Макіавеллі настирливо переконує, що сильну державу можна одержати тільки невпинно піклувавшися про благо народу. Саме в цьому значенні Макіавеллі розуміє ідею демократії, для нього ідеальним державним пристроєм є те, яке забезпечує благо більшості.
Макіавеллі настирливо закликає добиватися активної згоди народних мас на єдино можливий у той час вид демократії - абсолютну монархію, руйнуючу феодальну і сіньориальну анархію.
Для Макіавеллі важливою суспільною цінністю була свобода в широкому розумінні цього слова. Свобода важлива і для держави в цілому. Країна повинна уміти зберігати свою незалежність. Свобода необхідна для будь-якого суспільного шару. Найбідніші верстви населення мають невід'ємне право захищатися від посягань із сторони привілейованих класів на свої права, свободи і майно.
Свобода важлива і для окремого громадянина – свобода совісті, свобода вибору своєї долі, свобода від страху за своє життя, честь і стан. Але самі по собі ці два поняття – свобода і абсолютна монархія – поєднуються досить погано. Не знаходячи виходу з цієї суперечності, Макіавеллі уклав, що кращої з теоретично можливих форм правління є «змішана», тобто та, де різні шари і класи населення «стежать» один за одним, за дотриманням законів і збереженням свобод.
«Саме змішення правління царів, оптиматів і народу зробило вчиненим державний пристрій римської республіки до часів Гракхів»[9].
Досконалим ідеалом є та форма правління, при якій одна людина може одержати необмежену владу тільки тоді, коли гостро потрібні рішучі і негайні дії, у разі війни, наприклад. В решту часу рішення ж про управління державою повинні прийматися колегіально, з участю якомога більшого числа зацікавлених сторін.
По суті, Макіавеллі висловлює своєрідний кодекс поведінки і дій нового государя, його так би мовити, стратегію і тактику у внутрішній і зовнішній політиці.
Висновок
Отже, ми розглянули погляди Николло Макіавеллі про державу, політику, про військову справу, про релігію, а також про взаємостосунки государя і його підданих, народу.
Слід зазначити, що Макіавеллі вперше в історії відділив політику від моралі і релігії і зробив її автономною, самостійною дисципліною, з властивими їй законами і принципами, відмінними від законів моралі і релігії.
Політика, згідно Макіавеллі, є символ віри людини, і тому займає пануюче положення в світогляді. Політична ідеологія Макіавеллі направлена на досягнення певної політичної мети – формування колективної волі, за допомогою якої можна створити могутню, єдину державу.
Твори Макіавеллі зробили величезний вплив на подальший розвиток політико-правової ідеології. В них сформульовані і обгрунтовані головні програмні вимоги буржуазії: непорушність приватної власності, безпека особи і майна, республіка як якнайкращий засіб забезпечення «благ свободи», засудження феодального дворянства, підкорення релігії політиці і ряд інших.
[1]Гончаров І.А. Государ. Міркування про першу декаду Тіта Лівія / Під ред. Р. Муравьевой, Р. Ходовського. СПб., 2002
[2]Гончаров І.А. Государ. Міркування про першу декаду Тіта Лівія / Під ред. Р. Муравьевой, Р. Ходовського. СПб., 2002.
[3] Долгов К.Н. Гуманізм, відрождення и політична філософія Николло Макіавелли. М., 1982, с. 121
[4]Гончаров І.А. Государ. Міркування про першу декаду Тіта Лівія / Під ред. Р. Муравьевой, Р. Ходовського. СПб., 2002
[5] Пугачов В.П. Введення в політологію. М., 1996, с. 123.
[6] Долгов К.Н. Гуманізм, відрождення и політична філософія Николло Макіавелли. М., 1982, с. 159
[7] Спіноза Б. Вибрані твори, том 2. М., 1957, с. 562
[8]Гончаров І.А. Государ. Міркування про першу декаду Тіта Лівія / Під ред. Р. Муравьевой, Р. Ходовського.. СПб., 2002
[9]Гончаров І.А. Государ. Міркування про першу декаду Тіта Лівія / Під ред. Р. Муравьевой, Р. Ходовського. СПб., 2002.