Бухгалтерський облік в Україні (стр. 1 из 10)

Содержание

Розділ І

1. Види обліку

2. Завдання бухгалтерського обліку

3. Елементи методу бухгалтерського обліку

Розділ ІІ

2.1 Бухгалтерський облік

2.1.1 Визначення основних понять з організації обліку грошових коштів на рахунках в банку

2.1.2 Нормативне регулювання обліку на рахунках в банку

2.1.3 Завдання обліку на рахунках в банку

2.1.4 Первинний облік

2.1.5 Аналітичний облік

2.1.6. Синтетичний облік

2.2 Економіка підприємств

2.2.1 Економічна характеристика підприємства

2.2.2 Форма бухгалтерського обліку на підприємстві

2.3 Основи економічного аналізу підприємства

2.3.1 Аналіз руху грошових коштів

2.4 Комп’ютеризація облікової інформації

2.4.1 Організації обліку на рахунках в банку в програмі 1С

Розділ ІІІ

3.1 Безпечні прийоми праці робітників бухгалтерії

Розділ І

1. Види обліку

Основою бухгалтерського обліку в Україні є Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р., який визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2000 р., водночас з цим почалася реалізація Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженої постановою № 1706 Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. Поширюється цей Закон на всіх без винятку юридичних осіб (підприємства, організації, банки, бюджетні установи).

Господарський облік - це облік господарської діяльності підприємства, суспільства, виробництва, реалізації та розподілу матеріальних благ, необхідних для задоволення матеріальних потреб.

Складовими господарського обліку є оперативний, статистичний і бухгалтерський облік.

Оперативнийоблік - це спосіб спостереження і контролю за окремими операціями та процесами з метою управління ними.

Статистичнийоблік - це планомірне збирання й вивчення інформації про масові кількісні та якісні явища й закономірності загального розвитку за конкретних умов, місця й часу.

Бухгалтерськийоблік - це спосіб суцільного документального спостереження й контролю за господарською та фінансовою діяльністю підприємств і організацій й відповідного відображення отриманої інформації.

Суть бухгалтерського обліку визначають такі його властивості:

· систематичне і послідовне відображення всіх господарських операцій у міру їх здійснення;

· документальне обгрунтування господарських операцій;

· застосування різних способів обробки облікової інформації - рахунків, подвійних записів, балансу та ін.

В обліку застосовують різні вимірники для відображення госпо - дарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, а також їх кількісних та якісних характеристик.

2. Завдання бухгалтерського обліку

Господарська діяльність підприємства базується на раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів та робочого часу.

Основні завдання бухгалтерського обліку:

· дотримання Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні;

· облік, аналіз і перевірка інформації про господарську діяльність;

· контроль за виконанням завдань виробництва щодо кількості, якості й асортименту;

· контроль за зберіганням власності підприємства;

· виявлення невикористаних резервів;

· контроль за оплатою праці;

· облік, аналіз і контроль за заощадженням і використанням коштів;

· контроль за рівнем рентабельності виробництва продукції;

· виявлення резервів подальшого збільшення виробництва;

· забезпечення наявності первинної документації;

· побудова обліку на підприємстві.

3. Елементи методу бухгалтерського обліку

Метод бухгалтерського обліку - це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в обліку.

Загальнонаукові та конкретно-емпіричні методичні прийоми, що сформувались у бухгалтерському обліку, наведені на рис.1.1.

Основними елементами методу бухгалтерського обліку є документація, інвентаризація, подвійний запис, оцінка, калькуляція, баланс і звітність. Практичне використання кожного з них зумовлюється відповідними положеннями, інструкціями, вказівками, розробленими та затвердженими державними органами.

Документація - відображення господарських операцій на бланках документів або технічних носіях (наприклад, магнітних або оптичних дисках).

Інвентаризація - перевірка фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів за допомогою перерахування, зважування та вимірювання.

Подвійний запис - тотожне відображення господарських операцій двічі: у дебеті та кредиті одного чи кількох рахунків.

Оцінка - відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх по підприємству загалом.

Калькуляція (від лат. calculatio - підраховування) - обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також таблиця, зведення результатів такого обчислення.

Бухгалтерський баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов’язання та власний капітал на певну дату.

Бухгалтерська звітність - система взаємопов’язаних і взаємозумовлених показників, що відображають господарсько-фінансову діяльність підприємства на певний період.

Розділ ІІ

2.1 Бухгалтерський облік

2.1.1 Визначення основних понять з організації обліку грошових коштів на рахунках в банку

Гроші - це загальний еквівалент, той особливий товар, в якому усі інші товари висловлюють свою вартість.

Грошовий потік являє собою сукупність розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються господарською діяльністю підприємства.

Поточний рахунок - це рахунок підприємства, відкритий в уповноваженій установі банку (за вибором підприємства) для зберігання грошових коштів і проведення розрахунків у безготівковій формі.

Грошовий чек - наказ банку власника рахунка про видачу готівки з його поточного рахунка пред’явникові чека в сумі, зазначеній в останньому.

Платіжне доручення - доручення (наказ) банку про перерахування з поточного рахунка підприємства в безготівковій формі певних сум на рахунок одержувача (постачальнику, підряднику, казначейству, фондам соціального страхування та ін.).

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який виписується одержувачем (постачальником, підрядником) і подається у свій банк з метою одержання коштів за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги. Таку ж мету має і вимога-доручення, але вона надсилається платникові та після його згоди на оплату (акцепту) він передає її у свій банк як доручення.

Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні

2.1.2 Нормативне регулювання обліку на рахунках в банку

Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджений Постановою Правління Національного Банку України від 19.02.2001 року № 72. Інструкція про організацію роботи по готівковому обігу установами банків України, затверджена постановою Правління Національного Банку України від 19.02.01року № 69;

Наказ Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” від 15.02.96р. № 51;

Наказ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки" від 12.06.95р. №436/95 із змінами і доповненнями;

Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” від06.07.95 р. №265/95-ВР із змінами і доповненнями;

Наказ ДПАУ “Про затвердження нормативно-правових актів" від 01.12.00 р. № 614;

2.1.3 Завдання обліку на рахунках в банку

Основним завданням обліку грошових коштів є:

1. Виконання операцій з грошовими коштами по розрахунках з постачальниками;

2. Контроль за дотриманням розрахункової дисципліни;

3. Своєчасне і правильне документальне оформлення операцій по руху грошових коштів;

4. Інвентаризація грошових коштів і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку №4 "Звіт про рух грошових коштів" та надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

2.1.4 Первинний облік

Для зберігання грошових коштів і здійснення безготівкових розрахунків підприємства та інші суб’єкти підприємницької діяльності відкривають рахунки в банках. У процесі відкриття рахунків клієнтам банки керуються Інструкцією № 3 “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, затвердженою Постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р. № 527 (далі - Інструкція № 3). Ця Інструкція визначає порядок не тільки відкриття, а й переоформлення та закриття поточних, депозитних рахунків у національній та іноземній валюті, а також бюджетних рахунків у національній валюті України.

Підприємство має право відкрити не один, а необмежену кількість поточних рахунків за своїм вибором і згодою банків. У разі відкриття двох або більше таких рахунків у національній валюті підприємство зобов’язане протягом трьох робочих днів з дня відкриття визначити один з рахунків основним, на якому буде обліковуватися заборгованість, що списується (стягується) в безспірному порядку, і повідомляє його номер податковому органу, де воно зареєстровано як платник податків.

Поточні рахунки в національній валюті відкриваються підприємствами, що здійснюють науково-дослідну, виробничу чи іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, що володіють основними та оборотними засобами й мають самостійний баланс.