У педагогічній літературі розрізняються поняття «засвоєння» й «оволодіння» як складові частини загального поняття «навчання».
Засвоєння = розуміння + запам'ятовування.
Оволодіння = засвоєння + застосування знань на практиці.
Вивчення будь-якого предмета й відповідно методика навчання пов'язані з вирішенням виховних завдань. Зміст цих завдань насамперед полягає у формуванні в студентів діалектико-матеріалістичного світорозуміння, його значення в науці, техніці, виробництві, розвитку культури народу. До виховних завдань належать розуміння ролі знань, що здобуваються, навичок і вмінь та їх суспільного значення для своєї країни.
До вирішення розвиваючих завдань входить підготовка до визначеної діяльності й виконання спеціального виду робіт, пов'язаних прямо або побічно з майбутньою спеціальністю. Сюди належать уміння застосовувати знання на практиці, правильно й доцільно оцінювати практику сьогоднішнього дня, бачити її розвиток і шляхи вдосконалювання. До практичних завдань розвиваючого характеру навчання також можна віднести такі, як уміння працювати самостійно, у колективі та з колективом, об'єктивно оцінювати свою практичну діяльність і діяльність інших, добре знати технологічні процеси свого майбутнього виробництва, сучасні машини й апарати, загальні принципи й методи застосування автоматизації й обчислювальної техніки, економіку виробництва й інше, що пов'язано з практичною роботою фахівця вищої кваліфікації.
Зміст наукових завдань навчання. Вирішення цих завдань зобов'язує вводити в усі предмети, види й етапи навчання методи наукового дослідження та прогнозування науки.
Тому при формуванні мети викладання дисципліни потрібно з’ясувати:
1) чому необхідно навчити в межах дисципліни, з якими науковими поняттями або явищами ознайомити, які знання закріпити та чому;
2) які навички та вміння закріплювати, формувати або розвивати та яким чином; 3) які професійні характеристики чи якості особистості виховувати;
4) які методи наукових досліджень застосовувати чи демонструвати при вивченні нового матеріалу та з якою метою.
У процесі розробки тематичного плану слід дотримуватись загальних дидактичних принципів. При плануванні часу на кожну тему потрібно спиратися на принцип оптимальності між загальним завданням вивчення дисципліни, значенням теми в комплексі проблем дисципліни та ступенем її розробки в науці. Необхідно пам’ятати, що завданням лекційного заняття не є повне глибоке тлумачення викладачем навчального матеріалу. Головне завдання полягає в іншому – розкриваючи основні процеси та закономірності наукових знань та протиріч, учити професійному погляду на проблеми теорії та практики в науці, формувати спеціаліста-професіонала нового покоління, здатного самостійно мислити, набувати нових знань, приймати відповідальні рішення та свідомо розуміти навколишні процеси та явища.
При розробці критеріїв оцінювання роботи студентів необхідно спиратися на принцип комплексності контролю знань та оцінювання. Кожне оцінювання має 2 сторони: кількісну, яка полягає в бальній оцінці знань, навичок або вмінь студента, та якісну, яка обов’язково повинна супроводжувати кількісну з метою пояснити, які результати в навчанні показав студент та що необхідно йому зробити, щоб покращити результат. Крім того, викладач повинен серйозно поставитися до визначення критеріїв оцінки та заздалегідь розтлумачити ці критерії студентам із метою усунення непорозумінь між ними та викладачем у майбутньому.
У список рекомендованої літератури потрібно включати такі за характером видання:
– монографії (першоджерела);
– навчальні посібники та підручники;
– методичні посібники та вказівки;
– статистичні джерела; – періодичні видання;
– збірники наукових праць.
При вивченні економічних та управлінських дисциплін обов’язковим є складання викладачем списку текстів для читання, до якого включають першоджерела, наукові статті з проблемних питань навчальної дисципліни. Ці тексти використовуються при проведенні круглих столів, семінарських занять та на практичних роботах для закріплення, поглиблення та систематизації нового матеріалу.
Плани практичних занять являють собою систему цих занять, яка спрямована закріплювати та узагальнювати отримані на лекціях знання, упроваджувати їх у практичну діяльність. Таким чином забезпечується реалізація принципів зв’язку теорії з практикою та міцності. План практичної роботи складається з мети роботи, короткого переліку видів робіт та основних завдань, які заплановані на певний час вивчення дисципліни.
Завдання для самостійної роботи студентів планується з урахуванням тих моментів та цілих розділів наукових знань, які потрібно опанувати, але немає можливості розглядати в аудиторний час або вони не дуже складні для розгляду, або можуть бути опановані самостійно без участі викладача. У програмі викладачем розробляється перелік визначених тем або окремих питань з курсу.
Після того як процес стратегічного планування завершений, викладач переходить до підготовки, організації, проведення та аналізу основних видів навчальних занять у вищому навчальному закладі.
Практика педагогічної діяльності з підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів з економіки та менеджменту доводить, що основними формами проведення навчальних занять з цих напрямків є лекція, практичне та семінарське заняття. Змістовніше розглянемо характер діяльності викладачів щодо підготовки, організації, проведення та аналізу цих організаційних форм.
Методика підготовки, проведення та аналізу лекції
у вищій школі
Для успішного проведення лекції викладачу необхідно провести ретельну підготовку, яка потребує від нього послідовних дій за таким планом:
1. Визначити тему лекції та кількість годин на її вивчення відповідно до тематичного плану навчальної програми дисципліни.
2. Підібрати та проаналізувати літературні джерела щодо теми лекції.
3. Визначити вид лекції (див. тему 5).
4. Визначити мету проведення лекції. Мета лекції – це її результати, що подаються, тобто те, чого хоче досягти викладач: чому навчити, що виховати та розвивати, дати більше нового матеріалу, поставити ряд проблем або намітити орієнтири для самостійного його вивчення студентами. Визначення мети лекції залежить від її виду (див. п. 3).
5. Підібрати та впорядкувати навчальний матеріал відповідно до:
– обраного виду лекції;
– мети вивчення навчального матеріалу;
– наявності базових знань у студентів;
– місця лекції в системі занять із дисципліни (вступна, заключна за розділом, у цілому по дисципліні, оглядова чи звичайна).
Вступна лекція обов’язково повинна включати такі етапи: коротку інформацію про викладача, про завдання вивчення дисципліни, зв’язок дисципліни з іншими науками або розділами науки, значення отриманих знань для професійної підготовки чи загального розвитку високоосвіченої людини, інформацію про організацію занять, форми й методи поточного та підсумкового контролю, інформацію про критерії оцінювання роботи студентів, відповіді на запитання студентів. Основна частина вступної лекції присвячується розгляду історичного шляху розвитку науки, об’єкту та предмету науки, методам наукових досліджень у науці, базовим поняттям, які вона вивчає.
На цьому етапі слід ураховувати:
– вік студентської аудиторії (за цим визначаються форми викладання навчального матеріалу);
– місце заняття в навчальному розкладі (це впливає на визначення набору методів навчання);
– загальні відомості від куратора й інших викладачів про склад групи, кількість студентів у ній, соціально-психологічні процеси (наявність неформальних лідерів, відчужених, рівень згуртованості та працездатності групи), що допомагає спланувати методи педагогічного та психологічного впливу на аудиторію та окремих студентів і підготуватися до їх застосування.
6. Підібрати приклади та продумати їх розміщення серед навчального матеріалу.
7. Визначити конкретні ролі викладача при проведенні лекційного заняття залежно від структури лекції (табл. 8).
Таблиця 8 Структурна побудова звичайної лекції
| Етап | Час | Особливості проведення |
| 1. Вступ: – організаційна хвилина; – коротке повторення або зв’язок з попереднім матеріалом; – ознайомлення з темою та планом лекції; – значення даного матеріалу для … | 5-7 хв | Початок сприйняття; зосередження уваги на інформації; мотивація навчання; організація роботи мислення |
| 2. Основна частина: викладання основного змісту лекційного матеріалу з прикладами та закріпленням матеріалу у фазі вираженого стомлення | ~ 1 год 10 хв | 25 – 30 хв – оптимальна активність сприйняття; 10 – 15 хв – фаза зусиль; інший час – фаза вираженого стомлення |
Закінчення табл. 8
| Етап | Час | Особливості проведення |
| 3. Заключна частина: – підведення підсумків лекції шляхом короткого нагадування основних моментів; – завдання на самостійне опрацювання або підготовку до практичної роботи; – контроль відвідування занять та оцінка роботи студентів | 5-7 хв (до 10 хв) | повторення матеріалу заради його запам’ятовування; формування спрямованості активності студентів і зв’язку між теорією та практикою; формування дисциплінованості |
8. Продумати значення обраного матеріалу для його освоєння студентами.