3) змішана форма, що сполучає обговорення доповідей і вільний виступ як з тематики доповідей, так і з питань, що стикаються з цією тематикою. Найважливішою умовою кожної з цих форм є найбільш повне засвоєння предмета вивчення, інтерес до тематики й висока активність студентів.
2. Чітке планування роботи семінару – його тематики, змісту, методу проведення. При плануванні необхідно враховувати, що семінари – це такий вид занять, де викладачу необхідно оцінити роботу кожного студента, його індивідуальне ставлення до досліджуваного предмета, зацікавити глибиною опрацьованого матеріалу.
3. Підготовка запитань. Вони повинні не стільки контролювати знання студентів, скільки активізувати їх думку, давати напрямок дискусії. Такі запитання бувають декількох видів: основні, направляючі, додаткові, допоміжні, уточнюючі, навідні та ін.
4. Організація виступів студентів. Від методично правильного вирішення цього завдання залежить, чи буде семінар творчим, дискусійним або він буде носити шаблоновий характер. Семінарські заняття належать до такого виду навчальної роботи, де можуть бути створені умови для найбільш відвертої розмови, власне кажучи, про предмет вивчення з внесенням ясності в самі хвилюючі проблеми й найбільш гострі питання. Доповіді та виступи на семінарі повинні ставити перед собою завдання поглибити й розширити знання студентів з неодмінним обліком специфіки їх професійної підготовки. При підготовці семінару необхідно вчасно повідомляти студентам тематику доповідей, рефератів, перелік літератури, щоб заздалегідь направити їх на пошуки більш глибоких шляхів висвітлення питань. Необхідно також орієнтувати студентів на те, щоб їх доповіді включали деякі суперечні дискусійні положення предмета вивчення, мали науково-закономірне обґрунтування та носили характер доказовості.
Завдання викладача полягає не в тім, щоб самому вирішувати всі питання й розкривати зміст тематики семінарів з найбільшою ясністю (такий підхід часто призводить до пасивності мислення студентів), а в тім, щоб спонукати студентів думати, направляти їх шляхом набуття науково обґрунтованих знань і переконань, прищеплювати інтерес до глибокого самостійного вивчення розглянутої тематики.
Відомі деякі типові методичні недоліки в роботі семінарів, що звичайно допускають викладачі-початківці. До таких порушень належать:
− підміна виступу студента своїм повідомленням;
− зайве коректування мови студентів;
− перетворення вступного слова в лекцію з викладом основного змісту тематики виступу студентів, прагнення все розповісти самому;
− перетворення семінару в заняття з повторення розглянутого матеріалу курсу, заміна його підготовкою до іспиту.
Викладачу, безсумнівно, варто поправляти студентів, коли вони відволікаються від теми, спотворюють дійсність, допускають неправильний виклад матеріалу, зайво повторюються, не укладаються у відведений час для виступу тощо. У процесі занять варто активізувати студентів слабких і пасивних шляхом звертання до них із запитаннями й оцінки їх виступів, а також викликати студентів, що відхиляються від участі в семінарі.
У заключному слові викладач підводить підсумки семінарського заняття й оцінює виступи на ньому, дає їм наукову й методологічну характеристику. При оцінці виступів студентів викладачу слід виходити з їх індивідуальних особливостей, звертати увагу на успіх або недоробку при підготовці матеріалу, рекомендувати питання, на які потрібно звернути увагу. По закінченню необхідно дати оцінку дискусії під час заняття та підвести підсумки суперечкам, що виникали. Підсумки кожного семінару необхідно фіксувати в журналі або зошиті обліку.
МЕТОДИЧНА ЧАСТИНА
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ОСНОВНИХ ФОРМ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ У ВИЩІЙ ШКОЛІ
Для того щоб готуватися до проведення будь-якої форми навчального заняття у вищій школі, потрібно спланувати свою діяльність, яка відображається в навчальній та робочій програмі навчальної дисципліни. Розглянемо методику їх розробки.
Методика планування викладання економічних або управлінських дисциплін у вищому навчальному закладі
Перед безпосередньою розробкою навчальної або робочої програми вивчення будь-якої навчальної дисципліни у вищій школі викладачу потрібно дотримуватись таких підготовчих етапів:
1. З’ясувати місце навчальної дисципліни в навчальному плані певного навчального року набору:
− належність дисципліни до одного з блоків навчальних дисциплін (блок гуманітарних і соціально-економічних дисциплін, блок фундаментальних дисциплін, блок професійно-орієнтованих дисциплін та блок дисциплін за вибором кафедри та студента), що дає можливість викладачу визначати глибину й тематичне наповнення при викладанні дисципліни;
− з’ясувати базові дисципліни (якщо вони є) відповідно до тієї дисципліни, яка розробляється, що дасть можливість вивчити той обсяг знань, які вже відомі студентам та не вдаватися до дублювання матеріалу при викладанні;
− з’ясувати перелік дисциплін, які спираються на знання з дисципліни, що розробляється (якщо такі є) – саме це допоможе не тільки досягати комплексності та послідовності при навчанні з певної спеціальності, але й формувати систему навчальних мотивацій у студентів (“Ці знання дадуть вам можливість надалі розуміти …, робити аналіз …, утворювати зв’язки з …”).
2. Вивчити зміст дисципліни за освітньо-професійною програмою (ОПП) підготовки. Якщо дисципліна з блоку дисциплін за вибором кафедри чи студента – перейти до п.3.
3. Проаналізувати наукову, навчальну, періодичну, статистичну та методичну літературу відповідно до тем навчальної дисципліни.
4. З’ясувати, чи є якісь галузі науки або суміжні дисципліни, які вивчають ці ж питання. Якщо так, то розглянути їх для того, щоб забезпечити комплексність у викладанні дисципліни, глибше розуміти всі взаємозв’язки між поняттями та явищами в системі даного наукового розділу.
Потрібно не просто формально визначити цю інформацію, а ретельно вивчити зміст і глибину викладання студентам цих знань. Про це можна дізнатися з бесід із викладачами суміжних дисциплін, вивчення нормативних документів, наприклад ОПП за даним напрямом підготовки, шляхом аналізу навчальних та робочих програм із суміжних дисциплін або участі в методичних нарадах предметних груп. Тільки завдяки такому підходу викладач забезпечує на майбутнє виконання таких принципів дидактики, як науковість, системність, послідовність навчання.
Розглянемо декілька прикладів.
Приклад 1 Напрям підготовки: Менеджмент.
Спеціальність: 7.050206 Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності.
Розробляється дисципліна: “Основи менеджменту”.
Наявність в ОПП підготовки: є.
Блок дисциплін: професійно орієнтовані.
Базові дисципліни: немає.
Дисципліни, які базуються: “Операційний менеджмент”, “Управління персоналом”, “Організація роботи менеджера”, “Інформаційні системи в менеджменті”, “Інноваційний менеджмент”, “Менеджмент інвестиційної діяльності”, “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”, “Корпоративне управління” й ін. Суміжні галузі науки: економіка, психологія, педагогіка, соціологія, етика, математика, маркетинг, інформатика, історія, право, культура.
Суміжні дисципліни за навчальним планом: “Макроекономіка”, “Мікроекономіка”, “Економіка підприємства”, “Фінанси підприємства”, “Гроші й кредит”, “Бухгалтерський облік”, “Аудит”, “Логіка”, “Логістика”, “Контролінг”, “Інформатика й комп’ютерна техніка”, “Маркетинг”, “Основи статистики”, “Економічний аналіз”, “Психологія управління”, “Психологія ведення переговорів”, “Соціологія”, “Господарське право” й ін.
Напрям підготовки: Економіка та підприємництво.
Спеціальність: 6.0501 Міжнародна економіка.
Розробляється дисципліна: “Менеджмент”.
Наявність в ОПП підготовки: є.
Блок дисциплін: фундаментальні (наукової підготовки).
Базові дисципліни: немає.
Дисципліни, які базуються: “Основи кадрового менеджменту”, “Психологія управління”.
Суміжні галузі науки: економіка, психологія, педагогіка, соціологія, етика, математика, маркетинг, інформатика, історія, право, культура.
Суміжні дисципліни за навчальним планом: “Макроекономіка”, “Мікроекономіка”, “Фінанси підприємства”, “Бухгалтерський облік”, “Аудит”, “Статистика”, “Математика для економістів”, “Інформатика й комп’ютерна техні-ка”, “Маркетинг”, “Економічний аналіз”, “Психологія управління”, “Соціологія”, “Господарське законодавство” й ін.
Як бачимо з прикладів 1 та 2, одна й та сама дисципліна буде мати зовсім різне навчальне наповнення залежно:
– від напряму підготовки та характеру спеціальності;
– місця дисципліни в навчальному процесі;
– змістовної структури навчального плану;
– від того, чи визначено зміст основних тем дисципліни в ОПП підготовки за певним напрямом, чи потрібно розробляти їх самому викладачу.
Після такої підготовчої роботи можна починати розробляти спочатку навчальну програму, а потім і робочу програму за розділами (див. табл. 7).
На відміну від загальної освіти, будь-яка мета викладання у вищій школі має чотириєдиний характер:
– освітній;
– розвиваючий; – виховний; – науковий.
Зміст освітніх завдань полягає в тому, щоб у процесі навчання студенти засвоїли зміст вивчених тем за програмою дисципліни, уміли сформулювати сутність досліджуваних предметів, їх основні закономірності й принципи, пізнали головні напрямки розвитку засвоєних предметів і їх роль і значення в науковотехнічному прогресі й практичній діяльності.