Таким чином, організація синтетичного та аналітичного обліку основних засобів у ДП «Шишацький завод мінеральних вод» здійснюється відповідно до чинного законодавства з обліку та з урахуванням особливостей господарювання підприємства.
2.2Облік амортизації (зносу) та ремонту основних засобів
Необхідною умовою відновлення засобів праці у натуральному вигляді є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.
Відповідно до ПБО №7амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Згідно п.8.1.1. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”амортизація основних фондів - це процес поступового перенесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установлених законодавчими актами.
Вартість виробничих потужностей адекватна функціональній (виробничій) корисності предметів протягом усього строку їх експлуатації (тобто періоду, протягом якого майно, що відноситься до основних засобів, здатне виконувати функції, що приносять прибуток їх власнику).
Відповідно з принципами бухгалтерського обліку вартість виробничих потужностей повинна рівномірно розподілятися протягом передбаченого строку їх експлуатації шляхом розподілу (списання) на звітні періоди, протягом яких ці потужності будуть мати виробничу корисність (знос). Його мета – розподілити вартість матеріальних активів довгострокового використання на витрати протягом передбаченого строку експлуатації на основі застосування систематичних та раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки. У наданому визначенні є кілька значних моментів:
По-перше, усі матеріальні активи довгострокового використання, крім землі, мають обмежений строк експлуатації. Внаслідок обмеженості строку служби вартість цих активів повинна розподілятися на витрати протягом усіх років їх експлуатації. Двома головними причинами обмеженості строку служби активів є фізичний та моральний знос (застаріння).
Під фізичним зносом розуміють поступову втрату основними засобами своєї первісної споживної вартості, що відбувається не лише у процесі їх функціонування, але й при їх бездійності (зруйнування від зовнішніх впливів, атмосферного впливу, корозії). Фізичний знос основних засобів залежить від якості основних засобів, їх технічної удосконаленості (конструкції, виду та якості матеріалів, якості побудови будинків та монтажу верстатів); особливостей технологічного процесу (величина швидкості та сили різання, подачі тощо); по часу їх дії (кількість днів праці на рік, змін у добу, годин праці у зміну); ступеню захисту основних засобів від зовнішніх умов (спеки, холоду, вологості, атмосферних опадів); якості догляду за основними засобами та їх обслуговування, від кваліфікації робітників та їх відношення до основних засобів.
Фізичний знос відбувається нерівномірно навіть по однакових елементах основних засобів. Розрізняють повний та частковий знос основних засобів. При повному зносі діючі фонди ліквідуються та замінюються новими (капітальне будівництво та поточна заміна зношених основних засобів). Частковий знос виправляється за допомогою ремонту. Але все ж таки і кожна будівля, і кожна машина повинна прийти до непотребу. Необхідність амортизації не може бути виключена регулярним ремонтом.
Моральний знос – це зменшення вартості машин та обладнання під впливом скорочення суспільно необхідних витрат на їх відбудову (моральний знос першої форми); зменшення їх вартості у результаті введення нових, більш прогресивних економічно ефективних машин та обладнання (моральний знос другої форми). Під впливом цих форм морального зносу основні засоби стають відсталими по своїй технічній характеристиці та економічної ефективності.
Згідно з Законом «Про оподаткування прибутку підприємства» (п.п..8.1.1), амортизація основних фондів – поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.
Амортизації підлягають витрати на (п.п. 8.1.2):
− придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
− самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовлення таких основних фондів;
− проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
− капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на (п.п. 8.1.3):
− придбання і відгодівлю продуктивної худоби;
− вирощування багаторічних плодоносних насаджень;
− придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів,
− призначених для подальшого продажу іншим особам;
− утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.
Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування (п.п.8.1.4.):
− витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;
− витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
− витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;
− витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.
Термін “невиробничі фонди” слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До них відносяться:
− капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів, включаючи орендовані;
− капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів, як є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку їх корисного використання (експлуатації) об’єкта, що встановлюється наданим підприємством при визнанні наданого об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), та зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови та консервування.
При визначені строку корисного використання (експлуатації) треба враховувати:
- використання об’єкта підприємством, що очікується з урахуванням його потужності або продуктивності;
- фізичний та моральний знос, що очікується;
- правові або інші обмеження відносно строку використання об’єкта та інші фактори;
Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів можна передивитися у випадку зміни очікуваних економічних вигод від його використання.
Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» амортизація основних засобів у бухгалтерському обліку нараховується з використанням наступних методів:
- прямолінійного (прямолінійного списання);
- зменшення залишкової вартості;
- прискореного зменшення залишкової вартості;
- кумулятивного (суми кількості років);
- виробничого (метод суми одиниць продукції).
Наведені методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два види:
- методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів (прямолінійний, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний);
- метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єкта основних засобів (виробничий).
З метою наближення бухгалтерського та податкового обліку у ДП «Шишацький завод мінеральних вод» відповідно до наказу про облікову політику прийнято податковий метод нарахування амортизації (додаток ).
З метою дослідження переваг та недоліків застосування різних методів нарахування амортизації, розглянемо особливості нарахування амортизації основних засобів різними методами на окремому прикладі за умови незмінності первісно визначених облікових оцінок.
Наприкінці грудня 2007 р. ДП «Шишацький завод мінеральних вод» було придбано виробниче обладнання (потокова лінія) для виготовлення солодкої мінеральної води. Виробниче обладнання було оприбутковано за первісною вартістю 20,0 тис грн. Умовна ліквідаційна вартість встановлена 2,0 тис грн. Очікуваний термін експлуатації потокової лінії з урахуванням морального зносу – 5 років. Очікувана виробнича потужність потокової лінії – 14 000 тис од продукції на рік.
При використанні прямолінійного методу вартість об’єкту основних засобів списується однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації.
Річна сума амортизації визначається діленням амортизуємої вартості на очікуваний строк використання об’єкту основних засобів:
А = АВ / Т (2.1)
де А – сума амортизаційних відрахувань, грн.;
АВ – амортизуєма вартість об’єкту, грн.;
Т - очікуваний строк використання об’єкту.
За рік сума амортизаційних нарахувань складає