Довгострокова політика України по забезпеченню енергетичної безпеки на підставі аналізу геополітичних планів і перспектив головних провідних країн світу–Росії та США (стр. 25 из 29)

За 6 років бюджет Міноборони РФ зріс у 3,5 рази. Витрати на переозброєння збільшилися більше, ніж в 4 рази". "У 2001 р. 70% йшло на утримання ЗС сил — на проїдання, по суті, і лише 30% — на розвиток. У 2006 році майже половина. До 2011 року вихід на ідеальне співвідношення — 50% на 50%. До 2001 року р. всі учення проводилися в кабінетах на картах, в 2006 році проведено близько 200 тільки крупних учень. [128] Росія поставила на бойове чергування перший полк комплексів "Тополя-М". [129]

В березні 2006 року зона поразки ППО СНД відсовується на 150 км в західному напрямі, а зона виявлення - на 400 км. Відсунути межі дії ППО дозволили нові чотири дивізіони зенітно-ракетних систем С-300ПС і два командні пункти передані Білорусії. [130]

Згідно з заявою командувача ПДВ Олександра Колмакова до 2015 року ПДВ стане за бойовому потенціалу абсолютно іншим родом військ. На озброєння вже поступили БМД нового покоління БМД-4 "БАХЧА-У", які в три рази підвищують бойові можливості парашутно-десантних підрозділів, а також 125-міліметрові самохідні протитанкові гармати "СПРУТ-Д", легкі танки для десанту, протитанкові керовані комплекси, автоматичні гранатомети "АГС-30", кулемети "Печеніг", супутникові навігаційні системи "ГЛОНАСС". [131] Крім тогоу 2007 році завершується перехід ПДВ на контрактну основу. [132]

Також Росія приділяє значну увагу людському фактору при реформуванні ЗС.

До 2011 року російська армія на дві третини буде контрактною. [133]

У 2006 році підвищене грошове утримання військовослужбовців на 15%. З 1 січня 2007 року воно збільшиться ще на 10%, а в кінці року ще на 15%. Плюс 15% у вересні 2008 року. У результаті доходи військовослужбовців в порівнянні з 2005 роком стануть вищі на 67%". [134]

До 2012 року буде створено фонд службового житла, і закрита житлова проблема в ЗС. [135] У останньому військовому наборі 2006 року збільшилася частка новобранців з вищою освітою до 16,7%. [136]

Результатом російських військових реформ можна вважати заяву на слуханнях в спеціальному сенатському комітеті з розвідки Конгресу директора розвідувального управління Міністерства оборони США генерал-лейтенанта Майкла Мейплза.

Американська розвідка визнає, що Росія «добилася прогресу в придушенні сепаратистів на Північному Кавказі за допомогою успішніших контрповстанських операцій». У російських військах загального призначення підготовка підрозділів постійної бойової готовності, які складають стрижень неядерних сил, знаходиться на найвищому рівні за весь пострадянський час.

У півтора рази збільшилося число військових навчань, які проводилися спільно з підрозділами зарубіжних армій.

Боєготовність російських ЗС знаходиться зараз на найвищому рівні за весь пострадянський період. [137]

РОЗДІЛ ІV

УКРАЇНА: СТАН ТА СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Україна лише частково забезпечена традиційними видами первинної енергії, а отже змушена вдаватися до їх імпорту. Енергетична залежність України від поставок органічного палива, з урахуванням умовно - первинної ядерної енергії, у 2000 та 2005 роках становила 60,7%, країн ЄС – 51%. [138]

У структурі споживання первинної енергії в Україні за минулі роки найбільший обсяг припадає на природний газ – 41%, тоді як в країнах світу питома вага споживання газу становить 21%; обсяг споживання нафти в Україні становить 19%, вугілля – 19%, урану – 17%, гідроресурсів та інших відновлювальних джерел – 4%.

Узагальнюваними показниками ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів країни є питомі витрати первинної енергії на одиницю валового внутрішнього продукту країни (енергоємність ВВП).

Енергоємність ВВП України у 2,6 рази перевищує середній рівень енергоємності ВВП країн світу і в 3,35 рази вище ніж у розвинених європейських країнах..

Висока енергоємність ВВП в Україні є наслідком істотного технологічного відставання у більшості галузей економіки і житлово-комунальній сфері, незадовільної галузевої структури національної економіки.

Енергоємність ВВП країн світу, кг у.п./$ США (ПКС)

Баланс нафти. Імпорт, експорт

Відповідно Енергетичної стратегії України Прогнозні обсяги споживання нафти визначались з потреб нафтопродуктів для українських нафтопереробних заводів з урахуванням збільшення глибини її переробки з 70% в 2005 р. до 90% і вище в 2030 р.

Споживання нафти у 2005 р. становило 18,0 млн.тонн; у 2010 р. 19,3 млн.тонн; 2015 р. – 20,9 млн.тонн; 2020 р. – 21 млн.тонн; 2030 р. – 23,8 млн.тонн.

Згідно базового сценарію видобутку нафти до 2030 року, млн.тонн Україна буде видобувати:

- з власних запасів: 2005 рік – 4,3; 2010 рік – 5,1; 2015 рік – 5,3; 2020 рік – 5,3; 2030 рік – 5,4.

- за межами України: 2005 рік – 0; 2010 рік – 3,6; 2015 рік – 4,0; 2020 рік – 5,6; 2030 рік – 9,2

Однак на теперішній час не існує жодних підстав вважати видобуток нафти за кордоном реальністю.

Потреба України в нафті на сьогодні становить 28 млн.тонн Власний видобуток покриває приблизно 15 - 18% потреби в нафті. У поставках нафти на НПЗ 85 - 90% − імпорт російської та казахстанської нафти, яка надходить у суміші як сорт URALS за існуючою системою нафтопроводів через територію Росії.

Інші сорти нафти (казахстанська та азербайджанська) на НПЗ України не надходять з огляду на високу, порівняно з сортом URALS, ціну.

Виходячи з перспективного попиту на нафту та прогнозних рівнів видобутку нафти і газового конденсату в Україні, імпорт нафти у 2010 - 2015 рр. становитиме 23,3 та 26,7 млн.тонн відповідно, у 2020 р. – 29,1 млн.тонн і у 2030 р. – 30,4 млн.тонн.

Характеристика внутрішніх та зовнішніх джерел

Початкові видобувні запаси нафти родовищ України становлять 421,9 млн.тонн, газового конденсату – 138,6 млн.тонн. На 01.01.05 залишкові видобувні запаси нафти становлять 116,0 млн.тонн, газового конденсату – 69,8 млн.тонн.

Оскільки запаси нафти в Україні, які зосереджені в крупних родовищах, значно виснажені (більше 70%), а прогнозні ресурси нафти приурочені до покладів, що мають складну геологічну будову, незначні запаси, низьку продуктивність свердловин та залягають на значних глибинах, освоєння таких запасів нафти пов’язано з використанням спеціального обладнання і витратних технологій, що зумовлює високу вартість видобутку нафти.

Умови видобутку з родовищ, що на даний час вже введено в розробку, постійно ускладнюються через низку чинників. Переважна частина родовищ нафти мають початкові видобувні запаси менше 1 млн.тонн і лише 6 родовищ (Бугруватівське, Глинсько-Розбишівське, Бориславське, Гнідинцівське, Долинське, Леляківське) мали початкові запаси понад 20 млн.тонн. Саме ці 6 родовищ забезпечують близько 22% від загального видобутку нафти і сьогодні.

Проблеми видобутку нафти в Україні пов’язані також з тим, що понад 70% запасів нафти за критеріями рівня виснаження запасів, обводнення продукції, в’язкості, колекторських характеристик порід належать до категорії важковидобувних. Їх віднесено до низькопроникних колекторів, поклади багатопластові, з високою літологічною неоднорідністю як за площею, так і за товщиною продуктивних розрізів. Дві третини таких запасів зосереджено в покладах, що залягають на глибинах понад 2500 м. Практично всі запаси родовищ Прикарпаття важковидобувні. Розроблення важковидобувних запасів нафти потребує застосування специфічних, наукоємних і високовитратних технологій та обладнання.

Планується до 2010 р. збільшити обсяги пошуково-розвідувального буріння до 185 тис. м на рік, що майже у 6 разів перевищує фактичний обсяг пошуково-розвідувального буріння на нафту у 2005 р. Розрахунки показують, що за таких умов протягом прогнозного періоду (2006 – 2030 рр.) можливо приростити розвідані запаси за базовим сценарієм в обсязі 63 млн.т нафти з газовим конденсатом, за амбітним сценарієм – 150 млн.т нафти з газовим конденсатом.

Видобуток нафти з газоконденсатом на території України за оптимістичним сценарієм становитиме у 2010 р. 5,2 млн.т, 2015 – 5,5 млн.т, 2020 – 5,5 млн.т та в 2030 р. – 5,8 млн.т, а за песимістичним – у 2010 р. – 4,6 млн.т, 2015 р. – 4,7 млн.т, 2020 р. – 4,6 млн.т та в 2030 р. – 4,5 млн.т, за базовим - – у 2010 р. – 5,1 млн.т, 2015 р. – 5,3 млн.т, 2020 р. – 5,3 млн.т та в 2030 р. – 5,4 млн.т.

Характеристика сучасного стану та розвиток нафтотранспортної системи України

Нафтотранспортна система України, експлуатацію якої здійснює ВАТ "Укртранснафта", складається з 19 магістральних нафтопроводів (МН) загальною довжиною 4766,1 км. Річна пропускна спроможність системи для транзиту нафти з території РФ становить: на вході 114 млн. тонн, на виході – 56,3 млн. тонн. За необхідності система нафтопроводів спроможна в повному обсязі забезпечити потреби нафтопереробних підприємств, виходячи з їх максимальної проектної потужності понад 50 млн. тонн на рік. Роботу нафтопровідної системи забезпечує 51 нафтоперекачувальна станція, на яких працює 176 насосних агрегатів загальною потужністю 356,5 тис.кВт. Загальна ємність резервуарного парку становить 1085 тис.м³.

На нафтоперекачувальних станціях і МНТ "Південний" розміщено 11 резервуарних парків для товарної нафти. Загальна кількість резервуарів 81, номінальна їх ємність становить 1085 тис. куб. м, товарна ємність – 745 тис. куб. м.

Термін експлуатації нафтопроводів складає від 20 до 44 років і 90% з них відпрацювали свій амортизаційний період.

Забезпечення надійності функціонування нафтотранспортної системи на найближчу перспективу (до 2010 року) потребуватиме фінансових витрат на суму близько 4 млрд.грн., з них для реалізації першочергових заходів – 2,3 млрд.грн.

Суттєвим недоліком в постачанні нафти в Україну є те, що зовнішніми надходженнями сировини українська нафтопровідна система пов'язана тільки з російською нафтопровідною системою, що призводить до монопольного положення Росії у постачанні нафти в Україну та її транзиту.