Державна політика підтримки інвестування в інноваційну діяльність в Україні (стр. 3 из 7)
За галузевою спрямованістю інвестиції поділяють в розрізі окремих галузей і сфер відповідно до їх класифікатора.
Окремо виділяють тезавраційні інвестиції.
Вони здійснюються з метою накопичення скарбів. Вони включають такі видив вкладів:
В золото, срібло, інші дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння і вироби з них;
В предмети колекційного попиту;
Аналізуючи існуючі відомі класифікації інновацій, приходимо до висновку, що кожна класифікація побудована за певною класифікаційною ознакою і виконує певне цільове навантаження.
Рисунок 2 - Класифікація інновацій [1]
Окремо розглянемо класифікацію інвесторів:
За спрямованістю основної господарської діяльності – індивідуальний та інституційний інвестор;
За метою інвестування – стратегічний та портфельний інвестор;
За належністю до резидентів країни – вітчизняний та іноземний інвестор;
2. Забезпечення реалізації інвестиційно-інноваційної політики
2.1 Нормативно-правова база
За характером інвестиційна діяльність в Україні є одним з найбільш складних у правовому аспекті проявів господарських відносин. Забезпечення цієї діяльності, що включає як національно-правовий, так і міжнародно-правові аспекти полягає в такому:
Пільгові умови інвестування і державні гарантії захисту іноземних інвестицій.
Правове регулювання не лише основним Законом, а й цілою низкою інших законів і підзаконних нормативно-правових актів.
Регулювання здійснюється не лише законодавством тієї чи іншої країни, а й міжнародними угодами.
В розвинених країнах на долю нових й удосконалених товарів, техніки і технологій припадає понад 70% приросту ВВП. На жаль, Україна до цих країн не належить.
Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність.
Інноваційна діяльність як різновид інвестиційної діяльності має свою нормативну основу – інноваційне законодавство – сукупність нормативних актів, що регулюють відносини, які виникають в процесі інноваційної діяльності. Законодавство України в цій сфері базується на Конституції України і складається з із законів України «Про інвестиційну діяльність», «Про інноваційну діяльність», «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», «Про наукову і науково-технічну експертизу» та інших законодавчих актів [7].
Центральним органом виконавчої влади в Україні у сфері інвестиційної діяльності є Державне агентство України з інвестицій та розвитку (до червня 2010 Державне агентство України з інвестицій та інновацій) створене у 2005 році. Основним завданням агентства є участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері інвестиційної та інноваційної діяльності. Підвідомчими організаціями є:
мережа регіональних центрів з інвестицій та розвитку;
державна інноваційна фінансово-кредитна установа;
державна інвестиційна компанія;
національний центр впровадження галузевих інноваційних програм;
Існуючі в Україні перешкоди здійснення інвестиційної діяльності носять системний характер та суттєво заважають збільшенню обсягів інвестування в економіку держави. Враховуючи зазначене та виконання доручення Президента України щодо запровадження в Україні «єдиного інвестиційного вікна» Державним агентством України з інвестицій та розвитку розроблено проект Закону України «Про запровадження системи підготовки та реалізації інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна», який прийнято Верховною Радою України 21.10.2010 за № 2623-VI. Вказаний Закон спрямований на вдосконалення правового регулювання та створення сприятливих умов для активізації інвестиційної діяльності в Україні шляхом організації взаємодії регіональних центрів з інвестицій та розвитку і суб’єктів інвестиційної діяльності з метою підготовки та реалізації інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна». Цей Закон покликаний сприяти усуненню перешкод здійснення інвестиційної діяльності та створенню належних умов для залучення інвестицій [15].
Ще одним кроком підтримки інвестування в інновації стала розробка проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів на 2010-2012 роки щодо реалізації Концепції розвитку національної інноваційної системи», який 02.06.2010 внесено на розгляд до Кабінету Міністрів України. Проте, у зв’язку зі зміною керівництва заінтересованих органів вказаний проект було повернуто на повторне погодження.
Проектом плану заходів на 2010-2012 роки щодо реалізації Концепції розвитку національної інноваційної системи передбачалося виконання низки завдань з розвитку вітчизняних інтелектуальних інформаційних технологій, які завдяки своїй універсальності практично не мають обмежень щодо застосування в усіх галузях та сферах діяльності – від проектування нових виробів до моделювання та управління великими виробничими системами. Вказаний проект є першим етапом імплементації Концепції розвитку національної інноваційної системи.
Разом з тим, питання формування пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності, створення національної інноваційної системи та інтегрування вітчизняної науки у світовий науковий простір було передано до компетенції Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації (Держкомінформнауки), який утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2010 № 548 [15].
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 860 «Питання підготовки та відбору інвестиційних проектів, для реалізації яких у реальному секторі економіки надається державна підтримка», затверджено Порядок відбору інвестиційних проектів, для реалізації яких у реальному секторі економіки надається державна підтримка, який визначає загальну процедуру проведення конкурсного відбору та експертної оцінки розроблених суб’єктами господарювання інвестиційних проектів, для реалізації яких у реальному секторі економіки надається державна підтримка.
Порядком передбачено, що у конкурсному відборі можуть взяти участь інвестиційні проекти, пропозиції щодо реалізації яких, за висновком Міністерства економіки України, відповідають завданням і пріоритетам, визначеним Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, та є економічно ефективними.
Одним з основних критеріїв відбору та експертної оцінки інвестиційних проектів визначено інноваційну спрямованість та високотехнологічний рівень. А основними шляхами досягнення мети Концепції Державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки є створення умов для переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку, стимулювання залучення приватних інвестицій, удосконалення законодавства, що регулює інвестиційну діяльність та зняття перешкод в інвестуванні [15].
В умовах формування ринкових відносин виникають питання стосовно організаційних форм підприємств, які здійснюють інноваційне підприємництво. За кожним успішним нововведенням стоять конкретні виконавці, організаційні структури.
Світова статистика показує, що в результаті викликаних інноваційними процесами змін все більшу роль став відігравати малий бізнес, який спеціалізується на різних стадіях інноваційного циклу. Малі підприємства, створюючи нові робочі місця, що дуже важливо для України у зв’язку з високим рівнем безробіття, відіграють істотну роль.
Дискусія щодо виявлення оптимального співвідношення між розміром фірми і інноваційною активністю приводить до висновку, що інноваційна діяльність прямо пропорційна ступеню монополізації економіки.
Дослідження інноваційної активності дозволяють стверджувати:
менш формальна організаційна структура дає більший простір для індивідуальної ініціативи;
інновація необхідна для виживання;
вимагається сильна внутрішня мотивація;
широкий профіль робітників забезпечує потенційний простір для оригінальних інноваційних ідей;
До основних інноваційних структур відносять:
Інноваційний бізнес-інкубатор – організаційна структура, що надає приміщення, обладнання, устаткування, інформаційно-комунікаційні послуги на пільгових умовах. Завданнями бізнес-інкубаторів є: проведення ділової експертизи, фінансування інноваційних проектів, надання консультаційних послуг.
Інноваційний центр – асоціація підприємств і організацій, об’єднаних з метою досягнення високого комерційного результату на основі використання науково-технічних розробок і винаходів. Завданням таких центрів є: підтримка існуючих та створення нових інноваційних підприємств, а також надання консалтингових та інжинірингових послуг.
Технопарк – компактно розміщений науково-технічний комплекс, функціонування якого ґрунтується на комерціалізації науково-технічної діяльності. Завданнями технопарків є: впровадження у виробництво науково-технічних розробок та інтеграція різних стадій інноваційного процесу.
Технополіс – спеціально створений науково-промисловий комплекс, що включає підприємства і організації, охоплені повним інноваційним циклом. Завданнями технополісів є: забезпечення необхідної інфраструктури для надання послуг у сфері маркетингу, реклами, фінансування, патентної охорони, матеріально-технічного постачання та збуту інноваційної продукції, а також активізація міжнародного співробітництва в сфері науково-дослідних та дослідно-конструкторських програм (НДДКР) та інновацій [1].