Я вважаю, що перевантажування керівника, рівень його культури та тип спілкування
визначають соціально-психологічний клімат як у педагогічному, так і учнівському колективах.
Неможливо педагогічним працівникам компенсувати негативний вплив перших осіб.
Тому ефективне управління можливо лише за умови, що керівник розуміє завдання закладу і
його специфічні особливості.
На якість контролю не повинні мати вплив тісні соціальні й родинні взаємини, що
пов'язують учителів і учнів у сільський громаді. Ділові стосунки (обов'язок, відповідальність) не
повинні витіснятися особистими (симпатії, родинність, неприязнь). Це суттєво знижує
об'єктивність контролю, його систематичність, глибину і підсилює тенденцію до формалізму та
лібералізму.
Але основна причина, що гальмує ефективну роботу школи, - НЕКОМПЕТЕНТНІСТЬ
ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОСВІТИ - ЯК ЗОВНІШНІХ, ТАК І ВНУТРІШНІХ.
ШКОЛО, ШУКАЙ КЕРІВНИКА!
КОЗАЦЬКІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ ЗАДНІСТРОВ'Я
Білгород-Дністровське педагогічне училище.
Із 1994 року (після появи в педагогічній пресі концепції козацького виховання) і по
теперішній час ентузіасти-викладачі - Юрченко В.І., Віштак О.М., Головань І.М., Лобанова В.С.
опрацьовують із студентами старших курсів шляхи впровадження в практику освіти козацьку
педагогіку. Робота ведеться з метою теоретично-практичного вивчення методики козацько-
лицарського виховання в школі. Студенти читали літературу, писали курсові роботи,
зустрічалися з козаками. В своїх творах визначали студенти:
Виходцев Р.Г. (1995): «Можна зробити висновок, що відродження культурно-освітніх
козацьких традицій одна з необхідніших і найважливіших граней зміцнення незалежності
України. Все це досягається за допомогою козацької педагогіки, яку використовували наші
предки».
Чудак О.В. (1995): «Взявшись до написання курсової роботи на тему козацької
педагогіки, я хотів насамперед розкрити і донести до студентів міцний зв'язок системи
виховання сучасного і минулого. Ці всі питання дуже складні і водночас дуже цікаві зараз, тим
паче майбутньому педагогу. І якщо я більше буду знати про методи, форми виховання на
Україні в часи козаччини, гетьманщини, то це піде тільки на користь мені і всім тим, з ким я буду
про це спілкуватись».
Місержі М.В. (1999): «Пізнання ідейно-морального, виховного потенціалу козацької
духовності, розкриття своєрідних форм її існування, самобутніх шляхів розвитку має багато в
чому вирішальне значення у відродженні та становленні української національної системи
виховання, школи і педагогіки, у формуванні в наш час вільної, з стійкими морально-вольовими
якостями, силою духу особистості».
Ткаченко І.В. (2002): «Як сказав Тимофєєв В.Я. - директор школи козацько-лицарського
виховання - українця можна виховати тільки виховуючи українця, бо людина може стати
людиною тільки через виховання - і, спостерігаючи розвиток сучасного українського
суспільства, ми приходимо до висновку, що відбуваються значні зміни у вихованні
підростаючого покоління, зокрема національного виховання. Це відбувається завдяки тому, що
137
все частіше в системі виховання керівники шкіл звертають увагу на те, щоб дітей, юних
українців, виховували саме по-українські, тобто використовували козацьке виховання, козацьку
педагогіку».
Миколаївсько-Новоросійська школа Саратського району.
Ентузіасти - завуч з виховної роботи Фоменчук В.А. та педагог-організатор Настаченко
Г.М. Почали в 1996 р. Фундаментом слугувала історія села. На місці невеличкого поселення
козаки миколаївські з Новоросії заснували містечко. Тут був розташований штаб. В 1856 р.
козаками була збудована церква святого Миколая. Старожили згадували, що її з моря, яке
знаходиться за 40 км., було видно. І служила вона морякам в морі за маяк. Багато залишилось
доказів, документів про перебування в селі козаків. Ось так і зародилося бажання відродити
славну минувшину.
В 1996 р. ввели народознавство в школі. Почали знайомство з народними традиціями,
промислами, історією рідного краю і села зокрема. Навіть за дозволом РОНО була складена
індивідуальна програма вивчення народознавства в школі.
Познайомившись з історією козацтва глибше, вивчивши історичне минуле села,
вирішили в школі організувати козацьку республіку. Спочатку йшов конкурс на найкращу назву,
потім девіз підбирали, боролися за право бути обраним отаманом і т.д. Кожний клас став
куренем. Поступово, набираючись досвіду, йшли до того, щоб в школі була створена козацька
республіка.
Велику допомогу надавали козаки Білгорода-Дністровського козачого полку Українського
Чорноморського козацтва ім. П.Орлика не тільки порадою, а й шефською допомогою. Зокрема,
почесним гостем у школі були Городецький Л.Г., Скляренко М.П., Черв'як О.О., Оленєв І.П.,
Горлачов В.П. та інші. Підтримував і допомагав отаман Саратського району - Іванов С.І.
Активно підтримували роботу директор школи Безотосна М.Г. і зав РОНО Олійниченко О.С. В
обласній пресі про цікавий досвід роботи школи з'явилися статті Б.І.Устименка.
Шлях школи до козацтва не був легким і швидким. Спочатку в школі хотіли відродити
піонерію, але незабаром зрозуміли, що новий час вимагає нових форм виховання. Хтось
запропонував скаутів, але це було категорично відметено. Скаути - чужерідний рух. У нас було
славне лицарство - козацтво. Ось його й потрібно відроджувати.
Ось так з'явилася козацька республіка „Мрія". Було розроблено статут, систему
підготовки майбутніх козаків у республіці „Мрія". Вся виховна робота в ній спрямована на
створення козацької молоді в Україні. До 12-річного віку діти числяться в козачатах, до 14-
річного - в пластунах, до 15-річного - в соколах, до 17-річного - в джурах і тільки потім юнаки
стають кандидатами в козаки. Усі ці роки вони займаються патріотичним самовихованням,
розвивають моральні, духовні і фізичні якості, вивчають традиції і звичаї своїх предків, історію
козацтва на Україні.
І робиться це все заради того, щоб у дітей формувалося почуття відповідальності за
себе і за інших, набувалися знання, впевненість у собі, вміння співпрацювати і керувати.
Підлітку прищеплюється почуття змагань, розвиваються спостережливість, відповідальність,
повага, вміння підкорятися наказу і жертвувати особистим заради спільного.
Внаслідок цього джура стає людиною слова, відповідальною, обов'язковою і точною,
бережливою, але не скупою, справедливою, але не жорсткою, ввічливою, але не байдужою, яка
піклується про своє здоров'я, самовдосконалення, сповнений братніми почуттями до друзів,
любов'ю до людей, своєї землі і Батьківщини.
Не все виходить у козацькій республіці, як планувалося й хотілося, однак головного
добитися вдалося. Підтягнулась успішність, менше стало порушень, підлітки стали
стриманішими і ввічливішими у поводженні. На рахунку у козачат і джур чимало добрих справ:
очищене забуте джерело, з якого в минулому століття козаки пили воду, привели в порядок на
кладовищі забуті могили предків, взято шефство над учасниками війни і людьми похилого віку,
надано чималу допомогу господарству, посаджено дерева, кущі, розбито квітники. Діти
прикрашають рідну землю і полегшують життя людей. Вони здружились, стали відкритими і
доброзичливими.
Козацтво залучає дітей до джерел нашої духовності, історії, культури, традицій, рідної
мови. Молодь набуває чітких орієнтирів у житті і бачить конкретну мету перед собою. Юнаки і
дівчата стають здоровими і міцними фізично, чистими морально, здобувають надійний імунітет
від шкідливих звичок і пороків, які сьогодні посилено пропагують і втілюються у свідомість
138
людей зі сторінок книг і екранів телевізорів. В підсумку Україна одержить вірних і гідних синів та
дочок.
Старокозацька та Молозька школи Білгород-Дністровського району.
Ентузіаст - відставний майор, курінний Старокозацького куріню Українського козацтва -
Лісіцин І.М. (тоді працював директором Старокозацького ринку). Роботу почав в 1996 р. Було
створено організацію «Молода Січ», яку було зареєстровано в Старокозацькій сільській раді та
школу джур. Розроблено статут організації, згідно якого метою діяльності Січі було сприяння
виховання національно свідомих, духовно та фізично розвинутих громадян України на
традиціях українського козацтва та принципах християнської моралі.
Завданнями Січі були:
виховання у дітей національної історичної свідомості, громадянської
позиції, патріотизму, готовності захищати Батьківщину, любові до рідного краю шляхом
опанування козацької духовної та культурної спадщини;
виховання у дітей християнської моралі;
залучення дітей до краєзнавчої діяльності, поширення та пропаганда козацьких звичаїв
та традицій;
вивчення, охорона та відновлення пам'яток української історії і культури;
залучення дітей до самовдосконалення, занять прикладним туризмом, фізкультурою;
організація спілкування дітей різних країн.
Козачата «Молодої Січі» мали однострої захисного кольору. У 1997 р. старокозацька
делегація джур та дан була на Великій Раді Українського козацтва в Києві; старший джура на
цій раді виступав: «Сьогодні у нас, джур дитячої та молодіжної організації Українського
козацтва «Молода Січ», створеної в нашому селі Старокозаче Одеської області, дебют на
всеукраїнському рівні. На сьогодні в нашій організації налічується 108 осіб. Чим ми
займаємось? Влітку, окрім занять з орієнтування на місцевості, правилам розташування
наметового табору, вміння розвести багаття, надання першої медичної допомоги, ми
ознайомилися з засобами зв'язку, трохи працювали в цій сфері і навіть мали свій рекорд по
проведенню польового телефонного зв'язку на відстані 100 метрів - 43 секунди.»