Метод Дельфі, розроблений групою американських спеціалістів на чолі з О. Хелмером, дає можливість уникнути похибок індивідуальної експертизи, викликаних недостатньою інформованістю експерта або його політичною орієнтацією. Водночас, завдяки особливій процедурі опитування спеціалістів і статистичного аналізу одержаних результатів можна уникнути багатьох недоліків групової експертизи
Метод Дельфі – найзручніший для кількісної оцінки ймовірності і термінів настання тих чи інших політичних подій.
Метод брейнстормінгу (мозкової атаки, мозкового штурму) – це спосіб колективного одержання нових нестандартних ідей, за допомогою яких можна розв’язати ту чи іншу політичну проблему.
Він застосовується тоді, коли виникає необхідність повного, оперативного і безконфліктного врахування думок всіх учасників певного політичного процесу. Його специфіка – у відокремленому розв’язанні двох проблем: генерації нових ідей та їх оцінки. З цією метою формуються дві різні групи: група генераторів і група аналітиків. До групи генераторів ідей залучають представників різних дисциплін і професій з метою усунення професійної упередженості і вузькості в процесі висунення ідей.
Можна виділити три етапи в реалізації методу мозкової атаки: організаційно підготовчий, основний (проведення мозкової атаки) і підсумково-аналітичний. На першому етапі створюють групу генераторів ідей в кількості не більш 10 чоловік, визначають мету групи. Змінюють звичну для членів групи обстановку; створюють неформальну атмосферу дискусій. Під час проведення мозкової атаки учасників розміщують поруч один з одним колом або півколом, що стимулює до спільної праці. Намагаються заохочувати до висунення якнайбільшої кількості ідей незалежно від того, видаються вони цінними, чи, навпаки, абсурдними. В політичній практиці трапляються випадки, коли найбільш фантастичні, „дикі” ідеї допомагали знайти шлях до розв’язання складної проблеми.
Метод мозкової атаки ґрунтується на припущенні, що ймовірність появи дійсно цінної ідеї прямо пропорційна їх загальній кількості.
Всі висловлені ідеї фіксуються на дошці або на папері, що попереджає повторення ідей і заохочує нові ідеї. На підсумковому етапі аналізують всю сукупність висунутих ідей, зменшують їх кількість. За рахунок об’єднання подібних виділяють найбільш прийнятні (консенсусні) ідеї, і знімають з розгляду ті, що викликали заперечення хоч якоїсь кількості учасників мозкової атаки. Далі, шляхом голосування встановлюють ієрархію (рейтинг) ідей, що залишились після консенсусного розгляду. Група аналітиків класифікує ідеї, висловлені під час мозкової атаки, деталізує найкращі ідеї, формулює кінцеві результати експертизи.
Різновидністю цього методу є так званий деструктивний брейнстормінг. Він спирається на описані вище правила, але заохочує висловлення критичних оцінок та заперечень. Метою в даному випадку є критична оцінка вже сформульованих прогнозних гіпотез.
Метод сценарію єсукупністю методичних засобів і процедур по складанню прогнозних сценаріїв і систематичних контекстів.
Під прогнозним сценарієм розуміють послідовний опис можливих майбутніх подій, які характеризують трансформацію об’єкта політичного прогнозування та його середовища.
Метод сценарію є найпоширенішим засобом прогнозування, за допомогою якого з досить високою достовірністю передбачають розвиток політичних подій.
Він використовується при підготовці політичних рішень, розрахованих на перспективу, для прогнозування напрямків розвитку конфліктних ситуацій, альтернативних шляхів трансформації держав у новий якісний стан, розвитку політичної панорами світу. Можна прогнозувати розстановку політичних сил в державі, у парламенті, розробити сценарій розвитку електорального процесу за різних виборчих систем і т.д. В сценаріях відображаються оцінки тих чи інших політичних дій, тенденцій їх розгортання, що визначають особливості змісту сценарію. Політика завжди є результатом дій багатьох суб’єктів, які мають свої специфічні інтереси, орієнтації. Тому сценаріїв, що прогнозують одне і те ж явище, може бути декілька.
Процес розробки політичних сценаріїв ґрунтується на сценарієтехніці – інтегральній сукупності методологічних правил, методичних засобів і процедур. Для створення сценаріїв використовують різні експертні методи (дельфійський метод, дискусію, мозковий штурм, заочну експертизу), політичні ігри тощо.
Імітаційні ігри виникли як інструмент аналізу політичних процесів, поступово перетворившись в один із методів прогнозування. Поширення набули три основних класи імітаційних ігор: ігри виключно за участю людини, людино-машинні ігри, машинні ігри (за допомогою комп’ютера). При організації будь-якої гри виділяються три основні етапи: підготовка, програвання і аналіз.
Під моделюванням у політичній науці розуміють метод дослідження різноманітних існуючих, або створюваних об’єктів політичного життя, уточнення їхніх характеристик шляхом словесного чи математичного конструювання їх моделей (аналогів)
Модель (від лат. modulus – міра, зразок, норма) у політичному прогнозуванні – це спрощене словесне (вербальне) чи математичне уявлення про той чи інший політичний процес чи його окремі компоненти.
Вербальні моделі містяться в усіх суспільне політичних концепціях, побудованих на певній ідеології, в усіх державних документах. Окрім моделей різних станів політичної системи суспільства (на різних етапах її минулого й сучасного розвитку, а також у майбутньому), формулюються певні моделі дій по досягненню нею нового стану. Наявність вербальних моделей політичної діяльності є одним із кроків у напрямі реалізації тих чи інших політичних цілей.
Складність, динамізм, суперечливість, багатофакторність і нелінійність політичного життя викликають потребу в математичному моделюванні, суть якого полягає в заміні опису вихідного об’єкта відповідною математичною моделлю. Вона може бути виражена в рівняннях, таблицях, обчислюваних алгоритмах, проблемно-орієнтованих пакетах прикладних програм, що вивчаються за допомогою комп’ютера. Математичне моделювання є одним із напрямків використання математичних методів у політиці. Застосування математичного моделювання в політичному аналізі і прогнозуванні можливе тільки в тих випадках, коли вихідні дані поставленого завдання можна подати в числовому виразі
Використовуючи математичні моделі політичних явищ і процесів, необхідно мати на увазі, що вони за своєю суттю неминуче спрощують, огрублюють реальну дійсність. В них здебільшого використовують функціональні або кореляційні зв’язки, а не причинно-наслідкові. Тому для підвищення якості прогнозів слід об’єднувати здійснюване на комп’ютері математичне моделювання з неформальним мисленням експертів-політологів.
Точність результатів роботи будь-якої інформаційної системи не може бути вищою від точності даних на її вході, а якість прогнозу залежить від якості використовуваної при його розробці інформації і якості методів одержання цієї інформації. Запорукою вірогідності та обґрунтованості політичних прогнозів є об’єднання різних методів, їх вдосконалення.
Особливості та основні етапи розробки воєнно-політичного прогнозу.
Воєнно-політичне прогнозування – це визначення перспективних імовірних данних про можливі напрямки і тенденції розвитку збройних сил, військової техніки і військового мистецтва як в своїй державі, так і у імовірного супротивника, ходу і результату військової боротьби в цілому.
Особливості воєнно-політичного прогнозу
Перш за все, воєнно-політичне прогнозування має яскраво виражений вірогідний характер. І це зумовлено низкою причин:
- на війні часто відбуваються випадки, які впливають на хід і навіть результат збройної боротьби;
- кожна з воюючих сторін прагне приховати свої сили і засоби, наміри і цілі, увести противника в оману;
- неповнота данних про обстановку не дає змоги мати всі і зовсім точні дані про противника.
Особливістю воєнно-політичного прогнозування є його багатомірність і багатоплановість.
Прогнозування одновимірне, якщо прогнозується подія тільки в часі або тільки в просторі. Прогнозування багатовимірне, коли прогнозується подія, явища, процес не тільки в часі, але й у просторі.
У військовій справі прогнозування, як правило, багатовимірне, оскільки прогнозування ходу і результату збройної боротьби не може обмежуватися тільки просторовими або тільки тимчасовими характеристиками.
Поряд з багатомірністю воєнно-політичного прогнозування є також багатоплановим, тобто охоплює крім збройної боротьби й інші сфери життя суспільства: економіку, політику, дипломатію й ін.
Багатоплановість воєнно-політичного прогнозування поєднується з надзвичайною цілеспрямованістю. Усі сторони й аспекти прогнозування в ході війни підкоряються єдиній меті – розгрому ворога і завоюванню перемоги.
Воєнно-політичного прогнозування має також особливості, обумовлені масштабами збройної боротьби. Так, сферою стратегічного прогнозування є збройна боротьба в цілому, а оперативно-тактичного – окремі операції. В силу того, що оперативне мистецтво і тактика підлеглі стратегії, оперативно-тактичне прогнозування повинне враховувати висновки стратегії, виходити з них. У свою чергу, стратегічне прогнозування враховує дані оперативного мистецтва і тактики.