Подальші події прийняли ще більш напружений характер. Тривожна обстановка змусила депутатів розпущеної губернатором вірджинської палати знову зібратися в березні 1775 року й активно вирішувати подальшу долю колонії. На цьому таємному засіданні досить сильно заявила про себе революційна група. Суть плану, запропонованого депутатами, полягала в тому, щоб реорганізувати загони міліції в колоніях в ополчення й оголосити воєнний стан. Джефферсону довелося виступати кілька разів, призиваючи Вірджинію не скоритися. Також важливу роль зіграла позиція Джорджа Вашингтона, який користувався загальною повагою. Ідея рішучих дій була прийнята з незначною перевагою. Необхідно відзначити, що помірні сили були в той час ще сильні. Вплив помірних сил особливо позначився на діяльності другого континентального конгресу, що відбувся влітку 1775 року цього разу при участі Т. Джефферсона. Джефферсон увійшов до складу «Комітету п'ятнадцяти», обраного для розробки плану створення збройних сил у Вірджинії. Величезну роль зіграв Томас Джефферсон і у визначенні позиції вірджинських депутатів у питанні викриття підступної сутності англійської пропозиції зменшення податків у заміну на відмовлення від воєнних дій. Для Джефферсона це була година іспиту, і він блискуче його витримав, зумів своєю непохитною вірністю справі революції потягнути за собою однодумців. Майбутній автор Декларації незалежності зачитав свій ретельно підготовлений проект резолюції палати і у результаті, резолюція була прийнята, що означало оголошення війни.
Т. Джефферсон розумів, що мають бути роки тяжкої боротьби, і ніхто не міг ручатися, що це буде швидка перемога. Пізніше, у той час, коли вже почалися активні бойові дії на території Північної Америки, постало питання про вироблення документа, що повинний був визначити мету американців у війні, що почалася, з Англією. Нескінченні суперечки з приводу змісту Декларації про причини і необхідність звертання до зброї призвели до того, що робота спеціального комітету, обраного для її розробки, не зрушилися ні на крок. Тому Томасу Джефферсону довелось зіграти основну роль у розробленні Декларації про причини і необхідність звертання до зброї. У пошуках виходу з тупика, у якому виявився обраний для цієї мети комітет, конгрес уключив до складу комітету Джефферсона, для того, щоб він представив свій варіант декларації. І те, чого не удалося досягти за півтора місяця, було зроблено протягом декількох днів. Головним питанням у даному документі було питання про мету боротьби проти метрополії. Т. Джефферсон бачив її в об'єднанні американців і завоюванні незалежності в ім'я створення вільної, демократичної держави. Ця ідея цілком володіла ним, він жив нею, і тому для нього не склало великої роботи сформулювати її в декларації. Однак, його проект відразу ж стикнувся з запереченнями з боку визначеної групи депутатів, що виражала погляди тієї частини американської буржуазії, що поки ще не представляла свого існування поза Британською імперією. Після вилучення або зм'якшення деяких формулювань остаточний текст був прийнятий комітетом і 30 червня 1776 року затверджений конгресом.
Декларація незалежності на століття прославила Джефферсона, поставивши його в один ряд з найбільшими ідеологами Освіти. Але її створення виявилося тільки початком довгого шляху, великих здійснень. День прийняття Декларації став національним святом для всіх колоністів, Америка радісними лементами, гарматними пострілами і дзенькотом дзвонів вітала «свідоцтво про народження» своєї незалежної держави.
У роки революції та деякий час після неї вів боротьбу за відокремлення церкви від держави і проголошення релігійної свободи, за розширення політичних прав народу, обстоював його право на революцію, виступав проти рабства негрів, розвивав утопічні мрії про демократичну республіку дрібних землевласників.
Значними є його досягнення у справі просвіти і пропаганди свободи мислення — він автор Закону штату про встановлення релігійної свободи (1777). Джефферсон був президентом американського філософського товариства, опікуном університету, збудованого в штаті Вірджинія за його архітектурним проектом. Суспільне навчання (від початкової школи до університету) вважав таким же невід'ємним атрибутом демократичної республіки, як і природні права людини, як право народу на самоврядування.
Велика заслуга Томас Джефферсон у справі американської революції в період його перебування на посаді губернатора Вірджинії. На цю посаду він був обраний практично одностайно в 1779 році. Тут Джефферсон діяв дуже енергійно і виявив свої прекрасні організаторські здібності. Штат знаходився в дуже важкому положенні – панував економічний хаос, що заважав збільшенню внеску Вірджинії в боротьбу з ворогом. Фінансове становище було украй важким. Невтримна інфляція завдала жорстокого удару революційним силам штату. Вірджинія повинна була постачати республіканську армію людьми, зброєю, боєприпасами. Але вона виявилася не в змозі виконувати свої зобов'язання. Новий губернатор вступив у боротьбу з цими труднощами. Керування великим штатом з його розкиданим по великій території населенням було дуже складною задачею. Воєнний стан ще більш збільшував труднощі. Усі справи здобували життєво важливе значення і не терпіли зволікання. Однак, положення погіршувалося ще і слабкістю організаційної структури влади американських штатів. Томас Джефферсон, відчував труднощі, і наполягав на деякій зміні порядку організації керування, зокрема у відношенні проблем, безпосередньо зв'язаних з веденням війни. Він прийняв посаду губернатора на другий термін, рішуче зажадавши розширення власних повноважень. Зокрема, Джефферсону удалося вирішити проблему організації зв'язку з континентальним конгресом і з Вашингтоном, створивши службу оповіщення, що одержала високу оцінку конгресу.
Завдяки Джефферсону було вирішено створити регулярну армію. Завдяки цьому вже в березні-квітні виникли передумови для створення пастки, у яку потрапило угруповання англійських військ у жовтні.. Боротьба, що за два роки до цього була почата під керівництвом Т. Джефферсона, закінчилася повним розгромом англійців на півдні. Але йому самому не довелося довести справу до кінця. У той момент новим губернатором був обраний Нельсон. Але Томас Джефферсон, незважаючи на звільнення з посади губернатора в 1781 році, активно продовжував політичну діяльність і процвітав у справі американської революції і війни за незалежність.
У 1782 році він був відправлений у Париж разом з іншими американськими політичними діячами для виконання дипломатичної місії. Франція була в той час єдиною країною, з ким американці уклали союзний договір (1778 р.), що гарантував цілісність американської території. Джефферсон направив усі свої зусилля на збереження єдності штатів і ратифікацію договору і уніс великий особистий внесок у юридичне оформлення гарантій молодої республіки.
Місія Джефферсона, таким чином, зводилася до двох задач: зберегти союз із Францією в противагу Британії і Європі і сприяти підйомові американської торгівлі з передовими європейськими країнами. Також їм було запропоновано щось нове в міжнародних відносинах – обмін правами громадянства. Тобто, американець, що прибув в Англію, одержував англійське громадянство і навпаки. Подібна практика мала величезне значення, тому що призвела до розширення зв'язків між державами і народами.
В 1790 — 1796 рр. — Т. Джефферсон стає державним секретарем, 1796 1800 рр. — віце-президентом, у 1800—1808 рр. — президентом США.
У пореволюційні роки радикальні погляди Джефферсона поступово поступилися ліберальним буржуазним, а ставши президентом, він з цих позицій зміцнював владу буржуазії та плантаторів.
Після відставки оселився у своєму вірджинському маєтку і всі зусилля віддавав заснуванню Вірджинського університету. Помер 4 липня 1826 року у день 50-річчя Декларації незалежності.
За винятком раннього періоду життя, Т. Джефферсон свідомо утримувався від систематичного викладу своїх поглядів на суспільство, державу і право. Про його ідеї можна судити на основі Декларації незалежності і величної епістолярної спадщини. Як справжній енциклопедист, він поєднав у собі багатство античної та європейської політичноїдумки. Праці англійських і французьких просвітників були його настільними книгами. Особливо близькими йому були ідеї Ж.-Ж. Руссо про народний суверенітет і пряму демократію.
2. ІДЕЇ ПРО НАРОДНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ І ПРЯМУ ДЕМОКРАТІЮ
У першій своїй помітній праці «Загальний огляд прав Британської Америки» (1774), опублікованій анонімною брошурою як звернення до англійського монарха, молодий філософ і публіцист Т. Джефферсон обґрунтував тезу про необхідність повернення народові «прав, отриманих за законами природи».
Звернення було написане «мовою правди», без вірнопідданського поклоніння. Монарх поставав «не більш як головний чиновник свого народу, призначений законом і наділений певною владою, щоб допомогти роботі складної державної машини, поставленої для того, щоб приносити користь народу». Тобто йшлося про контроль народу за функціонуванням державного механізму.