22. Політика і особа.
Політична діяльність індивідівможе здійснюватися як політична участь і як політичне функціонування. Політичнаучаксть - це здійснення або підтримка певних акцій з метою висловленняінтересів, позицій, вимог, настроїв, що панують у масах, формування їх уконкретні вимоги; здійснення тиску на органи влади, аби домогтися їх виконання,заявити свій протест чи підтримати певні рішення та дії. Політичнефункціонуванням - забезпечення участі політичних інститутів в управлінніспільними справами. Людина в політиці може брати таку участь: 1) реакція наімпульси, що виходять з політичної системи, епізодична участь у політиці; 2)діяльність, пов’язана з делегуваннямповноважень: участь у виборах, референдумах; 3) участь у діяльності політичнихі громадських організацій; 4) виконання політичних функцій у рамках державнихінституцій; 5) професійна, керівна політико-ідеологічна діяльність; 6)участь упозаінституціональних політичних рухах і акціях, спрямованих на докоріннуперебудову існуючої політичної системи. Розрізняють такі рівні участі вполітиці: - рядовий член суспільства, громадянин, який є членом громадянськоїорганізації, громадянин, який є членом політичної партії, професійний політик.
23. Соціально-етнічні спільності й етнополітика.
До соціально-етнічних спільностейвідносять народ, націю, етнос. Народ - це біологічна єдність, група, поєднанакровними, біологічними зв’язками: з сім’ї виросла родина, з родини - рід, рідперетворився на плем’я, плем’я - на народ. Етнос - це стійка сукупністьлюдей, яка належить до певного народу, проживає на території чи в складі іншогонароду, проживає на території чи в чкладі іншого народу і зберігає своюкультуру, побут, мовні та психологічні особливості. Нація - політично,організованізований народ. Етнонаціональні відносини - це відносини між суб’єктами національно-етнічного розвитку -націями, народностями, національними групами та їхніми державними утвореннями.Ці відносини бувають: рівноправні, відносини панування і підлеглості, прагненнядо знищення інших суб’єктів.Головними в етнонаціональних відносинах є питання: про рівноправність іпідлеглість; про нерівність економічного і культурного розвитку; проміжнаціональну воррожнечу. Національна політика - це науково обгрунтованасистема заходів, спрямована на реалізацію національних інтересів, розв’язання суперечностей у сфері етнонаціональнизхвідносин. Національні відносини в сучасному світі підпорядковані діїї двохвзаємозалежних тенденцій: з одного боку, формування й розвитку націй, їхньоїборотьби за рівноправність і самостійність, за створення держав, з іншого боку- на основі об’єктивного процесуінтернаціоналізації всіх аспектів суспільного життя відбувається зламнаціональних кордонів, посилення зв’язків і взаємного співробітництва, інтеграційних процесів.
24. Політична система суспільства.
Політична ситема суспільства -інтегрована сукупність політичної влади, суб’єктів, відносин, політичних організацій і політичної культурисуспільства, яка забезпечує його соціальну стабільність, соціальний порядок іяка має певну соціально-політичну орієнтацію. Головним елементом політичної системисуспільства є політична влада - здатність, аправо і можливість політичних суб’єктів приймати рішення, здійсненнявирішального пливу на діяльність і майбутнє окремих людей і їх обмєднань. Формиреалізації влади: панування і координація, керівництво і організація,управління і контроль - від консенсусу до насильства, від демократії дототалітаризму. суб’єкти реазізаціївлади: індивіди, соціальні спільності, організації, держави. Найбільшдинамічним елементом політичної системи суспільства є притаманні їй політичнівідносини. Зміст політичних відносигн визначаються значною кількістю суб’єктивних і об’єктивних чинників, їх структуру складають горизонтальні і вертикальніскладові, а також політичні принципи і процедури. Політична організаціясуспільства - система інститутів, в межах яких відбувається його політичнежиття. Центральним елементом політичної організації є держава. Володіючивладою, вона організує політичне, економічне, соціальне і духовне життя країни,встановлює статус політичних інститутів політичної системи суспільства, захищаєінтереси суспільства на міжнародній арені. Вагомими елементами політичнихорганізацій є політичні партії, суспільні організації, ЗМІ. Функції політичноїсистеми супільства: обгрунтоване визначення мети, завдань, шляхів розвиткусуспільства і розробка конкретних програм його діяльності; нормотворчість -формування юридичних, моральних та ін норм людського співіснування; організаціядіяльності суспільства для виконання цілей і завдань розвитку; визначення ірозподіл матеріальних і духовних цінностей; гармонізація інтересів держави,суспільства, індивіда;; духовно-ідеологічний вплив на політичну свідомість;ствердження і зміцнення політичного режиму; забезпечення внутрішньої ізовнішньої безпеки суспільства. Типи політичних систем: консенсусні -інтегративні - общинні; відкриті - закриті; інструментальні - ідеологічні;традиційні - змішані; сучасні; демократичні - тоталітарні - авторитарні;формаційні (рабовласницькі-феодальні-капіталістичні-соціалістичні-перехідні).
25. Політичні режими і їх основні ознаки.
Політичний режим - сукупністьхарактерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методівреалізації влади, наявних стосунків між державною владою і суспільством,домінуючих форм ідеології, стану політичної культури. Будь-який політичний режимнасамперед визначається вживаними процедурами та способами організації установвлади і здійснення владних функцій, стилем прийняття рішень, відносинами міждержавою і громадянами. Сучасна політологія розрізняє такі типи політичнихрежимів: демократичний, авторитарний, тоталітарний. Його різновидами можутьбути фашистський, теократичний, ліберально-демократичний, анархістський та ін.Ознаками виділення політичних режимів у самостіну одиницю класифікації є:спосіб формування органів влади, співвідношення гілок влади, становище і рольгромадянських організацій та партій, зміст і співвідношення забороненоїполітичної діяльності, рівень економічно-господарського розвитку, політичнастабільність суспільства, порядок функціонування правоохоронних та каральнихорганів, історичні культурні традиції та звичаї народу. Демократія - політичнірежими, характерною особливістю якого є децентралізація, розсередження владиміж громадянами, надання їм можливочті рівномірного впливу на функціонуваннядержавних органів. Це форма організації суспільно-політичного життя,заснованого на принципах рівноправнорсті його членів, періодичної виборностіорганів управління і прийняття рішень у відповідності з волею більшості. Доспільних рис демократичних режимів відносяться: визнання народу джерелом влади,рівноправність громадян, виборність законодавчих органів влади, пріоритет правалюдини над правами держави. Тоталітаризм - режим всеохоплюючого репресивногопримусу громадян до виконання владної волі, цілковитого державного контролю задіяльністю окремих громадян, їх організацій. У ньому поширена практиканадмірного одержавленого суспільного життя. Риси такого режиму: цілковитавідчудженість громадян від власності, розвиток органів ідеологічного і фізичногоприниження особистості, відсутність відкритих виборів, ліквідація правособистості. Варіанти тоталітаризму - деспотизм і диктатура. Авторитаризм -режим, який характеризується значнии зосередженням влади в руках однієїособистості, звуженням політичних прав і свобод громадян, їхсуспільно-політичних організацій, строгою регламентацією їхньої активності,різким скороченням прерогатив та повноважень демократичних інституцій. Це режимжорсткого примушування до дотримування законів. Такий режим допускає існуваннядеяких фрагментів демократії (парламентські вибори). Проте його ознаками єщодення загроза репресій, свавілля, використання армії, каральних органів.
26. Поняття держави, її визначальні ознаки і типи.
Держава - базовий інститутполітичної системи і політичної організації суспільства, який створюється дляналагодження життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної владидомінуючою частиною населення у соціально-неоднорідному суспільстві з метоюзабезпечення його цілісності і безпеки, задоволення загальносоціальних потреб.Виникнення та існування держави пов’язуєтьсяз будь-яким соціальним розшаруванням суспільства, ястини якого нерідко маютьпротилежні інтереси. Поділ суспільства на класи - найбільш причина виникненнядержави. Будь-яка соціальна неоднорідність суспільства зумовлює необхідністьдержави. Ознаки держави: відділення публічної влади від суспільства, їїнетотожність з організацією всього населення, поява професіональнихуправлінців, класовий характер, монополія на легальне застосування сили, правона збирання податків. Розрізняють дві функції держави - внутрішню і зовнішню.Сучасні держави відрізняються між собою за формою врядування (монархії тареспубліки), формою устрою (унітарні, федерації, конфедерації), формоюполітичного режиму (парламентські, президентські, авторитарні, тоталітарні).
27. Типи державного устрою і форми правління.
28. Держава і громадянське суспільство.
Громадянське суспільство -суспільство громадян із високим рівнем економічного, соціального, політичного,культурного і морального розвитку, яке спільно з державою державою утворюєрозвинені правові відносини; суспільство рівноправних громадян, яке не залежитьвід держави, але взаємодіє з нею заради загального блаша. Громадянськесуспільство є базисом держави, воно ініціює в ній необхідні зміни. Держава всвою чергу, захищає принципи самоврядування всіх недержавних організацій, якіформують громадянське суспільство. Але якщо державі властиві рзіні формиправління, то громадянське суспільство існує виключно за умов демократії.Високий рівень розвитку громадянського суспільства забезпечує демократичністьдержави. Нерозвиненість громадянського суспільства є однією з умов існуваннятоталітарного й авторитарного режимів. Сутність громадянського суспільстваполягає в забезпеченні законних прав людини. Особистість має гарнтію вільноговибору тих чи інших форм економічного чи політичного буття, ідеології,світогляду, можливість вільно висловлювати і відстоювати свої погляди таінтереси. Становлення громадянського суспільства являє собою невпинний процесудосконалення громадянина, суспільства, влади, політики, права, які охоплює всібез винятку сфери життєдіяльності. Поняття громадянського суспільства знаходимов Аристотеля. Цікаві погляди виклав Макіавеллі: громадянське суспільство, якспільність людей протилежну державі, яка прагне підірвати будь-яку діяльністьсуспільства, щоб самій піднестися над ним. Макіавеллі дові, що окрім держави єщось самостійне, самодостатнє, що живе за своїми законами. На його думку, це іє громадянське суспільство. Громадянське суспільство має під собою економічнуоснову. Його формування супроводжується появою різноманітних форм власності таперевагою приватного капіталу. У розвиненому суспільстві діє розгалуженаринкова інфраструктура, що підлягає регулюванню. Зазначені чииники спричиняютьділову активність, заповзятливість людей, створюють передумови плідної роботи.У політичній сфері громадянське суспільство забезпечує громадянам вільну участьу державних і громадянських справах. Головним суб’єктом такого супільства виступає людина.