5.1 Пізнавальна діяльність учнів та особливості її активізації під час вивчення шкільної біології
Структура відносин в сучасній цивілізації, зростання соціальної ролі особистості, гуманізація та демократизація суспільства, інтелектуалізація праці, швидка зміна рівня технологій в усьому світі - все це потребує створення таких умов, за яких народ України став би нацією, що постійно і плідно навчається.
Система освіти в Україні перебуває в стані, що не задовольняє вимог, які постають перед нею в умовах розбудови української державності, культурного та духовного відродження українського народу. Вона не відповідає запитам особистості, суспільним потребам та світовим досягненням людства; у знеціненні соціального престижу освіченості та інтелектуальної діяльності; у спотворенні цілей та функцій освіти; не ефективності дії деяких ланок освітньої системи.
Потреба сьогодення - необхідність вироблення в Україні цілісної Програми для забезпечення випереджального розвитку цієї галузі в цілому. Проблемами самостійної роботи учнів на уроках біології займалися вчені-методисті Є.П.Бруновт, В.М.Вєрзілін, В.М.Корсунська, В.І.Кузнєцова, В.М.Пасічник, Д.І.Трайтак. Їх дослідження показали, що організація самостійної діяльності учнів має виключно позитивний ефект на якість знань учнів та глибину їх засвоєння, добре впливають на процес становлення особистості. Проблема самостійної пізнавальної діяльності учнів повинна розглядатися у взаємозв’язку з усіма сторонами організації навчально-виховного процесу в сучасній школі. Тому темою нашого педагогічного дослідження ми обрали: “Самостійна робота учнів та питання розвитку їх пізнавальної активності під час контролю знань”.
Під час вивчення біології, особливо під час вивчення першого розділу шкільного курсу біології, який закладає базові основи наступних розділів, самостійна пізнавальна діяльність учнів повинна займати набагато більше місце в навчальному процесі, що і обумовило вибір об’єкту дослідження.
Мета нашої роботи полягала в дослідженні деяких елементів роботи вчителя з підготовки та проведенні самостійних робіт контролюючого плану учнів під час вивчення біологічних об’єктів.
Об’єктом нашого дослідження була пізнавальна діяльність учнів загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.№59 м. Харкова.
Розділи “Рослини”, ”Біологія людини”, “Загальна біологія” як цілісний біологічний навчальний предмет надають великі можливості для проведення різних видів самостійної роботи учнями, особливо під час роботи на уроці та при виконанні домашніх завдань, що є актуальним в умовах роботи міської школи.
У сучасній методичній літературі з курсу ботаніки різних років видання описані самостійні роботи. Особливе місце на уроці займає робота з навчальними текстами, іншими видами самостійної роботи, особливо з натуральними ботанічними засобами наочності. Проте наш власний невеликий досвід показує, що вчителі ще не достатньо враховують педагогічний потенціал самостійних робіт учнів. Виходячи з цього, ми визначили предмет дослідження.
Предметом нашого дослідження є самостійна робота учнів міської школи з різними видами біологічних об’єктів на заняттях в школі та вдома, як засіб підвищення пізнавальної діяльності учнів, ефективності контролю їх знань, умінь, навичок.
Робоча гіпотеза. Запропонована нами система роботи вчителя по підготовці та проведенню самостійної роботи учнів контролюючого плану в школі та підчас виконання домашніх завдань підвищує рівень пізнавальної діяльності учнів під час вивчення біологічних об’єктів.
Педагогічне дослідження проводилося продовж педагогічної практики і складалося з двох частин – констатуючої і формуючої.
Під час проведення нашого педагогічного дослідження ми користувалися наступними методами науково-педагогічного дослідження: індивідуальні та групові бесіди з учнями 6-х класів, які вивчають розділ біологію, вчителями, адміністрацією школи, опитування, анкетування, тестування, огляд комплексу психолого-педагогічної та спеціальної літератури з теми дослідження та власне педагогічний експеримент.
Наше педагогічне спостереження проводилось на базі ЗОШ І-ІІІ ст. № 59 м. Харкова, директор Шуба Р.Т., вчитель біології Цукіло Л.А. на базі 8-А класу – класний керівник Кондратюк Е. Д., під час нашої другої педагогічної практики на 5 курсі.
Пізнавальна активність - діяльний стан учня, який характеризується прагненням до навчання, розумовою напругою та проявом вольових зусиль в процесі засвоєння знаній. Важливість та педагогічне значення активної пізнавальної діяльності учнів в системі навчальної роботи стає зрозумілим після розкриття сутності навчання, як процесу засвоєння знань, вмінь та навичок. З філософської точки зору пізнання - це відображенні людиною природи, розкриття суттєвих властивостей та закономірностей об'єктивної реальності. З педагогічної точки зору знання - це розуміння і збереження в пам'яті основних фактів науки, а також правил, висновків та закономірностей, що з них випливають. Як і будь яка людина, учень засвоює знання не якісно, якщо вони подаються йому в готовому вигляді. Діяльність вчителя, виходячи з цього полягає в більш раціонально побудованому пошуку та добуванню знань, що прискоренню пізнання. Учні повинні виходити за межі вже добутих знань, переживати ситуації пізнавального утруднення, стикатися з парадоксальними явищами та судженнями, на основі зіставлення виділяти більш суттєві та менш суттєві ознаки явищ, що вивчаються. Тобто вчитель створює лише необхідні умови для активізації пізнавальної діяльності учнів, засвоєння знань відбувається в такому ступені, в якому кожен з них проявляє розумову активність і прагнення до пізнання з урахуванням розумових здібностей. Це взагалі узгоджується з даними фізіології, яка визначає процес засвоєння знань як певний і складний вид умовно-рефлекторної діяльності учня, в результаті якої у нього формується знання та відбувається розумовий розвиток. З цього погляду знання - це певна форма тимчасових зв’язків, що утворюються у корі великих півкуль головного мозку під впливом зовнішніх умов та активної розумової діяльності суб'єкту пізнання. Ці тимчасові зв’язки набувають форми уявлень, понять, умінь та навичок.
Кожне з наведених визначень сутності знань розкриває тільки один з його боків, але вони мають велике значення для розкриття закономірностей навчання, як процесу пізнавальної діяльності. Будь яке пізнання починається з відчуття і сприйняття, які в результаті спостережень перетворюються на уявлення, але пізнання не обмежується сприйняттям явищ та формуванню уявлень. Необхідно розкрити сутність явищ; це пов’язане з осмисленням матеріалу та його узагальненням. Продовження пізнавального процесу потребує певних розумових операцій: співставлення, аналізу, виділення більш суттєвих ознак з ряду однорідних явищ та їх узагальнення. Поштовхом до мислення виступають на основі сприйняття пізнавальні задачі. Заключним етапом осмислення є узагальнення, формулювання висновків, правил, законів, тобто формування понять. Формування понять пов'язане з практичною та розумовою активною діяльністю учнів, їх самостійного підходу до осмислення матеріалу. Але пізнання на цьому не закінчується. Матеріал, що вивчається, повинен бути засвоєний до рівня відтворення. Осмисленим стає знання учня тільки тоді, коли він вільно володіє їм і в змозі чітко і вірно його відтворити. Наступна стадія пізнавальної діяльності – запам’ятовування, засвоєння осмисленого. Подальша розумова та практична діяльність пов’язана з виробленням умінь та навичок при виконанні певних дій, пов’язаних з використанням знань на практиці. Наступна пізнавальна діяльність учня вимагає періодичного повторення матеріалу, поглиблення та систематизації знань. Для глибокого та міцного оволодіння знаннями учень повинен здійснити повний цикл розумових дій. Вирішення пізнавального завдання під керівництвом вчителя раціоналізує цей процес.
Розумові процеси пов’язані з подразненням певних центрів кори великих півкуль головного мозку, при чому будь-яке подразнення, що викликає психічний акт, залишає в мозку певний слід і супроводжується біохімічними реакціями.
Обробляючи результати анкетування учнів нашого ЗНЗ – ЗОШ №59, ми звернули увагу, що в одному з двох 6-х класах інтерес до ботаніки в був значно нижче (майже на 13%). З’ясувалося, що методика проведення занять у всіх класах була однаковою, але один раз на тиждень використовувалася різна матеріальна база - кабінет географії. Отже, особистість вчителя і методика не могли зробити значного впливу на розходження результатів. Розходженням з'явилося те, що в першому класі уроки ботаніки проводилися в кабінеті біології, а в другому в звичайній, не зеленій класній кімнаті. Ця класна кімната мала все необхідне для застосування технічних засобів навчання, знаходилася на одному поверсі з кабінетом біології, що дозволяло легко доставляти необхідне устаткування і проводити всі необхідні роботи.
Ми припустили, що саме розходження в місці проведення занять вплинуло на інтерес учнів до ботаніки. Це підтвердилося в ході бесід з учнями. Більшість ‑ указали, що оформлення кабінету біології, наявність у ньому великої кількості різних рослині, акваріумів, приладів з’явилося однією з причин виникнення інтересу до виконання робіт з ботаніки.
Аналіз досвіду роботи вчителів ЗОШ І-ІІІ ст. №59 показав, що скрізь, де є змістовно оформлений, добре обладнаний і раціонально використовуваний у навчальних цілях кабінет біології, в учнів 6 класів спостерігається більший інтерес до вивчення ботаніки в порівнянні з учнями шкіл, де кабінети погано обладнані. Відомо, що інтерес є передумовою позитивного відношення до предмета взагалі і до навчальної роботи, зокрема. Це, як показали дослідження психологів, дидактов і методистів, має вирішальне значення для організації процесу пізнавальної діяльності.