Поєднання роботи з навчанням у вузі створює друге протиріччя – надзвичайний дефіцит часу, що позначається або на якості навчання, або на сімейних взаєминах, а в остаточному підсумку призводить до зниження інтенсивності інтелектуального й емоційного життя.
Наступне протиріччя полягає в тому, що на людину обрушується величезний потік інформації, що вимагає переробки. Таким чином, широчінь інформації часто вступає в протиріччя з глибиною її осмислення.
Розглянемо основні зміни в пізнавальній діяльності юнаків-студентів
(табл. 6).
Понад 70% часу студента припадає на заняття в студентській групі.
У дослідженнях П.А. Просецького виявлений ряд підструктур студентської групи:
1. Організаційна підструктура:
– офіційні взаємини;
– координація цілей і завдань у зв'язку з особливостями студентської групи;
– перевірка виконання прийнятих рішень та ін.
2. Підструктура міжколективних зв'язків – наявність контактів з іншими колективами.
3. Підструктура неофіційних взаємин:
– інформованість членів групи один про одного;
– взаєморозуміння, взаємодопомога й взаємна вимогливість;
Таблиця 6 Особливості пізнавальної діяльності у юнацькому віці
| Психічні явища | Основні вікові особливості |
| Пам’ять | Запам’ятовування: Для того щоб запам’ятати якесь наукове положення, необхідно його пов’язати з іншим відомим, але у визначеному зв’язку і послідовності Завчання: Це свідоме, довільне й цілеспрямоване запам’ятовування. Для завчання необхідна насамперед конкретна установка на запам’ятовування. Метою студента повинне бути запам’ятовування матеріалу на тривалий термін, а це вимагає активної роботи свідомості. Тому при перевірці засвоєного викладачу необхідно прагнути того, щоб студенти застосовували свій особистий досвід, наводили власні приклади, ділилися міркуваннями над хвилюючими проблемами та ін. Зберігання: Повторення того самого матеріалу без асоціативного розширення та поглиблення призводить лише до механічного запам’ятовування й вимагає багаторазового дублювання. Таке запам’ятовування призводить до формального й неглибокого набуття знань без їх розуміння. Глибокі й міцні знання неодмінно вимагають установлення зв’язків і відношень на основі розширення та поглиблення знань про предмет і дотичні з ним об’єкти вивчення. Пам’ять і збереження нерозривно пов’язані з аналізом й узагальненням, логікою мислення, а також емоційною і вольовою сторонами навчальної діяльності Оперативна пам’ять (ОП): Обсяг змістів у фразі викладача повинен відповідати можливостям ОП студентів. При вповільненому темпі повідомлення нового матеріалу студент відчуває недовантаження (незаповненість) ОП або додає більше зусиль для осмислення інформації, що надходить. При завищенні темпу повідомлення нового матеріалу відбувається «перенасичення» ОП студента, і частина матеріалу неминуче залишається незасвоєною. Термінологія будьякого спеціального предмета та всієї майбутньої професії засвоюється подібно іноземній мові. Це накладає на мову викладача певні обмеження: середній темп спілкування з питань спеціальності здається студенту завищеним, а терміни здаються більш насиченими за змістом, ніж насправді тощо |
Продовження табл. 6
| Відтворення: Сприйняття сприяє відтворенню. Для запам’ятовування складного матеріалу, наприклад, спочатку запам’ятовується до 25 – 30% матеріалу, потім настає вповільнення процесу – кожне наступне сприйняття дає все менший ефект. Щоб стати надбанням пам’яті, матеріал повинен «відлежатися». Тому запам’ятовування характеризується й кількістю повторних сприйнять, й інтервалом часу між початком і завершенням запам'ятовування. Найбільш доцільний комбінований спосіб завчання: кожний великий розділ запам'ятовують окремо, а наприкінці звертають увагу на істотні зв'язки та переходи між ними. Крім того, на початку завчання проглядається весь матеріал, щоб потім скласти докладний план | |
| Мислення | Рівень мислення студента характеризується не механічним, пасивним застосуванням знань, а різнобічністю підходу до проблем своєї діяльності, послідовністю, чіткістю, самостійністю їх вирішення. За результатами досліджень установлено, що у 18–19-літньому віці вербально-логічне мислення тісніше пов'язане з образним мисленням, а у 20–21-літніх – із практичним |
| Увага | 18 років – добре розвинений обсяг, переключення, концентрація і вибірковість; найбільш розвинена стійкість; 19 років – стійкість трохи нижче; 20 років – рівень концентрації незначно підвищується, рівень переключення значно знижується; 21 рік – показники обсягу трохи підвищуються, найменш розвинуті переключення й стійкість Можливості уваги можна охарактеризувати кількісно: – людина здатна одночасно сприймати 4–6 різних об'єкти; – повна стійкість зберігається 15–20 хв; – протягом 1 с можна 3–4 рази переключити увагу; – стійкість мимовільної уваги залежить від звички до даної діяльності Мимовільна увага: На спрямованість свідомості студентів безпосередньо впливають не тільки форма, але й зміст мови викладача. Зміст, форма й емоційний «заряд» мови діють у єдності, хоча кожна з цих сторін може виступати у визначений момент на перший план. Реакція студента на мову викладача й інших студентів відповідає його минулому мовному досвіду (мовній апперцепції) Організація уваги більш досконала в тому випадку, якщо навчальний матеріал відповідає інтересам учнів Зловживання зовнішніми засобами стимуляції уваги, самою |
Продовження табл. 6
| мимовільною увагою може розвити в студента пасивність у розумовій роботі, відучити його від самостійності в організації спрямованості своєї свідомості, призвести до прискорення неуважності Довільна увага: Викликається й організується самою людиною, що свідомо обирає мету спілкування та діяльності. Вона вимагає значних свідомих зусиль і тому більш стомлююча від інших видів уваги | |
| Воля | Можуть виникати вольові зриви, на тлі яких у частини студентів розвиваються схильності до використання штучних збудників і гальм, до зловживання задоволеннями. У результаті виявляються прояви порушення особистого й соціального статусу в колективі, відчуження від навчальної групи, участь у випадкових компаніях. Особливу роль у вольовій підготовці студентів відіграє активізація й закріплення позитивних мотивів діяльності та кращих способів подолання труднощів, що виникають у ході навчання, участі в науковій роботі Важливо не пропустити випадки, коли б студент міг виявити наполегливість, самостійність, ініціативність, сміливість, витримку й інші вольові якості. Це досягається через стажування й практику, написання курсових робіт, екзаменаційні сесії, захисти дипломів, виробничі практики, упровадження в практичну діяльність студентів активних форм навчання та ін. |
| Мотивація | Позитивними мотивами навчання є: почуття обов’язку, розуміння значущості оволодіння професією, інтерес до навчання й окремих предметів, задоволення від пізнання нового матеріалу, вирішення складних завдань Студенти, що зарекомендували себе належним чином у навчальній діяльності, відрізняються також некритичним підходом до оцінки своїх основних соціально-психологічних властивостей, прагненням завищити їх характеристику На мотивацію навчання впливає: – зміст занять; – методика викладання; – особистість викладача; – взаємини в студентському колективі; – досягнуті результати і под. Сила й характер мотивів навчання залежать від значущості передбачуваного результату навчальної діяльності, від того змісту, що вкладає в нього студент Деякі умови, від яких залежить формування позитивних мотивів до навчання: – усвідомлення найближчих і кінцевих цілей навчання; – усвідомлення теоретичної і практичної значущості засвоєних знань (Н.Ф. Добринін); |
Закінчення табл. 6
| – емоційна форма викладу наукової інформації; – нарощування змісту й новизна навчального матеріалу; – професійна спрямованість навчальної діяльності; – вибір адекватних завдань, що створюють інформаційні пізнавальні протиріччя в самій структурі навчальної діяльності; – підтримка допитливості й «пізнавального психологічного клімату» в навчальній групі |
– самодіяльність та ініціатива;
– домінування оптимістичного настрою;
– висока ефективність виховного впливу колективу на особистість;