Отже, фінансовий стан — це одна з найважливіших характеристик діяльності підприємств харчової промисловості [6, 142].
Таким чином у достовірній інформації про фінансовий стан підприємства безпосередньо зацікавлені адміністрація і співробітники, інвестори, постачальники, покупці, кредитори, страхувальники, державні органи (податкові, статистики та ін.); опосередковано — біржі, юристи, консультанти та експерти, засоби масової інформації, громадські організації, наукові установи.
Інтереси користувачів фінансової інформації не завжди збігаються, і тому існує об’єктивна необхідність у незалежній її оцінці аудиторами-спеціалістами, що мають відповідну підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання таких послуг.
Основними джерелами інформації для аудиту фінансового стану підприємств харчової промисловості (ф. № 1 річної і квартальної звітності), Звіт про фінансові результати та їх використання (ф. № 2), Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3), Звіт про власний капітал (ф. № 4) та примітки до фінансової звітності, що адекватні даним первинної документації, регістрам аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку і Головної книги за досліджуваний період, та інша інформація, що враховується аудитором.
В Україні існує п’ять основних методик, розроблених зовнішніми користувачами для проведення аудиту фінансового стану підприємств:
1. Методика агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій. Наказ про затвердження методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій від 27 червня 1997 р. № 81, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 серпня 1997 р. за № 288/2092.
2. Методика, затверджена постановою правління Національного банку України від 21.11.1996 р. № 301, зареєстрована в юридичному департаменті Національного банку України 22 листопада 1996 р. № 400.
3. Методика Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Рішення від 19 березня 1997 р. № 5 «Про затвердження вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституційних інвесторів)».
4. Методичні рекомендації щодо проведення аналізу фінансового стану підприємства-боржника при отриманні відстрочок (розстрочок) — лист ДПА України від 15 червня 1998 р. № 7141/10/20-0017.
5. Методичні рекомендації з підготовки аудиторського висновку при перевірці акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій (крім комерційних банків), затверджені протоколом засідання Аудиторської палати України від 23.02.2001 р. № 99 [3, 172].
Під фінансовим станом розуміють здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими фізичними і юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.
Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно здійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його стійкий фінансовий стан.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, через недовиконання плану з виробництва і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок — погіршення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.
Стійке фінансове положення, в свою чергу, має позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечує планомірне надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталів і найбільш ефективного їх використання. Головна мета фінансової діяльності — вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.
Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємств харчової промисловості, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу за складом та джерелами створення, яку частину повинні займати власні засоби, а яку — запозичені. Необхідно враховувати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, межа рентабельності, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику, ефект фінансового важеля та інші, а також володіти методикою їх аналізу.
Головна мета аудиту фінансового стану — своєчасно виявляти і пропонувати, як ліквідовувати недоліки у фінансовій діяльності та знаходити резерви покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності [1, 331].
Фінансове планування через централізовану адміністративну систему не діє. Фінансовий менеджмент прагне до гнучкої стратегії і тактики господарської діяльності, яка забезпечує конкурентоспроможність підприємства. У цьому полягають особливості аудиту фінансової діяльності підприємств в умовах ринкової економіки.
Встановленням нормативів у фінансовій діяльності займається само підприємство з метою досягнення найбільшого економічного ефекту, тому інформація про нормативи становить комерційну таємницю. Аналіз відхилень від цих нормативів є прерогативою внутрішнього аудиту, який здійснюється службами підприємства. Аудит фінансового стану, що ґрунтується на фінансовій звітності, провадиться здебільшого зовнішнім аудитом, тобто спеціалізованими аудиторськими фірмами, власниками або державними органами.
Бухгалтерські звітні форми про діяльність підприємства дають можливість зовнішнім користувачам звітності неупереджено оцінити фінансовий стан підприємства навіть без користування інформацією, яка є комерційною таємницею.
Зовнішній аудит фінансового стану підприємства може вдаватися до дослідження, результати якого важливі не тільки для потенційних партнерів конкретного підприємства, а й для інших користувачів звітності. Підприємству небайдуже, за якими показниками оцінюватимуть його фінансовий стан можливі контрагенти, акціонери, кредитори. Тому необхідний взаємозв’язок між внутрішнім і зовнішнім аудитом, а це досягається за допомогою конкретних методик, стандартів.
Аудит фінансового стану агропромислового підприємства включає:
- загальну оцінку фінансового стану та його змін за звітний період;
- аналіз фінансової стабільності підприємства, ліквідності, платоспроможності, оборотності оборотних коштів, ділової активності тощо.
Узагальнюючим показником роботи підприємств харчової промисловості є прибуток, що характеризує ефективність виробництва. Прибуток є основним джерелом поповнення (оновлення) активів підприємства.
Під час аудиту фінансових результатів перевіряються доходи від реалізації продукції, надання послуг, матеріалів тощо. Основними джерелами при перевірці вищевказаних питань є журнал-ордер 11 с.-г., регістри, відомості обліку реалізації продуктів харчування, товарно-матеріальних цінностей та послуг Ф-22, 23, (за рахунками 70, 71, 90, 94), відомість обліку затрат на виробництво, виходу продукції, наданих послуг Ф-30, 31. Разом із цим необхідно перевірити ті первинні документи і перш за все товарно-транспортні накладні, приймальні квитанції, подорожні листи автомобіля, журнали вагаря, щоденники надходження сільськогосподарської продукції, звіти про рух матеріальних цінностей, про переробку продукції, про продаж сільськогосподарської продукції, касові ордери тощо з метою виявлення достовірності натуральної та залікової ваги реалізованої продукції, її повної собівартості і реалізаційної ціни. Особливу увагу необхідно звернути на те, чи реальні знижки та надбавки, для цього перевіряють показники якості реалізованої продукції, витрати від недоплат з боку покупців [5, 129].
Перевіряючи продаж сільськогосподарської продукції на ринку, встановлюють її обсяги, правильність встановлення цін і повноту оприбуткування виручки в касу господарства на підставі «Звіту про продаж сільськогосподарської продукції» (Ф-125), який є підставою для списання реалізованої продукції; запитів адміністрації ринків про діючі на період продажу цих чи інших партій продукції, ціни продажу тощо; дані про оприбуткування виручки, одержаної від ринкової торгівлі за рахунком 30 «Каса»; оподаткування підзвітних осіб [7, 121].
Підприємства можуть неправомірно занижувати прибуток від реалізації через неправильне відображення в обліку виручки, одержаної від покупців під виглядом фінансової допомоги, короткострокової позики, поповнення фондів соціального призначення та інших цільових надходжень. Якщо в результаті аудиторської перевірки будуть виявлені такі факти, то необхідно зробити корективи, одночасно збільшивши розмір прибутку до оподаткування.
В умовах ринкових відносин у структурі балансового прибутку значну питому вагу мають фінансові результати від реалізації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів та інших активів. Правильність відображення доходів і витрат контролюють на основі записів на рахунках класу 8 «Витрати за елементами», 9 «Витрати діяльності» та класу 7 «Доходи і результати діяльності» з використанням як первинних документів, так і регістрів бухгалтерського обліку (реєстри документів по реалізації товарів, робіт, послуг Ф 11.1—11.3 с.-г., відомості 11.4 с.-г., книги аналітичного обліку Ф. 11.5 с.-г. Та журнали-ордери 11 с.-г., 15 с.-г. тощо). А за рахунком 79 «Фінансові результати» — фінансові результати підприємства відповідно до видів діяльності [7, 38].