Однак у справі здійснення реформ займав нерішучу, половинчасту позицію, заграючи з їх противниками, що в підсумку призвело його до поразки. До причин поразки Л. Кравчука як загальнонаціонального лідера треба віднести не тільки його особисті якості, а й передусім ситуацію, в якій йому не вдалося сформувати команду однодумців, заручитися підтримкою впливових політичних сил.
Прихід до влади Л. Кучми ознаменувався рішучішими і послідовнішими діями на шляху реформування. Це пояснюється, насамперед, тим, що політичні сили команди другого Президента України виявилися значно прагматичнішими і мобільнішими. Спонукала до дії їх також і катастрофічна ситуація в Україні.
Другий Президент України Леонід Кучма на відміну від свого попередника був вочевидь менш публічний у своїй діяльності. Попри те, що він перебував на президентській посаді протягом двох термінів, його особистісні риси (порівняно з Леонідом Кравчуком) виявилися менш знайомі.
До позитивних рис характеру Л. Кучми слід зарахували розважливість (21,9%) та спокійність і врівноваженість (17,8%).
До негативних рис експерти насамперед віднесли лицемірність (26,0%) і неправдивість (15,1%).
За результатами голосування у повторному другому турі президентських виборів перемогу одержав Віктор Ющенко. Змушений ухвалювати політичні рішення в кризових умовах, що суперечило його рисам характеру, В. Ющенко постійно опирався цій необхідності щось ухвалювати. Звідси і його бажання уникнути відповідальності, «пустити проблеми на саморозв'язання». А відтак – і використання колегіальної моделі на етапі обговорення альтернатив.
Віктор Янукович – теперишній президент України. Він є фігурою достатньо колоритною в українському політичному житті. В політичний актив сильних рис Віктора Федоровича можна віднести наявність у нього досвіду перебування в політиці на вагомих державних посадах, авторитет, розвинені організаторські здібності, в іміджевому плані Віктор Федорович має відмінні зовнішні дані.
Головним недоліком політика-Януковичає є наявність у нього двох судимостей, напівкримінальний стиль його поведінки. Більш того, в нього не вистачає авантюрності, готовності піти ва-банк у разі конфліктної чи кризової ситуації, посередній рівень інтелекту До потенційних політичних можливостей Віктора Януковича можна віднести те, що він є людиною, яка більше зорієнтована на практичний аспект діяльності, ніж на публічний і він все ж таки має певну харизму. Серед загроз варто виділити те, що у випадку неординарних кризових ситуацій, Янукович може реагувати не найкращим чином, він достатньо слабко розбирається в людях.
Загалом процес формування національної еліти й лідерів сучасного парламентського типу тільки розпочинається. Він вимагає передусім створення рівних правових умов для вияву різних групових інтересів на державному рівні. Ця проблема може бути розв'язана завдяки створенню правового механізму соціального партнерства, де представники уряду, профспілок і підприємців зможуть за столом переговорів розв'язувати складні питання.
Створення правових умов для партійної конкуренції, радикальна реформа апарату управління, утвердження ринкових форм взаємодії у суспільному житті, запровадження елітних навчальних закладів для підготовки професійних політиків сприятимуть формуванню в Україні сучасної еліти і лідерів на зразок розвиненого демократичного західного суспільства.
Висновок
Терміном «еліта» позначають провідні верстви суспільства, які керують певними галузями суспільного життя. Політичні еліти — це організовані групи, що здійснюють владу в суспільстві (правляча еліта) або перебувають в опозиції до правлячої верстви (контреліта). До політичної еліти відносять керівну верству державних органів, місцевого самоврядування, політичних партій, груп тиску, а також представників інших еліт (господарської, духовно-інтелектуальної), що беруть участь у прийнятті та організації виконання політичних рішень.
Політичний лідер у будь-якому суспільстві покликаний виконувати певні функції: об'єднання суспільства навколо загальних цілей; схвалення та здійснення компетентних політичних рішень; зв'язок влади і підвладних структур, послаблення емоційної відчуженості між двома частинами державного механізму; підтримання чи пропагування соціального оптимізму; легітимація наявного суспільно-політичного устрою. Соціальна значущість політичного лідерства залежить від рівня політичної культури й активності мас суспільства.
Політична еліта в розвиненому західному суспільстві відзначається порівняно з іншими суспільними верствами волею до влади, професійною політичною освітою, досвідом, високим соціальним походженням, багатством. В сучасних умовах політичної конкуренції зростає насамперед попит на високі професійні, інтелектуальні й моральні якості політичної еліти.
Список використаної літератури
1. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка.–К.: Видавничий центр “Академія”, 1998.–368 с. (Гаудеамус).
2. Політологія: Навчальний посібник / за ред. С.Гелея, С.рутара.
3. Кирилюк Ф.М. Основи політології. - К.: 1995р.
4. Національні лідери України 2008р.
5. Психологія політичного лідерства, В Бебик, Н. Трач. «Віче», журнал Верховної Ради України.
6. http://www.polittech.org