ПАРТІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ.
ПОЛІТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1
Сутність і різновиди партійних систем
1.1 Поняття «партійна система»
1.2 Типологія партійних систем
1.3 Особливості партійної системи України
Розділ 2
Основний зміст політичного маркетингу
2.1 Поняття «політичного маркетингу»
2.2 Предмет, функції та види політичного маркетингу
2.3 «Політичний ринок» і «політичний товар»
Розділ 3
«Політичний ринок» України
3.1 Особливості політичного маркетингу та політичного ринку в сучасній Україні
3.2 Імідж політичного лідера
3.3 Політична символіка, як бренд
3.4 Партійні програми, як «політичний товар»
Висновки
Списки використаних джерел і літератури
Додатки
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. За роки незалежності українське суспільство пройшло складний шлях від абсолютної монополії однієї партії, яка намагалася керувати розвитком процесів в усіх сферах суспільного життя, до реальної політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, утвердження основних засад багатопартійної системи.
За роки незалежності в Україні було проведено три президентські й п’ять парламентських виборчих кампаній. Розвиток партійної системи в Україні, а також удосконалення виборчого законодавства зумовили постійне зростання ролі політичних партій у виборчих процесах. З іншого боку, саме проведення виборчих кампаній надавало чергового дієвого поштовху кількісним та якісним змінам параметрів партійної системи.
Маркетинговий підхід до організації виборчих кампаній – необхідність, що диктується конкурентним характером сучасного політичного життя. Суть справи, на думку автора, складається у визначенні того, куди спрямувати основні зусилля кампанії; що принесе найбільшу віддачу; як правильно розподілити завжди обмежені ресурси.
Особливість політичного ринку полягає в тому, що він виникає і функціонує тільки за наявності відповідних умов: певного рівня демократії, багатопартійності, запровадження альтернативних виборів та інших ознак відкритого суспільства. Оскільки наше суспільство на такий шлях стало зовсім недавно, то проблема політичного маркетингу ще не набула у вітчизняній політологічній науці відповідного осмислення та висвітлення.
Слід відмітити, що сьогодні певна частина політичних партій є своєрідними бізнес-проектами, політичними відгалуженнями великих підприємницьких структур. Орієнтованість на особистості конкретних політичних лідерів багатьох партійних і виборчих проектів свідчить про фрагментарність партійної системи України.
Взаємодії партійної систем і вплив на неї політичного маркетингу у розвинутих західноєвропейських країнах в зарубіжній політології приділяється значна увага, взаємодія ж цих двох систем у країнах перехідного типу, до яких належить Україна, залишається маловивченою. Тому особливо важливо дослідити основні тенденції розвитку політичного маркетингу і партійної систем України. Аналіз такої взаємодії дозволить встановити шляхи подальшого вдосконалення виборчого законодавства, структуризації парламенту, що є нагальною потребою для ефективної співпраці законодавчої та виконавчої гілок влади.
Щодо української політологічної науки, то до недавнього часу вона значною мірою існувала за рахунок запозичень зарубіжних знань і була достатньо насичена постулатами та емпірикою зовсім іншої політичної культури. Втім механічне перенесення на нашу українську політичну реальність положень і висновків зарубіжної політології найчастіше не дає очікуваних результатів. Тому актуальність обраної теми визначається, насамперед, недостатньою розробкою проблеми у вітчизняній політології.
Метою роботи є виявлення основних закономірностей сутності партійної системи сучасної України, та особливостей впливу на неї політичного маркетингу, визначення його змісту, структури та ролі в Україні.
Предметом дослідження є партійна система сучасної України з усіма її особливостями, складнощами і традиційними протиріччями.
Об’єктом дослідження є сутнісні ознаки та функціональні характеристики політичного маркетингу, які мають значний вплив на процес формування українського політичного поля та ринок і певною мірою визначають партійну систему держави.
Для досягнення поставленої мети автор вирішив низку задач:
- уточнити термінологію та типологію партійних систем;
- виявити особливості формування партійної системи України та тенденції і перспективи її подальшої еволюції;
- дослідження предмета, функцій і видів політичного маркетингу;
- визначити основні закономірності формування українського політичного ринку, який з розвитком демократії має стати основним регулятором соціально-політичного життя країни;
- проаналізувати взаємозв’язок, взаємозалежність партійної системи і політичного маркетингу.
З’ясування мети і означення задач дослідження зумовили наступні методи наукового пошуку:
- системний метод дав змогу розглянути політичний маркетинг як цілісний організм, який має досить чітку внутрішню організацію, а також перебуває в безперервній взаємодії з оточуючим середовищем;
- історико-політологічний метод виявився досить ефективним для аналізу історичних особливостей становлення партійної системи.
При написанні роботи також використані принципи і методи критично-конструктивного, порівняльного аналізу, соціально-філософського, структурно-функціонального підходів до розглядуваних проблем.
Аналіз джерельної бази. Досягнення поставлених мети і завдань стало можливим лише при залученні різноманітних типів джерел:
1. Нормативно-правові акти:
- Конституція України від 28.06.1996;
- Закон України «Про внесення змін до конституції України» від 8.12.2004;
- Закон України «Про політичні партії» від 5.04.2001;
- Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 25.03.2004;
- Закон України «Про вибори Президента» в редакції Закону від 18.03.2004.
Найкорисливішим є Закон України «Про політичні партії», в якому дається визначення «партії», а також регулюються її діяльність.
2. Автором були використані та проаналізовані програмні документи (програми, передвиборчі програми, статути) таких партій та політичних об’єднань, як «Партія регіонів», «БЮТ», «НУНС», «Комуністична партія України», «Соціалістична партія України», «Блок Литвина», «Свобода», «Братство», «Пора», «Зелена партія України» тощо.
3. Серед періодичних видань, найкорисливішими виявилися «Дзеркало тижня», «Полис», «Полития», «Социум и власть», «Політичний менеджмент», «Комсомольская правда в Украине».
Дуже цікавими є статті «Дзеркала тижня» Мустафіна О. «Слони, осли та інші звірі. Домашнє завдання для партійних активістів», Єрьоменко А., Яценко Н. «Чия передвиборна «цукерка» солодша?», а також із «Комсомольской правды в Украине»Сварника І. «У регионалов символика царственная, а у «Поры» - агрессивная», у якій автор трактує символіку українських партій.
4. Серед довідково-енциклопедичної література незамінним виявився «Політологічний енциклопедичний словник» / За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д. Бабкіна. У якому автор знайшов ключові поняття даного дослідження: «партійна система», «багатопартійність», «політичний маркетинг», «політичний ринок», «імідж», «бренд» тощо.
5. Серед великої кількості Інтернетних видань найцікавішими виявилися статті Якименко Ю. «В Україні відбувається кристалізація партійної системи»; «Тенденції еволюції виборчих технологій в Україні»; Грибакина Н.В., Степнова Л.А. «Политический символ как средство политического воздействия».
Корисливими також є політологічні сайти:
- Как победить на выборах, выиграть выборы? // http://www.33333.ru/;
- Міжнародний центр перспективних досліджень // http://www.icps.kiev.ua/;
- Избиратель.ru // http://izbiratel.ru/ тощо.
Найбільш цінним дослідженням є монографія С.П.Шубіна «Політичний маркетинговий аналіз: метод, теорія, практика», у якій висвітлена сутність політичного маркетингу. Не менш цікавим є посібник В.М. Бебика «Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг», де викладено основи проведення виборчих кампаній в умовах цивілізованого демократичного змагання за політичну владу. Чудовими дослідженнями є посібники російських політологів – Э.Янбухтина «Технологии успешной избирательной кампании» и «Политический менеджмент» / Под ред. В.И.Жукова, А.В.Карпова и др.
Необхідними виявилися також автореферати таких українських дослідників, як В.М. Бебик, О.Ю. Бойко, Л.М. Дунаєва, Л.О.Кочубей, Н.В.Лікарчук, Г.М. Малкіна, Є.Р. Петрикова, Е.Ф. Пуфлер тощо.
Наукова новизна визначається:
- зверненням до актуальної у політологічному плані теми;
- з’ясуванням сутності партійної системи, її особливостей, етапів в Україні, виявленням тенденції її подальшої трансформації – переростання атомізованої партійної системи в систему обмеженого плюралізму;
- аналізом закономірностей функціонування засобів, форм, методів і практики використання деяких варіантів політичних технологій політичного маркетингу, а також особливостей його в Україні;
- обґрунтуванням тези про можливість формування політичного ринку тільки за умови існування певного рівня демократії в суспільстві.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що в них, насамперед, отримали подальший розвиток проблеми української практичної політології. З практичної точки зору результати роботи мають певну цінність для суб’єктів партійно-політичного життя, які прагнуть брати участь у здійсненні влади чи бажають впливати на цей процес. Отримані результати та теоретичні узагальнення також можуть бути враховані при викладанні курсів «Політологія», «Практична політологія», «Виборчі технології», «Іміджелогія» у вищих закладах освіти.