учителі
молодших класів Лавриненко Л.М., Корженко І.І., Лавриненко І.П., Золотовська Т.М., Подолько
А.М., Воронова Д.М., Козубенко Т.І., Скригулець Н.Г. - вони багато зробили, щоб за такий
короткий термін так багато було зроблено в школі з питань козацько-лицарського виховання.
Екіпувати козачат одностроєм нам допоміг паланковий отаман полковник Українського
козацтва Городецький Л.Г.
Оздобила курінний та загонові прапори майстриня Худа М.Т.
Не цураються роботи з козачатами курінний Маринеску М.К., сотник Редько А.І., хорунжі
Козаченко О.А., Білоус В.І.
У 1998 році, поспілкувавшись з нашими джурами та данами на Великій Раді Українського
козацтва, Генеральний писар Тарас Чухліб сказав нам:
Ваші діти ще зовсім „сирі."
„Сирі" були не тільки діти, „сирі" були й ми - педагоги. Ці роки ми росли разом з
„Молодою Січчю".
Не завжди працю педагога цінують сьогодні: як правило, позитивні наслідки її
проявляються через багато років, але скажемо словами Поета: „Ми не лукавили з тобою. Ми
просто йшли. У нас нема зерна неправди за собою.»
Спостерігаючи позитивні результати роботи з козацько-лицарського виховання:
зростання національної свідомості, патріотизму, відданості ідеалам українського
державотворення, демократичного суспільства, етнонаціональної злагоди всіх учасників
виховного процесу (а це - учні, учителі, батьки, громадськість; в селі мешкають представники 9
національностей: українці, росіяни, болгари, молдовани, румуни, гагаузи, калмики, черкесяни,
кеябейці - і конфліктів на національному грунті не спостерігається;
інтенсифікацію процесів духовного єднання учасників виховного процесу, що
виявляється у повазі, довірі, взаємодопомозі, щирих взаєминах між педагогами і школярами,
педагогами і батьками, мешканцями громади (у школі і на території громади вже декілька років
нема правопорушень - а це духовний вплив школи на село; у школі покращала успішність - її
якісний показник складає - у 2000 році - 55%, у 2001 році - 53%, у 2002 році - 56%, у 2003 році
- 55% - найвищий у районі серед загальноосвітніх закладів І-ІІ ступенів;
зростання ролі колективу учасників навчально-виховного процесу як саморегулюючої
системи (як директору школи мені доволі часто не дають можливості проявити свій
„управлінський талант" - задумаєш якусь адміністративну ініціативу, прийдеш до школи -
дивишся, а проблема вже вирішена, і вирішив її або рядовий учитель, або хтось із учнівського
97
активу, або хтось із батьків; вимагаєш пояснення від ініціаторів, а вони кажуть: „Та навіщо вас
турбувати. Ми це можемо і самі вирішити.";
- позитивне сприйняття соціально-культурним оточенням інноваційних психолого-
дидактичних та організаційних змін у школі козацько-лицарського виховання - я роблю
висновок, що Адамівська школа козацько-лицарського виховання є центром духовного життя,
берегинею козацького духу села, і для цього у неї є усі необхідні складові: вона національна,
має національно налаштовані кадри, лицарів духовності у самій школі, оригінальну систему
учнівського самоврядування, яка базується на традиціях лицарської верстви рідного народу, а в
підґрунті - сформовану громадську думку та козацькі звичаї і традиції села.