У суспільстві, що орієнтується або ж побудоване на засадах демократії, ЗМІ відіграють наступні основні функції:
Функція розповсюдження демократії. Для більшості громадян ЗМІ є найважливішим джерелом інформації про діяльність органів державної влади, події та процеси, що відбуваються у власному суспільстві та і світі. Якість ЗМІ визначається рівнем об’єктивності та аналітичного підходу журналістів до презентації фактів у своїх публікаціях. В той же час у демократичному суспільстві читач повинен критично оцінювати подання на його розгляд інформації, переосмислювати її робити власні висновки.
Функція нагляду за діяльністю органів державної влади. У більшості сучасних країн при вирішенні астрономічної кількості поточних суспільних проблем перевага, як правило, надається представницькому варіанту демократії , коди громадяни доручають державному, апарату забезпечувати власні права та свободи від імені та з метою захисту їх інтересів. Таким чином, зазвичай представницька демократія функціонує ефективніше за „демократію участі”, при якій громадяни беруть безпосередню участь в управлінні державними справами. Конструктивною рисою представницької демократії повинні бути швидкість, ефективність та якість здійснень повноважень представниками державному апарату. За умов відсутності контролю за їх діяльністю представниками державної влади у ряді випадків здатні до зловживання наданими їм повноваженнями. Тому у демократичному суспільстві мас-медіа постають „ланцюговим псом” „великим арбітром”, виконуючи функцію нагляду за діяльністю органів державної влади, попереджаючи розгул корупції та, як наслідок цього відродження демократії.
Функція зв’язку громадського суспільства з владою. Дана функція великою мірою перегукується з двома попередніми. Так, у демократичному суспільстві ЗМІ сприяють активному залученні громадян до процесу управління громадськими та державними справами. Велика кількість ЗМІ не тільки доносить до читачів інформацію про діяльність органів державної влади, але й дає громадянам змогу висловлювати свою думку щодо згаданої діяльності. Саме мас-медіа є інструментом „зворотного зв’язку” між громадянами і державною владою.
Функція забезпечення плюралізму думок. В інформаційному просторі нашої демократичної держави діє доволі значна кількість засобів масової інформації. Вони можуть бути диференційованими за різними критеріями: рівнем науковості, колом читачів і глядачів, територією поширення, темами, що висвітлюються, складом засновників та формою власності /державні, приватні, „змовницькі” тощо/. Різноманіття представлених перед споживачами носіїв інформації є ознакою плюралістичності держави та суспільства. За таких умов громадянин має можливість охопити проблеми та явища з різних, іноді протилежних боків і на такій основі об’єктивно отримати інформацію. Наявність у державі опозиційних до державної влади ЗМІ є ознакою її демократичності. Завдяки конкурентній боротьбі між владними фінансово-політичними структурами та вільними ЗМІ суспільство в кінцевому результаті отримує правдиву інформацію про стан у державі та її політику. Недопустимим є панування та засилля державних ЗМІ, які прагнуть представити діяльність органів державної влади у вигідному для останніх світлі. Проте з іншого боку, діяльність таких ЗМІ є необхідною для донесення до громадськості офіційної інформації державних органів, яку ЗМІ іншої форми власності часто відмовляються доводити до громадян. Для ефективного виконання державної функції ЗМІ необхідне відповідне демократичним принципам правове забезпечення їх діяльності, що дало б можливість пресі бути „вільною” до необхідної межі в той же час відповідальною за подану нею інформацію.
Функція підвищення політичної культури громадян. Презентуючи перед споживачами інформацію та подаючи власний погляд на проблеми, ЗМІ сприяють активності даних споживачів як громадян. У період суспільних та державних криз часто самі ЗМІ є „дзвоном”, що будить свідомість індивідів як громадян, закликаючи останніх брати активну участь в управлінні державою.
Таким чином, роль мас-медіа у демократичному суспільстві випливає з тих функцій, які вона виконує в ньому. ЗМІ допомагають побудувати „відкрите суспільство” /Б. Рассел, К. Поппер, Дж. Сорос/, що ґрунтується на засадах самозбереження та безпеки нації, на визнані самоцінності особистості людських спільнот. Отже, у відкритому суспільстві і ЗМІ мають бути вільними, тобто саме вони мають забезпечувати прозорість державних, політичних, економічних та культурних інституцій для громадського суспільства. В цьому їх унікальна та виняткова роль. Вільні ЗМІ та демократичне суспільство взаємовпливають один на одного. Вільні ЗМІ допомагають утвердженню демократичного суспільства, останнє в свою чергу, забезпечує подальший їх розвиток.
У разі збалансованого виконання перерахованих функцій витікають обґрунтовані підстави вважати інформаційну сферу держави і суспільства вільною. У більшості країн світу /у тому числі і в Україні/ свобода мас-медіа забезпечується законодавче. У демократичному суспільстві держава надає правові гарантії ЗМІ на широту діяльності у межах, визначених законом. Свобода ЗМІ залежить від того, наскільки широкими є дані межи.
Свою функцію донесення інформації до її споживача ЗМІ особливо динамічно виконують під час проведення виборчих компаній. Зазначимо, що їх роль у цей період залежить від значної кількості факторів, у першу чергу від залученого інтелектуального потенціалу та рівня їх фінансово-матеріального забезпечення. Помітну роль відіграють національні традиції, особливості історичного шляху народу, рівень структурованості громадського суспільства, тощо. Віра та спосіб залученим того чи іншого ЗМІ до передвиборчої компанії /як і висвітлення інших подій/ великою мірою залежить від того, до якої класифікаційної категорії він відноситься.
Умовно можна виділити наступні категорії мас-меді:
„Уповноважені”, тобто ті телерадіокомпанії та редакції періодичних друкованих видань, засновниками яких є державні чи муніципальні органи, організації, установи або ж ті, які повністю чи частково фінансуються за рахунок коштів, виділених із державного чи місцевого бюджету. „Уповноважені” ЗМІ несуть основні навантаження у сфері інформаційного забезпечення передвиборної компанії. Вони виконують завдання забезпечення зареєстрованим кандидатам, виборчим об’єднанням та блокам рівних умов проведення передвиборчої агітації.
„3аангажовані”, тобто ті мас-медіа, які були засновані зареєстрованими кандидатами /кандидатом/, виборчим об’єднанням з метою ознайомлення широкої громадськості з ними /ним/ і здійснення вибору на його користь. Так часто ЗМІ є упередженими. Слугуючи меті „розкручування” свого кандидата, вони часто публікують негативні матеріали про його суперників.
„Оплачувані”, тобто ті, які не відносяться до попередніх двох категорій і які мають право на договірній основі, за плату надавати ефірний час, площу для друку кандидатам, виборчим об’єднаннямчи блокам.
„Незалежні”, тобто протилежні „заангажованим” у сенсі об’єктивності оцінки ходу передвиборчої кампанії та самих виборів. Від ЗМІ другої та третьої категорії вони відрізняються тим, що роблять це з власної ініціативи, за власними переконаннями і не за кошти кандидата. Зрозуміло, зо таке ділення значною мірою умовне.
Неможливо не підкреслити, що на шляху України до політичної незалежності велику роль відіграли деякі ЗМІ, діяльність яких була спрямовано на підняття національної свідомості української громадськості.
Водночас кількість проблем українських ЗМІ в сучасних умовах залишається досить значною.
Проблема №1 є частиною більш глобальної проблеми трансформації авторитарної свідомості у демократичну. Декларування принципу „цензура заборонена” у Конституції не означає її відсутності. Діяльність ЗМІ досі пов’язана з втручанням окремих політичних сил у зміст інформаційних повідомлень. Наявна також і „внутрішня” цензура окремих журналістів, яка заснована на страхові зайняти опозиційну щодо офіційної позицію.
Проблема №2.Значна кількість ЗМІ досі перебуває під державним контролем. Відповідно ставлення таких мас-медіа до дій влади не може бути об’єктивним та корисним. В інформаційному полі України існують ЗМІ, що дістають повну або часткову фінансову підтримку від окремих осіб та політичних /фінансово-економічних/ організацій, що також впливає на якість їхньої інформаційної продукції ЗМІ, що прагнуть бути дійсно незалежними, у ряді випадків змушені працювати під значним податковим пресом.
Проблема №3.Тиск з боку окремих органів державної влади на опозиційні ЗМІ. Даний факт з найяскравішою ілюстрацією того, що демократичні перетворення в Україні лише започатковані. На даний момент можна стверджувати, що про більш незалежну позицію електронної української преси /інтернет-видань/. Нажаль, доступ до світової мережі має порівняно невелика кількість української громадськості.
Проблема №4.Невимогливість щодо якісного викладу інформації з боку національного читача /глядача/. У зв’язку з економічними негараздами, вплив яких на пересічного українця є доволі відсутнім у виборі ЗМІ, як джерела інформації споживач часто керується критеріями не якості, об’єктивності, незаангажованості, а ціни. Ціна недержавних та незалежних від зовнішніх джерел фінансування видань досить часто перевищують купівельні спроможності читацької аудиторії.
Засоби масової інформації відіграють значну роль в здійсненні цивільного контролю. Відповідно до Закону України „Про демократичний цивільний контроль над воєнною організацією і правоохоронними органами держави”. ЗМІ, висвітлюючи проблеми у сфері національної безпеки і оборони, боротьби із злочинністю, на основі об’єктивної інформації про службу, життя і побут військовослужбовців, процеси, що відбуваються в армійському середовищі, формують громадську думку, сприяють підвищенню престижу служби захисників Вітчизни, зміцненню довіри суспільства до Збройних Сил України.