Північноамериканська політична думка просвітницької доби (Т. Джефферсон) (стр. 1 из 3)

Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Кафедра соціології, політології, права

Реферат

з дисципліни

«Політологія»

на тему:

«Північноамериканська політична думка просвітницької доби

(Т. Джефферсон)»

ЗМІСТ

Вступ

1. Ліберальний демократизм Томаса Джефферсона

2. Ідеї про народний суверенітет і пряму демократію

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

XVIIIст. увійшло в історію Європи і Америки як століття просвітництва. Блискуча плеяда філософів проголосила всесилля людського розуму і завдала смертельного удару марновірству і мракобіссю – темній спадщині Середньовіччя. Вільнодумство входило в моду. Вивільнення розуму від пут обскурантизму сприяло швидкому прогресу наук і мистецтва.

Політична думка Північної Америки другої половини XVIIIст. розвивалася в умовах гострої боротьби проти колоніального панування Англії. Спочатку ця боротьба була спрямована на приведення політико правового режиму колоній у відповідність з англійським: місцеве населення домагалося представництва в парламенті, скасування несправедливого оподаткування тощо. Ці вимоги ґрунтувалися на принципах англійського права і конституційності. У 70-ті роки вони були радикалізовані на основі поширених в той час у Західній Європі природно-правових доктрин Дж. Локка, Н. Макіавеллі, Т. Гоббса, Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо та ін.

Унаслідок загострення внутрішніх суперечностей, протистояння з метрополією почалася війна за незалежність (1775—1783). За своєю суттю це була і демократична, антиколоніальна революція, і громадянська війна. Її рушійні сили (підприємці, фермери, робітники) боролися не лише за незалежність, а й за соціально-економічні, політичні перетворення, права і свободи громадян. Закінчилася ця війна перемогою американського народу.

Прийнята у 1776 р. Декларація прав проголошувала, що всі люди народжуються і є вільними у правах, які не можуть бути ні відчужені, ні відняті у них. Це — право на життя і власність, право домагатися і досягати благополуччя, безпеки. Особливо значимими були її формули: «вся влада знаходиться в руках народу і внаслідок цього виходить від народу», «Жодна людина чи групи людей не мають права на особливі вигоди або привілеї». Ще один важливий принцип — відокремленість законодавчої, виконавчої і судової влади. Усі ці принципи згодом стали ядром ліберальної демократії.

Найтиповішими представниками північноамериканської політичної думки просвітницької доби є Томас Пейн (1797-1809), Томас Джефферсон (1743-1826), Олександр Гамільтон (1757-1804) та ін.

В їхніх працях розглядаються важливі ідеї, формуються теорії держави, права, суспільства: по-перше, історія твориться людьми, по-друге, революція є результат суспільних суперечностей, загострення яких вибухонебезпечне, по-третє, походження соціальних спільностей і станів, державної влади сягають своїм корінням до завоювань одних племен іншими. Політико правові концепції ставили метою дослідити процес виникнення людства, розкрити рушійні сили історії і її законів на базі емпіричних і узагальнених фактів і даних, подій і явищ в історії, культурі народів.

1. ЛІБЕРАЛЬНИЙ ДЕМОКРАТИЗМ ТОМАСА ДЖЕФФЕРСОНА

Американський просвітник, філософ і політичний діяч Томас Джефферсон був переконаним прибічником ідеалів європейського просвітництва, намагався утвердити їх у реальній політичній практиці.

Найпромовистішим свідченням цього є написана ним Декларація незалежності (1776), - видатний документ соціально-філософської думки ХVІП ст.

Томас Джефферсон народився 13 квітня 1743 року в родині великих землевласників. Політична діяльність Томаса Джефферсона починається тоді, коли посилився натиск з Лондона і торкнувся інтересів широких шарів населення Північної Америки. Нові закони боляче вдарили по прибутковій для американських купців торгівлі з Вест-Індією. Колоністи вчинили відкритий опір твердій політиці Лондона. Метрополія, бажаючи припинити порушення імперських законів, у 1764 р. вирішила розквартирувати в Північній Америці 10 тисяч солдат, для того, щоб третину витрат на їхнє утримання оплачували самі колонії. Це означало нове збільшення податків. Збори ще більше зросли з прийняттям у 1765 р. так званого закону про гербовий збір, відповідно до якого для будь-яких ділових операцій, у тому числі всіх комерційних справ, потрібно було купувати дозвільні марки.

Колонії відповіли вибухом незадоволення. Важливою подією, що викликала загальну реакцію американців, була резолюція законодавчої палати Вірджинії від 30 травня 1765 р., що об’явила гербовий збір незаконним. Щоб утихомирити схвильовану Америку, англійський уряд скасував гербовий збір. Але незабаром даний хід став ясний колоніям. У 1766 р. колоніям був оголошений законодавчий акт, що підтверджував верховні права корони. І тоді рух протесту спалахнув з новою силою.

Такою була ситуація в колоніях, коли Томас Джефферсон починав свою політичну діяльність. Він вступив у політичну боротьбу як адвокат і позивач. Залежність від законів метрополії ставала усе більш тяжчою для південних плантаторів. Позбавлені права на пошуки найбільш вигідних ринків збуту своєї основної продукції — тютюну, вони були змушені продавати його англійським купцям. При цьому плантатори з метою підвищення своїх доходів розширювали посіви і підсилювали експлуатацію рабів. Але всі їхні зусилля виявлялися безрезультатними, тому що ціни на тютюн, встановлені в Лондоні, падали швидше, ніж росло його виробництво. Промислові вироби, завезені з Англії, з року в рік дорожчали. Такий характер обміну призвів до утворення і безперервного росту заборгованості американських плантаторів англійським купцям. Однак, Томас Джефферсон був одним їх тих деяких діячів, чиї думки йшли набагато далі власних інтересів. Безумовно, він не відразу привернув до себе увагу в законодавчій палаті Вірджинії.

Як тільки відкрилося засідання, відразу ж зазвучали гнівні промови в захист прав колоністів, велика частина депутатів, а серед них був і Томас Джефферсон, проголосувала за чотири резолюції, що були зухвалим викликом королівським прерогативам. Губернатор Берклі негайно розпустив палату. Тоді законодавча палата Вірджинії не підкорилася вимогам губернатора і продовжили засідання. Така поведінка мала серйозні наслідки. Бойкот прийняв масовий характер. У результаті, ввезення товарів з Англії різко скоротилося і це позначилось на прибутках британських купців. Новий англійський уряд пішов на деякі поступки, скасував деякі раніше введені мита. Однак, подібна політика метрополії задовольняла не усіх.

Не задовольняла вона і Томаса Джефферсона. Він входив у число тих вірджинських депутатів, що голосували за чотири знаменні резолюції. І він не тільки витримав іспит на політичну зрілість, але і набув впевненості в неминучості безкомпромісної боротьби. На відміну від тодішніх політичних лідерів Вірджинії, він вважав об'єктом боротьби аж ніяк не тільки оподатковування і митні збори, мова йшла про дещо більше. Позиція Томаса Джефферсона ґрунтувалася не стільки на запереченнях проти збережених митних зборів за чай, стільки на неприйнятті самого принципу королівського втручання в справи американської колонії. Він не без підстави думав, що мито на чай є небезпечним прецедентом і залишено як символ англійського панування над Північною Америкою. І дійсно, подальші події 1770-1772 років підтвердили дане його припущення. Особливо ситуація загострилася в 1772 році, коли в Лондоні була прийнята постанова, відповідно до якого гроші губернаторам, чиновникам і суддям у колонії повинна була виплачувати королівська скарбниця. Американські купці, промисловці і плантатори оцінили ці дії англійського уряду як спробу метрополії подібним чином посилити свою владу в Північній Америці. На дане нововведення вони відповіли створенням власних, незалежних органів керування в особі комітетів зв'язку. Перший з них був затверджений у Бостоні. І знову прикладом була найбільша колонія Півдня – Вірджинія. У визначенні позиції її законодавчої палати зіграв Томас Джефферсон. Досить відзначити, що перша законодавча ініціатива Джефферсона стосувалася полегшення долі рабів.

Поступово Джефферсон зрозумів, що прихильність влади метрополії зберігала та частина землевласників і купців, чий стан прямо залежав від королівських законів і торгівлею з Англією. Він також побачив і те, що поєднувало і втягувало в боротьбу з метрополією всілякі шари населення колоній.

Т. Джефферсон усвідомлював основну слабість революційних сил Північної Америки – ізольованість їхніх виступів. У ньому міцніло переконання, що жодна американська колонія нічого не досягне, діючи поодинці, і що тільки спільними зусиллями можна протистояти диктатові колонії. Спочатку ідею колоніального єднання розділяла невелика група депутатів, однак поступово коло прихильників даної ідеї значно розширився. Так виникла політична організація, що поєднувала революційні сили Північної Америки і сприяла посиленню бажання до її незалежності. Ставши одним з ініціаторів створення комітетів зв'язку, Томас Джефферсон висунувся в число головних політичних діячів Вірджинії.

Тим часом, влада губернатора, позбавленого підтримки військ, послаблювалася з кожним днем і переходила в руки комітетів зв'язку. Суди закрилися, і Т. Джефферсон, закінчивши свою останню судову справу, назавжди попрощався з юридичною практикою. У травні 1774 року проходила чергова сесія законодавчої палати Вірджинії. Томас Джефферсон ґрунтовно готувався до виступу на ній, однак не брав участь там через хворобу дизентерією. Його записи були видані згодом у вигляді памфлету під назвою «Загальний погляд на права Британської Америки». У ньому Томас Джефферсон виклав думки, що об'єктивно означали заклик до відділення колоній від метрополії. Він перелічував незліченні факти насильства метрополії над американськими колоністами, що поставили їх у повну залежність Англії. Перший континентальний конгрес відкрився 5 вересня 1774 року і тривав понад 7 тижнів, однак Томас Джефферсон не був присутній на ньому через хворобу. Його робота під назвою «Загальний погляд», що повинний був виступати як інструкція для делегації від колонії Вірджинія, була надрукована в місцевій друкарні без вказівки авторства, тому що офіційні влади побоювалися можливих репресій з боку англійської влади. Значення даної роботи Джефферсона полягало в тому, що він являв собою ідеологічне обґрунтування для спільної боротьби проти диктату метрополії. Делегати Вірджинії виявили на континентальному конгресі виняткову активність, були прийняті важливі рішення, що означали про рішучий крок у боротьбі проти метрополії.