У стратегії відсутній найбільш важливий в політичному відношенні елемент, що стосується необхідності виробництва власного збагаченого урану. «Державами — членами Групи постачальників ядерних матеріалів фактично введений мораторій на передачу технологій і устаткування для збагачення урану», — мотивується в стратегії таке рішення.
В стратегії на відсутня відповідь на питання — поховання ядерних відходів.
Ще один аргумент, підтверджуючий сумнівність енергетичного прориву нашої країни: колосальні витрати на будівництво АЭС. Не дарма після офіційної презентації енергетичної стратегії директор Всесвітнього банку по Україні, Білорусі і Молдові Пол Бермінгхем назвав її амбітною і дорогою. Він дипломатично натякнув, що при існуючої в цей час в Україні енергоємності ВВП в 5,4 % узяти 200 млрд. на реалізацію даної стратегії на тлі необхідності розвивати інші напрями (транспорт, охорона здоров'я) просто ніде. Створення великої кількості нових атомних реакторів, на його думку, не повинне бути пріоритетним стратегічним напрямом держави, адже будівництво енергетичних підприємств зажадає не одного року, а десятиліть. [139]
Вугільна промисловість
Прогнозні запаси вугілля в Україні становлять 117,5 млрд.тонн, у тому числі
56,7 млрд.тонн – розвідані запаси, з них енергетичних марок – 39,3 млрд.тонн. Балансові запаси вугілля на діючих шахтах складають 8,7 млрд.тонн, з яких 6,5 млрд.тонн промислових, у тому числі майже 3,5 млрд.тонн, або 54% енергетичного.
Через недостатні обсяги капітальних вкладень у вугільну промисловість Україна має найстаріший серед країн СНД шахтний фонд, а його прискорене старіння призвело до формування негативного балансу виробничих потужностей. Зниження їх обсягу набуло сталої тенденції, яка вже є катастрофічною.
За період 1991 - 2005 рр. виробнича потужність вугледобувних підприємств зменшилась з 192,8 млн.тонн до 91,5 млн.тонн на рік або майже в 2,1 рази. При цьому останнім часом виробничі потужності використовуються лише на 85%.
Майже 96% шахт понад 20 років працюють без реконструкції. Через повільну реструктуризацію галузі в експлуатації знаходиться значна кількість дрібних і середніх збиткових неперспективних шахт.
Якщо Стратегія буде втілена в життя, то видобуток вугілля в Україні до 2030 року зросте майже в 1,7 разу, тобто з 78 млн. т в 2005 році до 130,2 млн.т. Виробничі потужності шахт через 24 роки досягнуть 144 млн. т вугілля в рік, а коефіцієнт їх використання складе 90 %, що зажадає введення в експлуатацію нових вугледобувних підприємств, а також приросту потужностей що вже діють. Потреби національної економіки в енергетичному вугіллі будуть забезпечені до 2030 року на 97,1 %, у коксувомк вугіллі — на 72,6%.
Згідно базовому сценарію, споживання вугілля до 2015 року зросте до 98,7млн.т, до 2020 року — до 107,6 млн. т, а до 2030году збільшиться в два рази (тобто з 65,9млн. т в 2005 році до 130,3млн.т). Якщо судити за оптимістичними прогнозами, то до 2030 року Україна споживатиме 153,5 млн. т вугілля, по песимістичних — 114,9 млн. т.
Але викликає здивування той факт, що в розділі, присвяченій адаптації українського законодавства до європейських норм, спочатку написано, що «регулювання вугільної галузі в ЄС направлене на... зменшення державних субсидій», а на сім строчок нижче — що Україні необхідно прийняти законодавчі акти, що визначають «види державної допомоги вугільній галузі».
Середня ціна 1 т товарної вугільної продукції в 2005 році становила 217,67 грн., а собівартість − 231,43 грн., тобто збитки на 1 тонну складали 13,76 грн., загальний обсяг збитків по групі збиткових шахт – 1710,8 млн. гривень. За рахунок коштів держбюджету компенсовано витрати на виробництво у розмірі 1035,8 млн. грн., не профінансованими залишилися збитки в обсязі 675 млн. грн.
Таким чином виникає питання доцільності існування вугільної промисловості в державі.
Фінансове забезпечення розвитку ПЕК
Протягом наступних 2-5 років відбуватиметься поступове наближення ціни на електроенергію, газ природний та нафтопродукти до рівня цін на лібералізованих ринках ЄС.
Розвиток та функціонування паливно-енергетичного комплексу потребує значних інвестиційних ресурсів (базовий сценарій, ціни 2005 р.): до 2030 р. – 1045,0 млрд. грн., з яких:
млрд. грн.
| Напрями фінансування | 2006 – 2010 | 2011 – 2020 | 2021 – 2030 | 2006 – 2030 |
| Усьогоу тому числі: | 158,2 | 431,0 | 455,9 | 1045,0 |
| Теплова енергетика | 16,7 | 75,8 | 90,9 | 183,4 |
| Гідроенергетика | 2,8* | 5,6 | 10,6 | 19 |
| Розвиток електричних мереж | 13,2 | 43,8 | 25,9 | 82,9 |
| Ядерна енергетика | 11,6** | 79 | 117,6 | 208,2 |
| Розвиток відновлювальних джерел виробництва електроенергії (без ГЕС) | 1,1 | 3,0 | 3,0 | 7,1 |
| Ядерно-паливний цикл | 4,0 | 13,3 | 4,4 | 21,7 |
| Вугільна промисловість | 42,4 | 87,9 | 91,4 | 221,7 |
| Нафтогазовий комплекс | 65,6 | 122,6 | 112,1 | 300,3 |
*- без урахування Ташлицької ГАЕС; ** - з урахуванням інвестицій на введення Ташлицької ГАЕС-700 млн.грн.
В електроенергетиці – 500,6 млрд. грн.:
· модернізація, реконструкція, підвищення безпеки діючих АЕС, поводження з ВЯП та РАВ – 27,0 млрд. грн.;
· подовження терміну експлуатації АЕС – 11,7 млрд. грн.;
· введення в експлуатацію нових атомних енергоблоків, Ташлицької ГАЕС та виведення з експлуатації блоків, які відпрацювали проектний та продовжений термін експлуатації – 169,5 млрд. грн.;
· підтримка потужностей у тепловій енергетиці за рахунок продовження терміну експлуатації діючих енергоблоків, завершення реалізації пілотних проектів з реконструкції енергоблоків ТЕС, виведення зношених і введення нових потужностей – 16,7 млрд. грн.;
· комплексна реконструкція ТЕС з введенням нових енергоблоків та консервація енергоблоків, експлуатація яких є недоцільною – 166,7 млрд. грн.;
· реконструкції діючих і введення нових потужностей ГЕС, ГАЕС (без урахування ТГАЕС– 0,7 млрд.грн, фінасування якої здійснюватимется за статею «Ядерна енергетика») - 19,0 млрд. грн.;
· модернізація та розвиток електричних мереж з урахуванням заходів щодо інтеграції Об’єднаної енергосистеми України до енергосистем країн Європи – 82,9 млрд. грн.;
· розвиток відновлюваних джерел енергії для виробництва електроенергії – 7,1 млрд. грн.
У ядерно-паливному комплексі – 21,7 млрд. грн.:
· виробництво цирконієвого та уранового виробництва, забезпечення виробництва уранового концентрату до рівня повного забезпечення потреб АЕС – 20,4млрд. грн.;
· будівництво заводу з фабрикації ядерного палива – 1,3 млрд. грн.
Для організаційного і науково-дослідницького забезпечення ефективного розвитку електроенергетики доцільним є створення національного інжинірингового центру енергетики.
У вугільній галузі – 221,7 млрд. грн.(48,0 млрд. грн. за рахунок бюджету, що підлягають щорічному уточненню при його формуванні):
· технічне переоснащення виробництва – 76,3 млрд. грн.;
· капітальне будівництво – 82,8 млрд. грн.;
· закриття шахт (реструктуризація) – 9,1 млрд. грн.;
· утримання гірничорятувальних служб і галузевих інститутів – 4,0 млрд. грн.;
· поточні ремонти та заміна обладнання – 49,5 млрд. грн.;
У нафтогазовому комплексі – 300,3 млрд. грн.:
· відновлення газотранспортної системи України, зокрема, трубопроводів та газоперекачувальних агрегатів – 92,4 млрд. грн.;
· будівництво нових потужностей ГТС для забезпечення зростання надходження природного газу – 47,0 млрд. грн.;
· капітальний ремонт та реконструкція основного обладнання магістральних нафтопроводів - 9,1 млрд. грн.;
· будівництво нових нафтопроводів – 3,5 млрд. грн.;
· модернізація обладнання та будівництво нових потужностей нафтопереробних заводів – 26,8 млрд. грн.;
· геологорозвідувальні роботи та видобування нафти і газу – 103,5 млрд. грн.;
· формування інфраструктури для забезпечення стратегічного запасу нафти і нафтопродуктів – 7,5 млрд. грн.;
· створення стратегічного запасу нафти і нафтопродуктів – 10,5 млрд. грн.
Фінансування розвитку галузей ПЕК передбачається за рахунок:
· оптимізації цінової і тарифної політики та доведення інвестиційної складової тарифу на енергоносії з врахуванням цільової надбавки до рівня, що забезпечує достатню інвестиційну привабливість проектів;
· законодавчого запровадження прискореної амортизації основних фондів ПЕК, забезпечивши при цьому цільове використання амортизаційного фонду;
· залучення коштів від реструктуризації та погашення боргових зобов’язань минулих років учасників енергоринку відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.06.2005 р. №2711-IV;
· державних коштів відповідно до обсягів, визначених чинним законодавством та бюджетом розвитку на відповідний рік;
· вдосконалення бюджетної, податкової, рентної політики, зокрема, визначення частки прибутку та рентних платежів на інновацію, що сприятиме стабілізації фінансового стану підприємств та активізації інвестиційної політики в паливно-енергетичному комплексі;
· розширення залучення зовнішніх кредитних ресурсів та інвестицій, зокрема, для реалізації програми інтеграції Об’єднаної енергосистеми України до ЄС.
ВИСНОВОК
України повинна розробляючи власну довгострокову політику по забезпеченню енергетичної безпеки повинна в першу чергу враховувати геополітичні плани США і Росії. Як показує дослідження у геополітичних планах цих країн домінування над Україною є однією з головних стратегічних цілей, за досягнення яких США та Росія ведуть між собою жорстку боротьбу.