Перехід економіки України до ринкових відносин зумовив об'єктивну необхідність системного дослідження регіональної економіки, аналізу недоліків і суперечностей, існуючих між центром і регіонами у сфері міжбюджетних відносин, механізму організації влади в регіонах, зокрема в розмежуванні повноважень між місцевими органами виконавської влади і органами місцевого самоврядування, а також адміністративно-територіального ладу України.
Надмірна централізація державних фінансових ресурсів гальмує ініціативу і економічні інтереси регіонів, приводить до відставання, застою і кризового стану господарства регіонів і всієї держави. Від внутрішньої незбалансованості страждає і структура економіки багатьох аграрних регіонів України.
Відповідно до цього продовжує деформуватися макроструктура економіки, що загострює дефіцит державного і регіональних бюджетів, українська держава з універсального суспільного інституту, покликаного політично і економічно забезпечувати національні інтереси і регулювати правила поведінки суб'єктів економічної діяльності, перетворилася на акціонерну компанію, що набула право змінювати "правила гри" в свою користь.
За таких умов володіння контрольним пакетом акцій відкриває широкий доступ бізнес - елітам до колосального збагачення в результаті запеклої боротьби за місця у вищих ешелонах державного апарату для здійснення ними фактично асоціальних кланових інтересів, зневага національними інтересами з одночасною "калькуляцією" недостатньо ефективних кроків сусідніх і інших держав.
Нестримне бажання центру і надалі залишатися монополістом в перерозподілі фінансових ресурсів країни привело до певного спотворення чинного законодавства.
Не дивлячись на проголошену прихильність ринковим реформам, центральні органи влади залишаються фундаментом майже повного фінансового диктату відносно місцевих органів влади, і це стало можливим перш за все унаслідок цілком свідомого "виключення з гри" місцевих представницьких органів влади і місцевого самоврядування. Необхідно визначитися на рівні центральних органів влади щодо податків і зборів, ліквідовувати неефективне оподаткування, гальмуюче виробничі процеси.
Давно назріла необхідність вдосконалення податково-бюджетного механізму регіонів, який потенційно здатний впливати на реальний сектор економіки, адже діюча податкова система перетворила на збиткові підприємства таких галузей, як машинобудування, капітальне будівництво, легка промисловість і навіть - плодоовочева. [3, с.21]
Українська державність історично склалась як унітарне утворення. Таким чином, для нашої країни в майбутньому більш природним і історично сформованим є унітарний державний пристрій, автономія Криму виправдовується лише з погляду переважання національної більшості росіян і є національно-територіальним утворенням, покликаним, в цілому вирішувати внутрішні питання; для всієї України гостро стоїть питання проведення адміністративно-територіальної реформи, покликаної дати дещо більшу самостійність місцевому самоврядуванню. Одним з важливих принципів територіальної організації влади, визначених Конституцією України, є поєднання централізації і децентралізації в здійсненні державної влади. .
Найсприятливішим устроєм для України є, вочевидь, унітарний з розширенням місцевого самоврядування.
1. Вовк Ю. Ідея федералізму в Україні у контексті посилення впливу регіонів // Право України №10, 2009г.С. 19-21
2. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави К.: Тандем, 2008. - 240с.
3. Ягодка А., Дыба М., Кондратюк С. Перекосы региональной политики экономической политики государства // Экономика Украины №8, 2004г. С.18-21