14. Політичні концепції М.Вебера, М.Дюверже,Г.Алмонда.
Вебер висловив погляди наполітику, як прагнення до участі у владі чи здійснення впливу на її поділ, атакож на державу як на спосіб панування людей над людьми, що спирається налегітимне насилля. Вчений висунув три типи легального панування: раціонально-легальний(правова держава); традиційний (заснований на традиційно-існуючих порядках ісистемі влади); харизматичний. Вебер значну увагу приділив бюрократії. Аналізтеорії раціональної бюрократії Вебера дає можливість виділити три найважливішімоменти: аналіз бюрократії як технічно досконалого апарату здійснення влади;критику бюрократії; аналіз бюрократії як відображення класової структури. Зметою запобігання тиранії бюрократії Вебер запропонував теорію, згідно з якоюхаризматичний лідер, вибраний шляхом прямого голосування всього народу маєдоповнити недостатньо легітимну силу парламентської демократії. ОдночасноВебер аналізував форми демократії без вождя, які дозволили б звести домінімуму панування людини над людиною.
15. Геополітичні концепції Ф.Ратцеля, К.Хаухофера,А.Мехена, Н.Спайкмена, Р.Челлена та ін.
16. Політична думка мислителів КР
За часів Київської Русіукраїнська політична думка розвивалась у різноманітних виявах інтелектуальної,духовно-естетичної діяльності (в художній літературі, історичних творах і т.д.) це пояснює ться слабкою диференціацією інтелектуальної діяльності. Томуполітичні ідеї вперше були сформовані у творах державних діячі, церковнихієрархів, літописців, стосувалися питань виникнення української державності, їїсуспільно-політичного устрою, відносин влади і церкви, влади та особистості,місця Русі серед інших народів та держав світу. Найбільш відомі серед цихтворів «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона; «Руська Правда»Ярослава Мудрого;»Повість минулих літ»; «Поученіє дітям» Володимира Мономаха;«Слово о полку Ігоревім». У цих творах були порушені такі політичні проблеми:забезпечення незалежності та єдності Русі; утвердження рівноправного статусуРусі серед інших країн світу; закріплення норм права і християнської моралі всуспільних відносинах; дотримання присяги і норм права князями; верховенствосвітської влади над церковною; обгрунтування відповідальності влади переднародом; засудження князівських міжусобиць, народних заворушень, щодестабілізували обстановку в країні.
17. Політичні погляди мислителів другої половиниХІХ - першої чверті ХХ ст. (М.Костомаров, М.Драгоманов, М.Грушевський,В.Винниченко, В.Липинський).
Костомаров -засновник Кирило-Мефодіївського товариства. Прихильник самостійної, безкласовоїукраїнської нації. Політичну теорію створював під впливом німецької класичноїфілософії, французьких мислителів. Ідеал Костомарова - федеративна демократичнаслов’янська республіка, де будутьвтілені ранньохристиянські ідеї повної соціальної справедливості, свободи,рівності і братерства, скасовано кріпацтво, станові відміності, де правителі назасадах християнської моралі будуть неухильно дбати про освіту та добробутнароду. Федеративна держава мала управлятись обраним на чотири роки президентомі конгресом, утримувати невелике спільне військо, впровадити однакову грошовусистему, здійснювати загальне керівництво зовнішніми відносинами. За вченнямДрагоманова громадянське суспільство еволюціонує від первісного роду і племені завдякирозуму сім’ї, матеріальномувиробництву, класовій боротьбі і природнім шляхом досягає політично формиобщини. Держава нав’язуєтьсялюдській громаді зверху як зовнішнє, штучне неприроднє утворення, а їїрізновиди пояснюються природніми факторами. Головна ідея конституційногопроекту, розробленого Драгомановим - перетворення Російської імперії надецентралізовану федерацію, де з українців створюється громада «Вільна спілка»,що ставитьза мету політичне, економічне і культурне звільнення не лише українськогонароду, а й інших національностей. Головним завданням вільної спілки єзабезпечення прав і свобод громадян. Драгоманов вважав самоуправління основоюоснов руху до повної справедливості, до соціалізму. З 1890 р Драгоманов ставідейним натхненником першої української партії- Русько-української радикальноїпартії. Багато з ідей Драгоманова втілювалися в діяльності Центральної ради.Винниченко вважав, що головним є цілковите радикальне знищення всякогонаціонального і політичного поневолення, самостійність України і демократія.Він пропонував заборонити найману працю, поряд зприватноюм власністю повиннабути й колективна. Винниченко в автобіографічних розповідях самокритачноповертається до років національної революції, і головне виклав свої думки з приводузасобів і методів боротьби за незалежність України в майбутньому. Винниченковважав, що слід припинити суперечки в емігрантських колах, зосередити увагу наборотьбі за визволення України від сталінської диктатури. Грушевському належитьзначний внесок у політичну теорію. Він доводив, що політичні процеси протікаютьпід впливом не лише економічних чинників, а й психологічних, особистічних,культурних факторів. Багато в чому конституційні ідеї Грушевського виходять зпостулатів Драгоманова, кирило-мофодіївців, але значно їх збагачуючи зурахуванням нових досягнень вітчизняної російської і світової конституційноїдумки. Головні ідеї вченого: децентралізація держави, з наданням широкоїавтономії; парламентське правління без застосування прямих виборів до законодавчогооргану; поділ влади; чітке визначення державного характеру національних окраїн,їх територій, прав і свобод людини. Липинський у своїх працях сформулювавполітичну доктрину української монархічної державності, суть якої в наступному:1) спадкова монархія на чолі з гетьманом; 2) республіканська парламентськадемократія є непридатною для України 3) концепція аристократії, яка грунтуєтьсяна принципі територіального патріотизму, який є важливішим за національнийчинник; 4) концепція хлібороба-власника займає одне з центральних місць удоктрині Липинського, хліборобство мало формувати союз з армією, що малосприяти союз зі східнослов’нськиминародами.
18. Політичні концепції украйнського націоналізму(Д,донцов, М.Сціборський).
Донцов закликав доперіорієнтації українства на Захід, оскільки бачив політичну несумісністьукраїнських і російських національних традицій, національних звичаїв, способужиття. Спираючись на постулати географічного детермінізму, стверджував, щоросіянам притаманні абсолютизм, правовий нігілізм, що значною мірою відрізнявсявід українських національних традицій. Донцов намагався ідеологічнообгрунтувати українську самостійницьку політику: зовнішню (незалежність відРосії) і внутрішню (виховання на засадах західної культури). Донцов сформувавосновні принципи українського націоналізму: вольовий принцип; постійнепрагнення боротьби за незалежність: романтизм, непримиренність, фанатизм,аморальність у національній боротьбі; синтез національного таінтернаціонального; необхідність виховання власної еліти; орієнтація на примусу боротьбі за незалежність. Донцов відстоював принципи Макіавеллі - метавиправдовує засоби.
19. Основні етапи історії української державностіХХ ст.
20. Становлення і розвиток політичної думки вЗакарпатті (М.Балудянський, О.Духнович, А.Волошин).
21. Політика як соціальне явище.
Політика -організаційна, регулятивна й контрольна сфера суспільства, в межах якоїздійснюється соціальна діяльність, спрямована на досягнення, утримання іреалізацію влади індивідами й соціальними групами задля ствердження власнихзапитів і потреб. Політичне життя тісно пов’язане з різними формами політичної діяльності. Політична діяльність -це індивідуальна чи колективан, спонтана чи організована діяльність соціальнихсуб’єктів, яка прямо чиопосередкована випливає з інтересів великих соціальних груп і цінностей, що їхвони поділяють. Умовою і формою політичної діяльності є політичні відносини.Політичні відносини - це реальні практичні стосунки, взаємозв’язки соціальних суб’єктів, у яких відбиваються їхні інтереси і здійснюється політичнадіяльність - співробітництво чи боротьба, вибори, референдуми, війни. Політичнежиття будь-якого суспільства характеризується багатоманітністю політичнихпроцесів, у яких розкривається спрямованість політичної діяльності соціальнихсуб’єктів. У політичному процесівирізняють суб’єктивний та об’єктивний аспекти. суб’єктивний становлять ідеологія, політична програма, система цінностей інорм. Учасниками політичного процесу є поліцтичні сили, партії та рухи.Політичні конфлікти і кризи займають особливе місце політичному житті. невід’ємним компонентом, нормою демократичногосуспільства є політична опозиція. Опозиція буває конструктивною ідеструктивною.