Це важливо, оскільки слід зважати на віддаленіші перспективи – формування в Україні Інформаційного суспільства та готовності її до включення у Глобальне інформаційне суспільство. А компоненти електронного уряду потенційно можуть виявитися ключовим моментом пропаганди інформаційних технологій в масах, і, відповідно, впровадження ідей інформаційного суспільства. 11 Але для цього обов’язково слід зважати на згаданий психологічний аспект і відповідно розробляти концепції урядових он-лайнових та електронних проектів.
В якості прикладу вдалого використання цілого комплексу стимулів (соціальних, матеріальних, психологічних) для активного залучення громадян до використання можливостей ІТ та віднайдення нових застосувань технологічних інновацій можна навести британську схему ДЖЕМЗ (GEMS): найбільший в країні ресурс пропозицій щодо персоналу міністерства оборони. Це один з перших, проте не єдиний подібний проект з використанням ІТ. Уряд Великої Британії поступово відмовляється від директивного способу модернізації певних своїх функцій. Він не просто очікує на ініціативу знизу, а активно заохочує до неї державних службовців (детальніше ми розглядали співвідношення ролей різних соціальних секторів у процесі запровадження електронного уряду у першій частині). Так, у найближчій перспективі планується запровадити грошові винагороди від ₤25 до ₤10000 і більше тим співробітникам міністерства оборони або військовослужбовцям, що пропонують ідеї щодо поліпшення управління і обороноздатності. Ця схема сприяє народженню ідей, економить ₤15 мільйонів на рік, показує, що люди сповнені гарних ідей – та ілюструє можливості та шляхи органічного вплетення ІТ в полотно соціальних стосунків. 12
Цей приклад дозволяє говорити ще про одне явище – і електронний уряд, і цифрова демократія оптимізують систему управління державою, оздоровлюють стосунки всередині суспільства, зменшують рівень соціальних конфліктів (адже більшість з них виникає внаслідок нерозуміння та відсутності прямого контакту між сторонами). Тож як мінімум необ’єктивною буде їх оцінка як джерел загрози для національної безпеки. З цього приводу варто ще раз повернутись до твердження, що громадянське суспільство (в якому лише і можливе формування цифрової демократії) функціонує розвивається, орієнтуючись на потреби громадян, сформульовані безпосередньо ними. Громадянська ініціатива, а не державний контроль є рушієм громадянського суспільства.
Саме тому головним завданням у запровадженні будь-якого з трьох модулів електронного уряду, так само як і цифрової демократії, є чітка регламентація і обмеження ролі держави на користь громадян і бізнесів, приватної і громадської ініціативи.
Підсумки:
Таким чином, ми з’ясували, що цифрова демократія – це форма політичної організації, характерна для Інформаційного суспільства, що поєднує в собі властивості безпосередньої та плебісцитної (референдумної) демократії, а також можливості інформаційних технологій. Це означає, що основні рішення приймають безпосередньо громадяни шляхом проведення плебісцитів в інформаційній мережі, і громадянам же належить законодавча ініціатива та право контролю за дотриманням законності. Важливою характеристикою цифрової демократії є відмова у багатьох випадках від принципу пріоритету більшості, і перехід до консенсусних рішень, за яких не виникає ігнорованої меншості.
Цифрова демократія виникає як результат освоєння громадянами ІТ в процесі використання послуг електронного уряду. Послідовність саме така, бо цифрова демократія потребує певного рівня психологічної адаптації громадян до інформаційних інновацій, засвоєння ними навичок використання ІТ в процесі взаємодії з владними структурами. Сервіси електронного уряду вимагають меншої підготовки, оскільки здебільшого трансакції полягають у заповненні автоматизованих форм, що, до того ж пропонують на вибір варіанти відповідей. Набувши початкових навичок мережевих трансакцій, громадяни зможуть оволодіти і складнішими схемами, задіяними цифровою демократією.
Окрім того, електронний уряд – проект перш за все економічно вигідний, а цифрова демократія – проект соціально значимий. Тож, оскільки обидва проекти вимагають перш за все капіталовкладень (не важить, бюджетних чи приватних), розпочинати варто з того, котрий швидше окупиться.
Цифрова демократія змінює політичне поле держави – формується нова, активна соціальна позиція громадян, діяльність політичних партій, окремих політиків, громадських організацій частково переноситься до кіберпростору, змінюються вимоги до політиків і державних діячів. На перехідному етапі це посилює негативні риси, властиві традиційній демократії, але із запровадженням дедалі більшої кількості компонентів Інформаційного суспільства негативні прояви поступово замінятимуться позитивними.
Теми для обговорення:
Що таке цифрова демократія?
Чому ІТ сприяють розвитку цифрової демократії?
Чи вигідна цифрова демократія суспільству і громадянам?
Як саме мають бути організовані інформаційні ресурси держави в мережі, аби задовольняти потреби громадян?
Якою є мета запровадження державних ресурсів, доступних громадянам в он-лайні?
Який статус повинні мати пропозицій, вимоги і зауваження громадян, висловлені з приводу тих чи інших проблем, обговорюваних на відповідних форумах, телеконференціях тощо з представниками виконавчої, законодавчої чи судової влади?
Чи не становить цифрова демократія загрози для державної безпеки?
Посилання:
1. Олсон М. Логика коллективных действий. М., 1995. Цит. За: Трансформация экономических и социально-политических институтов в условиях перехода к информационному обществу. Артем Шадрин, art@cabel.net, научный сотрудник Института экономических проблем переходного периода
http://rvles.ieie.nsc.ru/parinov/artem1.htm
2. Dahl R. Poliarchy: Participation and Opposition. New Haven,1971. Цит. За: Демократия и интернет: роль интернет в формировании "просвещенного понимания". В.А.Ачкасов,А.В.Чугунов, Санкт-Петербургский государственный университет
http://ims98.nw.ru/cgi-bin/GET_TEZ0.exe?NUM_LINK=46
3. PERSPECTIVES OF CYBERDEMOCRACY. Andrzej Kaczmarczyk
http://www.imm.org.pl/mat/ACybdemA.html
4. Политweb - первый коннект. 08/11/2001
http://ain.com.ua/politeconomia/2001/11/08/689.html
5. КОМПЬЮТЕРРА. Маму или папу? Анатолий левенчук, 14.12.1999
http://www.computerra.ru/offline/1999/328/2770/for_print.html
6. Âàø³íãòîí: ÔÁÐ çìîæå âèêîðèñòàòè êîìï'þòåðí³ â³ðóñè
News.Battery.Ru - Àêêóìóëÿòîð Íîâîñòåé, 08.01.2002
Источник: NTVRU.com
http://news.battery.ru/theme/science/?id=62720
7. Трансформация экономических и социально-политических институтов в условиях перехода к информационному обществу. Артем Шадрин, art@cabel.net, научный сотрудник Института экономических проблем переходного периода
http://rvles.ieie.nsc.ru/parinov/artem1.htm
8. http://www.warweb.ru/gowww_512001.htm
9. Александр Давыдов. О некоторых социально-политических последствиях становления сетевой структуры общества (2001)
http://www.futura.ru/index.php3?idart=109
10. News.Battery.Ru - Аккумулятор Новостей, 08.01.2002. Источник: Lenta.Ru
http://news.battery.ru/theme/science/?id=62682
11. М.С.Вершинин Политическая коммуникация в информационном обществе --СПб.: Издательство Михайлова В.А., 2001 -- 253 с. ISBN 5-8016-0250-Х.
http://www.polit.spb.ru/edu/ob30.html
12. Тоні Блер. Модернізація уряду. "Біла книга" про британський електронний уряд.
http://www.e-gorod.ru/e-project/whitepaper/4310.htm
Чому Вам вигідно заохочувати запровадження
електронного уряду
Дослідивши проблему запровадження електронного уряду і наслідків цього процесу, ми з’ясували перш за все, що це проект дорогий – він вимагає капіталовкладень не лише у комп’ютеризацію урядових структур та навчання державних службовців. Значно більші кошти потрібні на побудову відокремленої урядової мережі, створення інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, просвітницьку та агітаційну діяльність, запровадження навчальний курсів у школах, вищих учбових закладах, центрах зайнятості, клубах та в інших установах, аби охопити всі верстви населення, забезпечити їм рівні можливості використання сервісів електронного уряду. Також затрат потребуватиме підготовка кадрів, розробка спеціалізованого програмного забезпечення, підтримка структури в належному стані, забезпечення безпеки мереж (як внутрішньоурядової, так і українського сегменту Глобальної мережі), розробка нормативно-правової бази та підготовка суддів відповідної кваліфікації, забезпечення комп’ютерної та інтернет-грамотності державних службовців різних відомств (перш за все Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції і т.ін.).
Наскільки б ефективно не вдалося вирішити фінансове питання за рахунок приватного капіталу, певну частку все ж доведеться забезпечувати за рахунок бюджету. Тобто, за рахунок грошей платників податків, точніше – перерозподіливши бюджетні видатки (спрямувавши гроші з соціальної сфери, охорони здоров’я, місцевих бюджетів на забезпечення потреб електронного уряду). Перш ніж зважитися на такі видатки, слід оцінити, наскільки вигідним буде вкладення. То чому запровадження електронного уряду вигідне для вас – саме для Вас?
Якщо Ви маєте власний бізнес. Скільки Ви витрачаєте на хабарі для податкової? Скільки часу витрачає Ваш бухгалтер (чи Ви, якщо Ви є приватним підприємцем) на кожний звіт до податкової? Скільки разів Вам доводилось починати процедуру спочатку через відсутність чи прострочення одного папірця? Скільки разів Ви втрачали гроші через те, що не встигли вчасно оформити ліцензію, дозвіл, супровідні документи? Скільки разів Ви підводили партнерів через бюрократичну тяганину? А вони Вас? Скількох клієнтів Ви втратили, не зумівши задовольнити їхні вимоги через надто складні бюрократичні процедури (чи надто великі хабарі за їх уникнення)? А скільки зарубіжних клієнтів чи партнерів відмовились від співпраці з Вами, не в змозі вникнути у причини затримок і складностей? Від скількох вигідних проектів Вам довелось відмовитися, бо надто довго, складно і дорого добитися дозволу на їх втілення у життя? Як часто Вам доводилось поступатись власними інтересами через неможливість захистити їх у суді (довго, дорого і нечесно)? Скільки разів Ви і Ваші гроші, Ваша справа залежали від милості секретарки чи клерка? Як часто Ваші дані чи документи втрачались десь в середині державної машини чи перекручувались прізвища, назви, адреси? Скільки разів Ви наштовхувались на “а я нічого про це не знаю” від чиновника, коли намагались пояснити, що потрібні документи вже подано, інше відомство вже дало дозвіл тощо? Скільки ще ви можете назвати ситуацій, коли Ваші інтереси страждали через недосконалість державних процедур – чи то співпраці з Вами, чи то взаємодії між окремими органами?