Формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях (стр. 16 из 26)

Основою для такого відбору послужили результати аналізу успішності учнів за попередній навчальний рік (2 клас), проведеного на початку формувального експерименту (початок вересня 2006-2007 н. р) (див. рис.2.1). Обстеження початкового стану сформованості в учнів пошукових умінь зумовлене необхідністю порівняти базові знання і уміння, на основі яких буде відбуватися експериментальне навчання.

Рис.2.1 Співвідношення рівнів сформованості пошукових умінь учнів на початку експериментального дослідження

Дані діаграми свідчать, що і в експериментальних, і в контрольних класах відносна кількість учнів із відповідними рівнями сформованості навчальних досягнень майже однакова. Це свідчить, що перед початком формувального експерименту відмінності, які існують у контрольних та експериментальних класах не значущі.

У всіх класах працювали вчителі зі спеціальною педагогічною освітою і достатнім стажем роботи. З метою підготовки їх до проведення експериментальної роботи ми виступили на методичних об’єднаннях шкіл, де розкрили теоретичні основи досліджуваної проблеми і методику експерименту. Вчителів, що брали участь в експерименті, ми націлили на те, щоб вони в ході організації процесу застосування учнями знань у новій навчальній ситуації спеціальну увагу приділяли операційній стороні навчання, а саме: вчили дітей розпізнавати вивчені об’єкти за вказаними ознаками, порівнювати, встановлювати взаємозв’язки, використовувати аналогію, доводити судження. Для того щоб результати дослідження були об’єктивними і достовірними, ми пояснили учителям експериментальних класів необхідність ретельного виконання розробленого комплексу пізнавальних завдань. Таким чином, всі вчителі, що брали участь в експерименті, отримали необхідні відомості про суть і значення даної роботи; про зміст запропонованих видів завдань та послідовності їх введення у навчальний процес; умови, що забезпечують їх ефективне використання.

Навчання за експериментальною методикою здійснювалося впродовж двох навчальних років (розпочиналося в третьому класі і завершувалося в четвертому). В експериментальних класах вчителі використовували на уроках "Я і Україна" розроблений нами комплекс пізнавальних завдань, а в контрольних - навчали учнів за традиційною методикою, тобто пропонувати їм пізнавальні завдання на застосування знань у новій навчальній ситуації, передбачені чинними підручниками для 3-4 класів.

Джерелом отримання інформації про хід і результати формувального експерименту були такі методи: спеціальна зміна навчальних ситуацій на етапі застосування знань учнями, спостереження, бесіди з учителями та учнями та вивчення результатів виконання пізнавальних завдань учнями.

Оскільки основним змістом методики формувального експерименту було виконання учнями розробленого комплексу пізнавальних завдань, то виникала проблема здійснення педагогічного керівництва їх розв’язанням. У нашому дослідженні керівництво пізнавальною діяльністю учнів передбачало здійснення сукупності педагогічних впливів, вибраних з усіх можливих на основі інформації про процес навчання та його закономірності, спрямованих на ефективне засвоєння природничих знань учнями відповідно до чинної навчальної програми та на формування пошукових умінь. Тобто процес навчання був технологічно керованою взаємопов’язаною діяльністю вчителя і учнів.

Слід зазначити, що в психолого-педагогічній науці досліджуються різні шляхи керівництва пізнавальною діяльністю учнів у процесі розв’язання навчальних і практичних завдань. Найбільш розробленими вважаються прямий і опосередкований шляхи керівництва. В нашому дослідженні ми використали обидва шляхи, а також перехідний варіант впливу на формування розумових дій (поєднував характерні риси прямого і опосередкованого шляхів), в якому структура формованого розумового прийому чітко не задавалась і учні в ряді випадків ставились в умови самостійного виділення послідовності дій, що задають прийом.

Перехідний варіант впливу на формування розумових дій в нашому дослідженні втілився в методиці поетапного керівництва виконанням учнями пізнавальних завдань, сутність якої полягала в тому, що, регулюючи змістову і операційну складність завдань, вчителі поетапно формували в учнів уміння застосовувати природничі знання в новій навчальній ситуації. На першому етапі (підготовчому) відбувалося накопичення учнями досвіду виконання пошукових дій; на другому (частково-самостійному) - школярі застосовували пошукові уміння в новій навчальній ситуації під керівництвом учителя і в спільній діяльності з іншими учнями; на третьому (самостійному) - здійснювалося самостійне використання учнями пошукових умінь у новій навчальній ситуації. Дидактичною основою розрізнення етапів був рівень самостійності школярів у навчально-пізнавальній діяльності.

В узагальненому вигляді етапи формування в учнів уміння застосовувати природничі знання в новій навчальній ситуації представлені в таблиці 1.4

Таблиця 1.4. Характеристика етапів формування уміння застосовувати знання у новій навчальній ситуації

Етап	Завдання етапу	Дидактичне забезпечення	Уміння, що формуються
Підготовчий	- Підготовка до включення у пошукову діяльність; стимулювання допитливості.	- Розв’язання учнями пізнавальних завдань за зразком чи опорною схемою, поданими вчителем; створення ситуацій, що стимулюють інтерес до змісту пізнавальних завдань.	- Аналізувати об’єкти; виділяти ознаки різного типу і диференціювати їх; порівнювати об’єкти за 1-2 ознаками; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; доводити судження.
Частково-самостійний	- Формування досвіду переносу знань у нові навчальні ситуації; закріплення позитивного ставлення до розв’язання пізнавальних завдань.	- Розв’язання під керівництвом учителя та в спільній діяльності з учнями пізнавальних завдань на встановлення причинно-наслідкових зв’язків, порівняння, класифікацію, доведення судження, інших; створення ситуацій, що стимулюють позитивне ставлення до процесу розв’язання пізнавальних завдань.	- Розпізнавати об’єкти; порівнювати їх; встановлювати взаємозв’язки між об’єктами та явищами; використовувати аналогію; доводити істинність суджень.
Самостійний	- Оволодіння учнями досвідом самостійного переносу знань у нові навчальні ситуації; розвиток навчально-пізнавальних мотивів.	- Самостійне розв’язання пізнавальних завдань на перенос знань у нову навчальну ситуацію; виконання творчих робіт; створення ситуацій, що стимулюють пізнавальні інтереси учнів до змісту та процесу розв’язання пізнавальних завдань.	- Самостійно переносити сформовані пошукові уміння у нові навчальні ситуації та застосовувати їх для розв’язання завдань на практиці.

Тривалість етапів у процесі експерименту визначалась рівнем готовності молодших школярів до застосування знань в новій навчальній ситуації та особливістю оволодіння учнями певними пошуковими уміннями, що входять в структуру формованого узагальненого уміння. Так, наприклад, якщо наприкінці третього класу більшість учні самостійно виконували пізнавальні завдання на порівняння, то пізнавальні завдання на доведення виконувалися деякими учнями наприкінці четвертого класу тільки при безпосередньому керівництві учителя. Таким чином, виділені нами етапи не мали чітких календарних строків. Відповідно до вказаних вище двох положень учитель мав можливість самостійно визначати рамки керівництва процесом розв’язання учнями пізнавальних завдань, тому ми вкажемо орієнтовну тривалість етапів формування узагальненого уміння застосовувати знання в новій навчальній ситуації.

Протягом першого семестру експериментального навчання здійснювалась підготовка молодших школярів до самостійного переносу знань у нову навчальну ситуацію.

Найтривалішим був частково-самостійний етап формування досліджуваного уміння. Він охоплював другий семестр першого року навчання і другий семестр другого року експериментального навчання.

Самостійному виконанню пізнавальних завдань на перенос знань у нову навчальну ситуацію більшість учнів експериментальних класів змогли навчитися лише до кінця четвертого класу.

Охарактеризуємо виділені нами етапи процесу формування у молодших школярів уміння застосовувати знання в новій навчальній ситуації.

Виділення підготовчого етапу обумовлено значними труднощами, які відчувають молодші школярі під час переносу знань у нову навчальну ситуацію. Основна причина цих труднощів полягає в тому, що молодші школярі мають різний рівень засвоєння опорних знань і окремих пошукових умінь. Більшість дітей мають середній і низький рівні готовності до застосування знань у новій навчальній ситуації, що дає можливість їм лише успішно розв’язувати завдання на застосування знань у ситуації за зразком (див. рис.1.1). Це свідчить про те, що молодшим школярам необхідно допомогти подолати існуючий розрив між слабкою їх операційною готовністю до переносу знань і новими вимогами, відображеними в завданнях на перенос знань в нові навчальні ситуації. Цю функцію у формувальному експерименті і повинен був виконати підготовчий етап.

Протягом першого семестру в навчальний процес в експериментальних класах вводились підготовчі пізнавальні завдання, виконуючи які діти вчились аналізувати пропоновані об’єкти, виділяти в предметі ознаки різного характеру і диференціювати їх, порівнювати об’єкти за 1-2 ознаками, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, формулювати пізнавальні запитання. Пропоновані учням на даному етапі завдання здійснювали розвиваючий і стимулюючий вплив на підготовку школярів до пошукової діяльності, давали можливість надалі поставити перед учнями пізнавальні завдання на перенос знань у нову навчальну ситуацію.