ПЛАН
Вступ
1. Конституція про Президента України і виконавчу владу.
2. Розмежування компетенцій Президента України та Кабінету Міністрів України.
2.1. Кадрові зміни.
2.2. Зміни в організаційних повноваженнях.
3. Оптимізація взаємодії інститутів Президента України, Прем’єр-міністра України у рамках парламентсько-президентської форми правління в Україні.
5. Висновки
6. Список використаної літератури.
ВСТУП
Як відомо в Україні з 1.01.2006 р. розпочалося впровадження реформ, результатом яких має бути встановлення парламентсько-президентської форми правління. У парламентській системі державного правління, яка передбачає наявність посади президента, останній є конституційним главою держави. Це означає, що уряд і його діяльність практично виведені із сфери впливу президента. І хоча формально Президент, згідно з конституцією, наділений такими важливими повноваженнями, як призначення глави уряду, об‘явою про розпуск парламенту і призначення дати чергових або позачергових парламентських виборів, а також представництво держави у сфері міжнародних відносин, але фактично всі ці й інші повноваження він повинен здійснювати тільки за згодою глави уряду, який ще й до того відповідальний не перед президентом, а перед парламентом. В такому випадку главою виконавчої влади є прем‘єр-міністр (як у ФРН та Австрії - канцлер), який має необхідні повноваження для здійснення урядової політики. Президент в умовах парламентської системи правління не відповідає за дії уряду і залишається надпартійною фігурою, гарантом правопорядку, уособленням непорушного конституційного ладу.
Отже, однією з найважливіших проблем української юридичної науки, на сучасному етапі є теоретичне забезпечення здійснення державно-правової реформи. Підготовка i проведення цієї реформи органічно пов'язана з Конституцією України. Йдеться про максимальне використання наявного в ній потенціалу та водночас в необхiдностi вдосконалення конституційного фундаменту реформи через внесення змін до основного закону держави.
1. Конституція України про Президента і виконавчу владу
Сприйняття Україною загальновизнаних демократичних способів управління суспільним життям зумовило заснування поста Президента України. У зв'язку з цим Верховна Рада 25 червня 1991 р. ухвалила за доцільне заснувати пост Президента до прийняття нової Конституції. А невдовзі були прийняті відповідні закони з цього приводу, зокрема: «Про заснування поста Президента України і внесення змін і доповнень до Конституції УССР» від 5 липня 1991 р., та «Про Президента України» від 5 липня 1991 р., «Про вибори Президента України» від 5 липня 1991 р.
З часу заснування інституту президентства в Україні статус Президента України зазнав суттєвих змін. Так, згідно з Законом «Про заснування поста Президента...» він оголошувався «найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади».
Згідно з Законом «Про внесення змін і доповнень до Конституції» від 14 лютого 1992 р. Президент України оголошувався «главою держави і главою виконавчої влади України».
Згідно зі ст. 19 Конституційного Договору Президент визнавався «главою держави і главою державної виконавчої влади України».
А згідно зі ст. 102 чинної Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені.
Якщо врахувати, що згідно зі ст. 6 Конституції державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, то до жодної з цих гілок влади Президент не належить. Цим підкреслюється, що він виконує інтегруючу функцію у процесі здійснення державної влади в цілому.
Що ж до функціонального статусу Президента України, визначеного Конституцією, то його функції органічно поєднані із функціями саме виконавчоївлади.
Згідно з Конституцією України Президент України обирається громадянами України строком на п'ять років.
Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки поспіль.
Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати будь-яку іншу посаду чи займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю тощо. Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року його повноважень.
Новообраний Президент вступає на пост не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.
Згідно зі ст. 106 Конституції України визначені повноваження Президента, які є досить широкі та різнобічні [1], зокрема, він:
- забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво України;
- бере участь у формуванні органів держави. Конституція встановлює різний порядок утворення таких органів та призначення їхніх керівників. В одних випадках це здійснює безпосередньо сам Президент, в інших - він діє - за згодою Верховної Ради чи за поданням Прем'єр-міністра. Так, за згодою Верховної Ради Президент призначає Прем'єр-міністра, голову Антимонопольного комітету, Генерального прокурора, голову Фонду державного майна, голову Державного комітету телебачення і радіомовлення. За поданням Прем'єр-міністра Президент призначає персональний склад Кабінету Міністрів та керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах. За поданням Прем'єр-міністра утворює, реорганізовує і ліквідовує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Призначає половину Ради Національного банку, третину Конституційного Суду, утворює суди;
- бере участь у законодавчому процесі та нормативному регулюванні суспільних відносин шляхом реалізації законодавчої ініціативи, підписує закони, прийняті Верховною Радою, має право вето, видає укази і розпорядження, скасовує акти Кабінету Міністрів та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
- представляє державу у міжнародних відносинах, здійснює керівництво її зовнішньополітичною діяльністю, призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;
- має право призначати всеукраїнський референдум, позачергові вибори до Верховної Ради, припиняти її повноваження;
- є Верховним головнокомандувачем Збройних Сил, призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил, очолює Раду національної безпеки і оборони України, вносить до Верховної Ради подання про оголошення стану війни, приймає рішення про мобілізацію, введення воєнного та надзвичайного стану, оголошує у разі необхідності окремі місцевості зонами надзвичайної екологічної ситуації;
- присвоює вищі військові звання, дипломатичні ранги та класні чини, нагороджує державними нагородами, приймає рішення про прийняття до громадянства та його припинення, здійснює помилування тощо.
Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.
Достроково повноваження Президента припиняються у разі: відставки; неможливості виконувати їх за станом здоров'я; смерті; усунення з поста в порядку імпічменту при вчиненні ним державної зради або іншого злочину.
Згідно з Конституцією України до органів державної виконавчої влади України входять: Кабінет Міністрів, міністерства і відомства та місцеві державні адміністрації.
Найвищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який спрямовує і координує роботу міністрів та інших органів виконавчої влади.
Він здійснює владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади.
Уряд перебуває у подвійному підпорядкуванні, оскільки згідно з Конституцією України він відповідальний перед Президентом та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді.
Відповідальність Кабінету Міністрів перед Президентом обумовлюється тим, що саме Президент за згодою Верховної Ради призначає Прем'єр-міністра та припиняє його повноваження. За поданням Прем'єр-міністра Президент призначає членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження.
Підконтрольність і підзвітність Кабінету Міністрів Верховній Раді реалізується шляхом затвердження Верховною Радою Державного бюджету України, організації контролю за його виконанням, схвалення Верховною Радою програм діяльності Кабінету Міністрів. Верховна Рада дає згоду на призначення Прем'єр-міністра, контролює діяльність Кабінету Міністрів, має право розглядати і питання про відповідальність Кабінету Міністрів та приймати резолюції щодо недовіри йому тощо.
До складу Кабінету Міністрів входять Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, а також міністри: аграрної політики, внутрішніх справ, екології та природних ресурсів, економіки та з питань європейської інтеграції, палива і енергетики, закордонних справ, культури і мистецтв, з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, оборони, освіти і науки,
охорони здоров'я, праці та соціальної політики, транспорту, фінансів, юстиції.
Керує роботою Кабінету Міністрів Прем'єр-міністр, який спрямовує її на виконання програм діяльності Кабінету Міністрів, схвалених Верховною Радою.
Прем'єр-міністр входить із поданням до Президента про утворення, реорганізацію і ліквідацію міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.