Українські народні традиції та обрядовість у моральному вихованні молодших школярів (стр. 2 из 14)

Ще за часів, коли Україна входила до складу СРСР, до змісту морального виховання відносили значення та збереження цінних традицій, обрядів та моралі. Вважалося, що вони сприятимуть тому, що в більш ефективній формі будуть передаватися підростаючому поколінню способи поведінки й досвіду, вироблені та відпрацьовані в попередні століття. І в середині суспільства формуються нові звичаї, традиції, які втілюються в невід'ємні риси національного образу життя. Вони виявляються в тому, як відзначаються свята та ювілейні дати в родині, школі, суспільстві. Все це грає велику роль в процесі морального виховання дітей [28, с. 171].

Зараз поняття "зміст" визначається як "сутність предметів, явищ, якісна визначеність і характерні особливості їх". Зміст виражає саму природу певної речі в її внутрішніх зв'язках, властивостях і ознаках (за Філософською енциклопедією).

Докутіна О.М. у журналі "Початкова школа" перелічує складові частини змісту виховання. Це — виховання любові до рідної землі, народу, його культури та мови; братерського ставлення до інших народів, осуду національної та расової неприязні. Виховання гуманних почуттів, доброзичливого ставлення до людей, потреби надавати їм безкорисливу посильну допомогу. Формування свідомої дисципліни, відповідального ставлення до колективної праці, бережливого – до її результатів [114, с. 54].

Гнатюк В. у журналі "Рідна школа" зазначає, що зміст морального виховання учнів визначає тріада: "громадянин – патріот – гуманіст". Кожен з цих компонентів має свої специфічні ознаки:

1. Громадянин:

- громадянська свідомість;

- громадянська відповідальність;

- громадянська гідність;

- громадянська освіта.

2. Патріот.

Характерні ознаки патріота:

- розуміння і сприймання української ідеї;

- сприяти розбудові державної незалежності України;

- любов до рідної культури, мови, національних свят і традицій;

- збереження і зміцнення власного здоров'я і здоров'я однолітків.

3. Гуманіст:

Характерні ознаки гуманної людини:

- доброта;

- толерантність;

- справедливість;

- щирість;

- сумлінність;

- взаємоповага;

- принциповість;

- непримиренне ставлення до фальші, цинізму, лицемірства, підлабузництва [19, с. 17-19].

Тому ми вважаємо, що змістом морального виховання буде сутність предметів, явищ, внутрішній смисл, значення моралі. На нашу думку, це визначення більше підходить до початкової школи.

І знову визначення поняття "моральної культури" ми знаходимо у підручниках В.І. Лозової та Г.В. Троцко. Моральна культура – це найголовніший компонент духовного життя людини, який характеризує її досягнення в оволодінні основами моралі як сукупності принципів, вимог, норм, правил, які регулюють поведінку в усіх сферах життя [21, с.103]. На нашу думку, це визначення найбільше підходить до початкової школи.

Головне завдання морального виховання – формування моральної культури особистості, яка включає такі компоненти: індивідуальну моральну свідомість, моральні почуття, моральні стосунки, поведінку і спілкування. Індивідуальна моральна свідомість включає в себе ідеали, погляди, переконання, прагнення особистості, що складає духовно-моральну основу формування моральної культури особистості школяра.

Моральні почуття можуть бути як свідомими, так і стихійними. Тому важливо, щоб людина володіла своїми почуттями свідомо.

Моральні стосунки виявляють особисті якості школяра.

Культура поведінки і спілкування втілює в собі результати виховання, ступінь розвитку моральної свідомості особистості. Визнання школярами загальних правил поведінки, знання основних категорій етики - ще не показник моральної культури особистості. Знання повинні знайти форму виявлення в діяльності, спілкуванні, відбиваючи глибину засвоєння норм поведінки і здатність втілити їх у життя. Тому методами формування моральної культури є не лише просвіта, а й вироблення навичок, поведінки, організація діяльності і спілкування учнів, створення ситуацій морального вибору [21, с. 111].

Отже, ми можемо сказати, що найголовніше завдання школи, сім'ї – виховання особистості, яка, маючи стійкі позитивні мотиви поведінки, діє в будь-яких обставинах у відповідності з моральними нормами поведінки.

В.І.Лозова та Г.В.Троцко також дають визначення поняття "моральні норми". Моральні норми – це система вимог, які визначають обов'язки людини по відношенню до оточуючого світу, зразки, які не тільки орієнтують поведінку особистості, але й дають можливість оцінювати й контролювати її [21, с.103]

Моральні норми закріплені в таких поняттях, як: добро, обов'язок, совість, гідність, справедливість, щастя, зміст життя та інші, які визначають характер поведінки людини.

Поняття "добро" відбиває все те позитивне, що спрямоване на благо людей. Тому добро служить засобом моральної оцінки вчинків, дій, стосунків між людьми. Але по-справжньому вчинок хороший, якщо його мета, мотив, результати є позитивними. Протистоїть добру зло, тобто згубна, ворожа людині діяльність. Розкриваючи сутність поняття "добро" В.О.Сухомлинський писав: "Добро – це думка, яка помножена на волю, тільки за цієї умови отримаємо непримиримість до зла, а це і е сама сутність добра» [37, с.229].

Обов'язок – припускає певні зобов'язання людини, виконання яких виходить із складних стосунків між людьми, усвідомлення своїх прав і обов'язків по відношенню до Батьківщини – громадський обов'язок, до сім'ї – сімейний обов'язок та ін. Але ці обов'язки повинні бути усвідомлені особистістю і виконуватися за внутрішнім покликом [21,с.104].

Совість – почуття і свідомість моральної відповідальності за свою поведінку та вчинки перед оточуючими людьми. Це внутрішня самооцінка своїх вчинків, емоційне хвилювання, внутрішній суддя, спонукач доброго вчинку [21,с.104].

Честь – визначення вчинків, дій людини, її заслуг, що проявляються в шануванні, авторитеті і в той час у прагненні людини до визначення і високої оцінки з боку оточуючих, похвали, популярності.[21,с. 104].

Гідність – передбачає усвідомлення особистістю своїх високих моральних якостей і повагу їх у самому собі, тобто усвідомлення особистістю своєї цінності (національна гідність, власна гідність) [21,с.104].

Поняття "щастя" безпосередньо пов'язане з розумінням людиною змісту життя, бо воно визначається як стан морального задоволення, задоволення власним життям. Для одних щастя в тому, щоб кохати і бути коханим, мати сім'ю, дітей, хороших друзів, для інших – мати матеріальний достаток тощо, тобто щастя конкретної людини визначається сенсом її життя, її потребами [21, с.104].

З організацією морального виховання у початковій школі, крім змісту та структури, ще пов'язані форми виховання, а також основні напрями морального виховання.

Поняття "форма" означає "спосіб організації і спосіб існування процесу". Форма в педагогічній науці визначається як "спосіб організації виховного процесу, що відображує внутрішній зв'язок його елементів і характеризує взаємовідносини вихователів і вихованців" [за Філософською енциклопедією].

Форма організації навчання — це зовнішній вигляд організації навчального процесу, який пов'язаний з кількістю учнів, місцем і часом їхнього навчання й порядком його реалізації. В формі організації навчання органічно поєднуються мета, зміст, методи навчання. Основні форми організації навчання у школі:

- урок;

- екскурсія;

- факультатив;

- домашня робота;

- заняття в навчальних майстернях;

- урок-лекція;

- співбесіда;

- практикум;

- консультація;

- семінар.

Форми позакласної навчальної роботи:

- предметні гуртки;

- наукові товариства;

- олімпіади;

- конкурси.

Структура кожної з форм навчання включає ті самі елементи, що й процес навчання:

- цільовий;

- мотиваційно-стимулюючий;

- змістовий;

- операційно-діяльнісний;

- емоційно-вольовий;

- оцінювально-результативний [10, с. 240]. Форми та засоби морального виховання дітей:

- роз'яснення критеріїв моралі;

- бесіди на морально-етичні теми;

- обговорення книжок, статей, кінофільмів, радіо- і телепередач, життєвих ситуацій;

- вчити аналізувати вчинки людей, визначати їхню моральну сутність, давати її оцінку;

- формувати вміння критично ставитися до своїх вчинків і поведінки;

- організовувати діяльність дітей [14,с.54].

За допомогою форм виховання вчитель організує процес морального виховання у початковій школі за такими напрямками:

1. Моральна освіта.

2. Вироблення навичок і звичок поведінки.

3. Формування морального досвіду.

4. Спонукання до морального самовдосконалення.

5. Приклад учителя.

Моральна вихованість школяра – результат тривалої систематичної роботи педагога. Звичайно, успіх у вихованості залежить не тільки від виховних впливів дорослого, а й від внутрішньої роботи самого вихованця. Власне, виховні заходи вчителя і спрямовуються на те, щоб сформувати в дитині прагнення орієнтуватися на ту чи іншу моральну норму, перетворити її в дійовий регулятор поведінки. Адже часто трапляється так, що дитина знає моральні вимоги, але в своїй поведінці та діяльності не зважає на них. Це означає, що в дитини не сформовані моральні якості, переконання. Бо лише вони визначають її моральну вихованість [19,с.З].

Однією з стрижневих складових формування моральної вихованості учнів є розвиток їх моральної свідомості.

Моральна свідомість визначається як "відображення в свідомості людини принципів моральності, тобто норм поведінки, що регулюють ставлення людей один до одного й до суспільства" [ЗО,с.130].