Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (стр. 33 из 62)

Рис. 4. Приклади розподілу навчального часу за нормативами, що пропонуються

теоретичне навчання підготовка до ауд. занять

опрацювання розділів, які не

викладаються на лекціях

Рис. 5. Приклади розподілу навчального часу за нормативами, що пропонуються

На завершення торкнемося питання про організацію контролю знань студентів в умовах КМСОНП.

Відтепер цей контроль має стати більш регулярним. Адже кожний заліковий модуль необхідно оцінити за 12-бальною шкалою та зарахувати його студентові, якщо отримана оцінка становитиме не менше 4 балів.

За оцінками зарахованих модулів, які вивчались протягом семестру, студент автоматично отримує диференційований залік, оцінка з якого є середньою оцінкою відповідних залікових модулів.

Якщо оцінка диференційованого заліку не влаштовує студента (а вона впливатиме на призначення стипендії), він може підвищити її, склавши семестровий екзамен. Тобто екзамени не є обов’язковими, вони складаються за власним бажанням студента. При цьому екзаменаційна оцінка є остаточною, навіть якщо вона буде меншою за оцінку заліка.

Чотирисеместровий графік навчання виявився тут дуже зручним. Будь-який семестр триватиме рівно 10 тижнів, що відповідає 15 кредитам. Аудиторне навчання розраховане на 8 тижнів, а два тижня, що залишились, мають бути використані для контрольних заходів, пов’язаних зі складанням матеріалу залікових модулів. До кінця 9-го тижня усі модулі мають бути складеними. Протягом 9-го тижня проводяться останні контрольні заходи, а також аудиторні заняття, які компенсують витрати аудиторного часу на підсумковий контроль з модулів, що відбувався у попередні 8 тижнів. Останній 10 тиждень семестру призначається для складання екзаменів та боргів з окремих залікових модулів.

Обмаль часу не дає змоги зупинитись на інших питаннях впровадження КМСОНП, як

то:

- трансформація оцінок у шкалу ECTS;

- формування структурно-логічної схеми підготовки;

- організація рейтингової системи;

- забезпечення варіативної частини навчальної програми тощо.

Скажу лише, що ми маємо певні доробки і готові поділитись ними з усіма, кого це цікавить.

ІНДИВІДУАЛЬНА ТА САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ В УМОВАХ

КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Василь ГРУБІНКО, перший проректор,

Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

У даний час методологією процесу навчання та, відповідно, оцінювання знань студента визначено його переорієнтацію з суто лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму.

Означений принцип повністю узгоджується із тенденціями, закладеними у підходах організації навчання та оцінки знань студентів за принципами ECTS. Нагадаємо, що ідеологією сучасної освіти є зміна технології від «вбивання знань» до організації самоосвіти студента.

Нинішня традиційна система навчання виникла в умовах інформаційного дефіциту та обмежених джерел інформації. Тому педагог виконував, передовсім, роль найважливішого, а інколи єдиного, джерела навчальної інформації та практичного досвіду. Стереотипно, оскільки суб’єктом навчального процесу є студент, у контексті традиційних технологій навчання студент – об’єкт сприйняття інформації та її засвоєння. Звідси стереотип планування навчального процесу: більше аудиторних годин – більше донесеної лектором інформації. Сучасний стан інформаційного забезпечення суть лекції звів до консультативно-оглядового означення проблеми і аналізу можливих напрямків її вирішення. Вирішення ж проблеми – за студентом. Безглуздо диктувати конспект замість того, щоб сказати, де і що читати, та як підійти до розуміння прочитаного. В такому випадку докорінно змінюється суть екзамену. Сьогодні на них переважна більшість наших викладачів перевіряє не знання, а пам’ять студента. Володіння студентом аналітичними здібностями, здатністю знаходити й обробляти інформацію, уміння висловлювати і відстоювати свої думки на іспиті зустрічаються не часто. Тому слід екзамен перетворити з переліку питань у формі білету на обговорення наукової проблеми, до розмови з якої студент, крім семінарів, виконав семестрове(курсове) творче завдання, консультації з якого отримував у викладача протягом семестру.

Усі світові та пропоновані останнім часом національні стандарти в основу навчання ставлять самостійну, творчу роботу того, хто навчається. На цьому принципі базуються і новітні, включно інформаційні, технології навчання. Як показують різного роду моніторинги, часто причиною неуспішності студента в сучасних умовах соціальноекономічного, політичного, психологічного та побутового перевантаження є його невміння організувати свою навчальну діяльність поруч із соціальною та побутовою зайнятістю. Тому завданням нинішнього дня для педагога є дієва допомога студентові в організації навчальної і інших видів діяльності та чітке розмежування тих видів навчальних робіт, які виконуються в аудиторії та у позааудиторний час.

У навчальних планах спеціальностей все чіткіше реалізується тенденція до скорочення аудиторних годин та збільшення кількості годин, які відводяться на самостійну роботу студента. За нормативними вимогами Міносвіти і науки України (Додаток 1 до наказу Міносвіти і науки № 285 від 31.07.1998 р. «Комплекс нормативних документів для розробки системи стандартів вищої освіти») на самостійну роботу повинно відводитися 50-60% навчального часу. У структурі навчального навантаження студента за системою ECTS індивідуальна робота також розглядається як один із основних компонентів освіти і повинна займати близько половини його навчального навантаження.

Для прикладу пропонуємо розглянути розподіл годин кредиту для курсу «Вища освіта України і Болонський процес»:

Таблиця 1.

Орієнтовна структура залікового кредиту курсу

Тема	Лекції		Семінарсь- кі та практичні заняття	Самостійна робота	Індивідуальна робота
Змістовий модуль I. Європейська освітня інтеграція
1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами.	1		1	1	Проект (структурнологічна схема; навчальний план; структура залікового кредиту курсу, індивідуальний навчальний план студента тощо)
2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки.	1			1
3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу.	1			2
4. Основні завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти.	1			2
Модуль II. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу
5. Європейська система перезарахування кредитів ECTS.	2	1	2
6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України.	2	2	2
7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ВНЗ України.	2 4 2
Усього годин	10	8	12	6

Примітка: Співвідношення кількості годин аудиторних занять та індивідуальної і самостійної роботи може також становити 60% до 40% або 40% до 60% залежно від змісту курсу.

Кредити ECTS передбачають всі види роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практична робота, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота - в бібліотеці чи вдома, екзамени, дипломний проект, кваліфікаційну роботу і виробничу практику чи інші види діяльності, пов'язані з оцінюванням. ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.