Антиглобалізм має досить цікаву структуру, так як до його складу входить багато окремих рухів, від «чисто» антиглобалістських до радикально-екологічних і маоістських. Саме тому він є виключно різнорідним.
Багато людей, яких називають антиглобалістами, не сприймають цього терміну, й використовують інші назви, такі як «Рух всесвітньої справедливості», «Рух рухів» (популярний термін в Італії), «альтерглобалізм» (переважно у Франції) та багато інших.
Досить незвичним аспектом антиглобалістського руху є його межовий характер та відсутність централізації влади. На відміну від глобалізаційної системи світу, де існує один чи кілька лідерів, контрольовані ними менеджери та рядові виконавці, антиглобалізм ґрунтується на рівноправності і партнерстві. Усі рухи та ідеології рівноправні, немає тут і домінуючої організації. Зв’язок та спілкування між активістами антиглобалістського руху в різних країнах підтримується через Інтернет. Саме тому, сьогодні у всесвітній мережі Інтернет ми можемо знайти досить значну кількість антиглобалістських сайтів (наприклад, http://globalanti.risa.ru/links), на яких висвітлюються ідеї, переконання, проекти антиглобалістів та наслідки їх діяльності.
Розглянувши явище антиглобалізму, можна стверджувати, що наше припущення є правильним. Адже дійсно, антиглобалістський рух ми розглядаємо як результат існування глобалізації, як явище, яке виникло внаслідок незадоволення значної частини населення певними аспектами глобалізації, або глобалізацією в цілому.
Загалом, було виконано поставлені завдання, а саме: розглянуто витоки антиглобалізму; досліджено аспекти з історії становлення антиглобалістського руху; розглянуто поняття «антиглобалізм» як ідейно-політичний феномен; визначено переваги та перспективи антиглобалізму і його недоліки.
Таким чином, антиглобалізм у його нинішньому вигляді – явище конкретно-історичне і перехідне. Антиглобалістський рух витримав випробування часом, що свідчить про його силу, закорінення у світових соціально-політичних процесах, незалежності від міжнародної кон’юнктури, позицій і політики урядів. Усе це дозволяє говорити, що маємо справу з громадським, політичним та історичним феноменом, що вже відбувся, з відродженням тенденції альтернативності у світовому розвитку.
Вже сьогодні видно, наскільки потужно просунув антиглобалізм використання в інтересах усієї світової спільноти засобів сучасної інформаційної революції.
Список використаної літератури
1) Алексеєнко І. Антиглобалістський рух – початок формування світової контркультури? / І. Алексеєнко // Політичний менеджмент. – 2005. – № 6. – С. 129 – 138.
2) Бронніков В., Чупрін Р. Проблеми глобалізму та міжнародних зв’язків на сучасному етапі / В. Бронніков, Р. Чупрін / Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. Випуск 5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bibl.kma.mk.ua/index.php?m=1&b=21.
3) Гавриш О. Антиглобалізм – ознака об’єднання світової економіки / О. Гавриш // Дзеркало тижня. – 2002. – № 28. С 34 – 37.
4) Згуровський О. Війни глобалізації / О. Згуровський // Дзеркало тижня. – 2006. – № 37. С. 5 – 11.
5) Лебедева М.М., Мельвиль А.Ю. Сравнительная политология, мировая политика, международные отношения: развитие предметных областей // Полис. – 1999. – № 4. С. 130 – 140.
6) Левашов В.К. «Глобализация и социальная безопасность»//Социс, 2002, №3, с. 19 – 27.
7) Межжерін В. Мислити глобально, діяти локально / В. Межжерін // Дзеркало тижня. – 2001. – № 44. С. 25 – 31.
8) Политический словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mirslovarei.com/pol.
9) Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенко. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.
10) Сакович В. Антиглобалізм: стан і перспективи / В. Сакович // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1. С. 137 – 142.
11) Соколенко С.І. Глобалізація і економіка України /С.І.Соколенко. – К.: Логос, 1999. – 566 с.
12) Супруненко О. Альтернативний світ антиглобалістів / О. Супруненко // Дзеркало тижня. – 2004. – № 13. С. 15 – 21.