В Україні, як і в багатьох країнах, що переживають перехідний період, йдуть широкомасштабні соціально-економічні реформи. Важливою складових цих реформ є реформи в системі освіти.
Сформована в цьому тисячоліття система шкільної освіти переживає непростий період оновлення. Основним завданням на даному етапі є пошук правильної відповіді на питання, якою має бути система шкільної освіти сьогодні, щоб найкращим чином сприяти демократії, що формується громадянському суспільству, нової якості національної культури і нового розуміння явища глобалізації освіти.
Зроблений аналіз дозволяє зробити висновок, що політика освітніх реформ досить виважена. Вона спрямована на демократизацію шкільної освіти, створення умов для вільного вибору і вільного розвитку особистості, забезпечення розмаїття видів шкільної освіти, на руйнування надмірного централізму і державних монополій щодо педагогічних процесів, навчальних програм, підручників, підбору і розстановки педагогічних і керівних кадрів і ін.
Процес впровадження даної освітньої політики реалізується досить успішно. За дуже короткий час національної системі шкільної освіти вдалося: створити нову законодавчу базу; визначити основні підходи і принципи до сучасним цілям освіти та їх реалізації через: державні освітні стандарти; встановити різноманіття освітніх програм на всіх рівнях освіти запропонувати альтернативні форми і нові технології навчання; домогтися багатоканальності фінансування; забезпечити рівний доступ до освіти всіх верств населення; почати процес децентралізації управління шкільною освітою; зберегти стабільність функціонування системи.
Однак у реалізації політики реформ існує ряд проблем, серед яких можна виділити наступні: недосконалість законодавчих актів, що регулюють систему освіти за окремими позиціями, особливо з питань доступності та рівності в освіті, управлінні та фінансуванні; низька якість шкільної освіти; невідповідність професійного рівня педагогічних кадрів вимогам сьогодення; низький рівень фінансування сектора шкільної освіти; старіння матеріально-технічний бази; нераціональність розподілу повноважень між центральним, обласними, районними та шкільними органами управління.
Найближчим часом системі шкільної освіти України доведеться суттєвим чином попрацювати над вирішенням даних проблем.
Література:
1. Додонова Л.П. Про необхідність організаційно-функціонального оновлення моделі управління в освітньому закладі / / Новини Новосибірська. № 27 (132) від 26.10.2003.
2. Загвоздкін В. Як оцінити роботу школи, якщо школа - вальдорфська / / Питання освіти. 2001. № 7. С. 10-18.
3. Китів Р. Вивчення думки учнів та їх сімей про результати та умови навчання в загальноосвітній школі / / Учнівська газета № 39 від 16.09.2003 р.
4. Моісеєв А.М. Проблеми та шляхи вдосконалення внутрішкільного управління. Посібник для керівників освітніх установ. Тамбов: ТОІПКРО. 2002. 331 с.Список использованных источников
5. Рогаткін Д.В. Служби примирення в системі шкільного самоврядування / / Вісник відновної юстиції ». 2002. № 4. С. 12-33.
6. Федорова Т.Ф., Гладишева М.М. Навколо нас - світ / / Навчально-методичний посібник. Тамбов: ТОІПКРО. 2002. 88 с.
7. Чашників Л.А. Сучасні моделі інформаційно-аналітичного забезпечення шкільного управління / / Питання психології. 1993. № 9. С.36-41.
8. Міхелькевіч В.М. та ін Довідник з педагогічних інновацій .- Самара, 1998.
9. Педагогіка Під ред. С. П. Баранова і В.А. Сластенина - М., 1986 р.
10. Підласий І.П. Педагогіка М., 1999 р.
Полат Є.С. Нові педагогічні технології / Посібник для вчителів. М., 1997 р.
11. Ю.К. Бабанський Оптимізація процесу навчання М., 1977 р.