Донедавна стратегії ринкового і технологічного лідерства були досить успішними. Лідерами ринку за рахунок відносно невисоких цін задовольняли масових клієнтів, а лідерам у галузі високих технологій вдавалось знаходити клієнтів, котрі були готові платити «премію» за використання найновіших технологій. Однак сьогодні зазначені вище односторонні стратегії не забезпечують довгострокового ефективного розвитку і високу конкурентоздатність країни на міжнародному ринку. Стратегія «інноваційного спринтера» хоч і веде до успіху окремих проектів, але бути першим на ринку найновіших технологій – недостатня умова успішності.
Найпривабливішою є стратегія інноваційного лідерства, яка спрямована на скорочення строків розробки і швидке реагування на зміни, що відбуваються на ринку технологій. Тому державна підтримка повинна бути спрямована саме на інноваційні проекти, що реалізовуються за стратегією інноваційного лідерства. [26]
Оцінюючи Звіт Фонду державного майна України про результати оцінювання роботи щодо залучення інвестицій, здійснення заходів з поліпшення інвестиційного клімату та діяльність по здійсненню заходів щодо виконання Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки, спостерігається 100% виконання плану [24].
Прем’єр-міністром була затверджена Державна цільова економічна програма розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки, першим пунктом якої є створення умов для переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки, стимулювання залучення приватних інвестицій, удосконалення законодавства, що регулює інвестиційну діяльність та зняття перешкод в інвестуванні [15].
Державним агентством України з інвестицій та розвитку проводиться робота щодо залучення міжнародної технічної допомоги, зокрема, в рамках інструменту TAIEX (Інструмент технічної допомоги та обміну інформацією )15-16 квітня 2010 року відбулась експертна місія «Граничні рівні інтенсивності отримання суб’єктом інноваційної діяльності державної допомоги».
У рамках цього заходу були обговорені питання щодо стимулювання інноваційної діяльності шляхом надання державної допомоги на впровадження інновацій. За результатами обговорення окреслені можливі напрями розвитку інвестиційного ринку, його інфраструктури та інноваційної діяльності в Україні, розроблені рекомендації для подальшого опрацювання вказаних питань.
З метою встановлення практичних напрямів співробітництва для реалізації спільних завдань в інвестиційній та інноваційній сфері:
розпочато роботу по встановленню контактів із інвестиційними установами Данії, Швеції, Фінляндії, Німеччини, Болгарії, Йорданії, Латвії, Естонії, Лівану, Куби, Франції.
підписано Меморандум про взаєморозуміння та співробітництво з Німецьким агентством технічного співробітництва (GTZ) в рамках програми «Сприяння економічного розвитку та зайнятості», який передбачає обмін інформацією щодо здійснення нових заходів у сфері трансферу технологій, інвестицій та інновацій, розроблення регіональних інноваційних програм Чернівецької області та Автономної Республіки Крим тощо;
Окрім того, встановлено контакти з Центром наукових інновацій Національної Академії Наук Республіки Азербайджан.
В рамках впровадження проекту ЄС «Розробка фінансових схем та інфраструктури для підтримки інновацій в Україні» проведено інформаційний практикум за участю експерта головного офісу EBN-BIC (Європейська мережа інноваційних бізнес центрів) щодо впровадження BIC (інноваційні бізнес центри) мережі в Україні.
Відповідно до Угоди, вчиненої у формі обміну нотами між Урядом Японії та Урядом України від 15.03.2006 про надання японського гранту непроектного типу на закупівлю товарів Держінвестицій є бенефіціаром (вигодонабувачем) програми «Японська грантова допомога непроектного типу для підтримки та розвитку інвестицій та інновацій в Україні». Загальна сума гранту, наданого Україні Японією, становить 300 млн. японських єн. Реалізація гранту непроектного типу сприяє здійсненню Урядом України економічних та структурних перетворень, подоланню економічних труднощів. Кошти Гранту спрямовані на фінансування інвестиційних та інноваційних проектів малих та середніх підприємств, що дало можливість започаткувати новий ефективний механізм сприяння інноваційному розвиткові підприємств. Реалізація програми призведе до створення нових робочих місць та покращення конкурентоспроможності українських підприємств.
За ці кошти в Україні профінансовано закупку обладнання для семи інвестиційних та інноваційних проектів, спрямованих на впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій виробництва альтернативних джерел палива.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Держінвестицій як головному розпоряднику бюджетних коштів передбачені бюджетні асигнування в сумі 26 562,7 тис. грн., у тому числі за бюджетними програмами: «Керівництво та управління у сфері інвестиційної та інноваційної діяльності» 12 376,9 тис. грн. та «Утримання регіональних центрів інноваційного розвитку» 14 185,8 тис. грн.
Фінансування Держінвестицій у 2010 році здійснювалось відповідно до закону за зазначеними вище бюджетними програмами та виконано на 96% планових призначень (25 526,9 тис. грн.). При цьому, стовідсотково профінансовані лише видатки на заробітну плату, нарахування на заробітну плату та видатки на оплату комунальних послуг [15].
Затверджено Порядок використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для державної підтримки реалізації інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки, у тому числі через механізм здешевлення кредитів , залучених у національній валюті України та/або в іноземній валюті, у тому числі за кредитами, залученими від іноземних фінансових установ, для реалізації інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки, а також для надання державної підтримки для реалізації інвестиційних проектів на умовах співфінансування.
Відповідно до даного Порядку надано державну підтримку за 6 проектами на загальну суму 471 434,3 тис. грн.
Рішення про надання державних гарантій щодо виконання боргових зобов’язань за запозиченнями суб’єктів господарювання державного сектору економіки, залученими для фінансування інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку, які мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвитку економіки України у 2010 році, Урядом України не приймались. [15]
Для створення реальних умов для переходу економіки України на інноваційну модель розвитку державі доцільно насамперед звернути увагу на створення механізмів покриття інноваційних ризиків.
З цією метою на державному рівні необхідно розробити такі заходи:
створити умови для капіталізації інтелектуальної власності;
створити систему стимулів, яка стимулювала б вітчизняні і зарубіжні банки, а також великі підприємства до інвестування засобів в розвиток венчурних (ризикованих) інноваційних фірм і проектів;
розробити чітку систему надання державних гарантій кредитування перспективних інноваційних проектів. [13]
З 28 вересня по 1 жовтня 2010 року у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза» відбувся Міжнародний форум «Інновації і високі технології», який став єдиним масштабним комплексним інноваційним Форумом в Україні. У підсумку представники міжнародних організацій і закордонного бізнесу висловили єдину думку щодо того, що Україна є цікавою і як об'єкт для залучення інноваційного потенціалу, і як майданчик для реалізації їхніх винаходів на території Україна. [29]
Проте, як свідчить практика й дійсний стан речей, всі ці намагання, як правило, залишаються лише побажаннями на папері. Створений відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Державний інноваційний фонд не зміг забезпечити проведення державної політики й заходів, спрямованих на розвиток і використання досягнень науки в нашій країні, і був ліквідований.
Створена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Українська державна інноваційна компанія (на базі ліквідованого Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень) здійснює таку, м’яко кажучи, «активну діяльність», що складається враження, ніби вона теж чекає своєї ліквідації.
Звичайно, не можна звинувачувати лише Державний інноваційний фонд і Компанію в тому, що вони не повною мірою забезпечували й забезпечують здійснення інноваційної діяльності в Україні. Часто це залежить і від того, як приймаються ті чи інші нормативно-правові акти, що стосуються інноваційної сфери. Наприклад, 21 грудня 2000 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону «Порт Крим» в Автономній Республіці Крим» № 2189-III. Стаття 15 цього Закону передбачає, що суб’єкти, які реалізують інвестиційні проекти, збір до Державного інноваційного фонду сплачують у розмірі 50% від встановленої ставки збору.[32] Ситуація, коли передбачаються пільги щодо сплати ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток, є зрозумілою. Але коли зменшуються збори, передбачені на фінансування науки, гальмується розвиток економіки в цілому.
Державна інноваційна політика (ДІП) – це стрижнева складова державної політики як організуюча, регулятивна та спрямовуюча інституціональна субстанція суспільства щодо утвердження сталого інноваційного розвитку.
На рисунку представлені мета, цілі і пріоритетні напрями формування та впровадження державної інноваційної політики:
Визначальним складовими інноваційного потенціалу України та базовими для формування державної інноваційної політики і запровадження моделі інноваційного розвитку є наступні: