Хімічна промисловість випускає: сірчану кислоту, соду, пластмаси, синтетичні смоли і матеріали, хімічні волокна, синтетичний каучук, мінеральні добрива, ліки й ін. Розвинуто виробництво різноманітних будівельних матеріалів. Найдавніша галузь промисловості – скляна і фарфорова. Деревообробна промисловість виробляє меблі, папір, олівці, картон. Є багато сучасних підприємств текстильної та швейної промисловості. По випуску шкіряного взуття на душу населення Чехія займає перше місце у світі. Повсякчас розвинута харчова промисловість. У великій кількості випускається знамените чеське пиво.
Сільське господарство країни виділяється технічною оснащеністю і продуктивністю. Вирощується пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, цукровий буряк, картопля. Розвинуте садівництво і овочівництво. Тваринництво має м’ясо-молочний напрям. Розводиться велика рогата худоба, свині, вівці, коні, птиця.
Клімат Чехії – континентальний, помірний. Середня річна температура становить +9 С. В цілому клімат Чехії дуже м’який і може бути умовно порівняний з кліматом південної України. Велику частину країни займає плато, оточене гірськими хребтами. На сході переважає горбиста рівнина, на півдні – височина. Гора Сніжка являється вищою точкою країни (1602 м.). Серед найгарніших районів Чехії – Альпійські гори з луками. Майже 12 % території держави є природними заповідниками (1351). Головні ріки – Морава, Влтава, Лоба. Ліси розташовані в горах – складаються переважно з таких порід як ялина, сосна, дуб, клен, ясен, бук, липа.
Для фауни Чехії характерні: вовк, рись, олень, косуля, заєць, білка, кабан, куниця. З птахів – глухар, куропатка, лелека, орел, дятел.
Чехія виключно багата лікувальними мінеральними джерелами, що стало причиною розвитку курортів. Тобто, можна сказати, що природні ресурси Чехії характеризуються, головним чином, великим рекреаційним потенціалом.
1.10 Внутрішня політика та екологія
З 1990 р. у Чеській республіці здійснюються радикальні перетворення з метою виходу на параметри ринкової економіки, Особливий акцент ставиться на роздержавлення власності та формування конкурентного середовища. Практично завершені приватизаційні процеси. Частка приватного сектора у виробництві валового національного продукту досягла 75%. Після економічного пожвавлення 1994-1996 рр. з 1997 р. у Чехії спостерігається деякий спад. Збільшилося відставання ЧР від найбільш розвинених країн Заходу за рівнем виробництва і продуктивності праці, погіршився цілий ряд економічних показників, знизився рівень життя населення.
У сільському господарстві була проведена велика реституція (відновлення) прав власників на землю і сільгоспвласність. Три чверті сільськогосподарських кооперативів, відповідно до рішення їхніх членів, перетворені в кооперативи земельних власників. Інтерес до ведення фермерських господарств залишається незначним.
Безробіття в 1997 р. досягло 7%, річний рівень інфляції – 7,6% і з того часу суттєво не змінилися.
Охорона природи займає в Чехії одне з першочергових місць, саме тому багато областей відрізняються екологічною чистотою. Проте забруднення повітря і води в районах північної Богемії і північної Моравії біля Острави становлять загрозу здоров’ю, кислотні дощі руйнують ліси.
1.11 Наука і культура
У Чехії розвинута мережа навчальних закладів: 4 тис. початкових і середніх шкіл (понад 1 млн. учнів), близько 700 середніх спеціальних навчальних закладів (450 тис. учнів) і більше 20 вузів (понад 100 тис. студентів). У країні функціонують приватні школи (приблизно 50 тис. учнів).
Найбільші періодичні видання: “Власта” (380 тис.), “Земедельске Новини” (понад 360 тис.), “Млада фронту днес” (400 тис.). “Праце” (220 тис.), “Право” (370 тис,). “Лідове Новини” (110 тис.). Діє інформаційне агентство – Чеське телеграфне агентство (ЧТК). Функціонує чеське радіо і телебачення.
Оскільки культура Чехії тісно пов’язана з історією, тому тут досить багато визначних пам’яток. У Карлових-Варах – мінеральні джерела (місто є міжнародним курортом). У місті Пльзень – готична церква св. Варфоломія (13 століття), ратуша (16 століття). В Усті-над-Лабою – кілька готичних церков 13 століття. В Ческе- Будеєвиці – готична церква св. Марії, єпископський палац. В Ліберце – церква 16 ст. і замок 17 ст. В Градец-Кралові – старе місто, розташоване навколо собору 14 ст. В Пардубіце – церква 13 ст., старе місто 16 ст.; окрім того в місті проводяться всесвітньо відомі кінні перегони. В Брно – собор св. Петра і Павла (15 cт.), ратуша 16 ст. В Оломоуці – собор св. Венцеслава (12 ст.), ратуша 13 ст., палац архієпископа, квартал особняків у стилі бароко (17 ст.). В Празі, яку називають “Злата Прага” або “Місто ста шпилів”, викликають захоплення знамените Старе місто 13 ст., Нове місто 14 ст., Карлів міст із фігурами святих (14 ст.), Градчанський замок, собор св. Вітта в готичному стилі (в ньому знаходяться гробниці багатьох королів Богемії.).
Багато в Чехії і розважальних закладів: ресторанів, барів, театрів, кінотеатрів; щорічно відбуваються численні музичні фестивалі, концерти сучасної та класичної музики, фольклорні свята тощо.
Діячі науки і мистецтва: Я. Каменський (педагогіка), Й. Марци (пояснив райдугу), Й. Хелл (водостовпчиковий двигун), Я. Пуркіш (цитолог), В. Бальцано (математичний аналіз), Ф. Герстнер (підйомні машини), Е. Вепр (теорія кривих), Я. Гейровський (метод полярографії), Е. Чех (теорія функції), Я. Гус (філософ), Т. Масарик (політик, економіст, державний діяч), Т. Шафарик (історик), Я. Гашек, К. Чапек (письменники), Б. Сметана, А. Дворак, С. Гавелка (композитори).
1.12 Зовнішня політика та зовнішньоекономічні зв’язки
Активне використання зовнішньоекономічної сфери дає країнізмогу задовольняти потреби господарства у нафті, нафтопродуктах, сировині, продовольстві, устаткуванні (імпорт) та мати сталі ринки збуту своєї продукції. Основні торгові партнери Чехії – Німеччина (28,5%), Словаччина (14.5%), Австрія (6,7%), Росія (6,5%). Зовнішня заборгованість Чеської республіки за останні роки зросла і сягнула майже 44 %. Скоротився приплив іноземних інвестицій і знизився міжнародний рейтинг кредитоспроможності держави.
Орієнтири економічної політики уряду пов’язані зі вступом країни до ЄС, дальшим посиленням господарських позицій у світі, забезпеченням високих соціальних стандартів життя населення.
Чехія – член ООН (з 1993 р.; Чехословаччина була членом ООН з 1945 р.), Ради Європи (з 1993 р.), асоційований партнер ЗЕС (з 1994 р.), член Вишеградської групи (об’єднала держави Східної та Центральної Європи – Угорщину, Чехію, Польщу, Словаччину), НАТО (з 1999 р.).
трансформація політика система чехия
II. Трансформація політичної системи Чехословаччини в 1989 – 1992 рр.
Суспільно-політичні зміни в житті радянського суспільства, що отримали назву “перебудова”, викликали ряд соціальних змін і в країнах соціалістичної співдружності, в тому числі в Чехословаччині. Чехословацьке суспільство давно вже дозріло для проведення реформ.
Незадоволення офіційною політичною лінією охоплювало все більші прошарки суспільства. Особливо високої напруги ситуація в суспільстві досягла в серпні 1988 р. у зв’язку з сумною датою – двадцятиріччям вторгнення в Чехословаччину радянських військ. Починаючи з того часу й до осені 1989 р. в країні майже не припинялися вуличні збори, мітинги та демонстрації.
Революційні події, що отримали назву “лагідної” або “оксамитової” революції, почалися 17 листопада 1989 р. в міжнародний день студентів.
Керівництвом КПЧ було негайно проведено кадрові перестановки: Генеральним секретарем вибрали Карела Урбанека, з Президії ЦК КПЧ вивели діячів, що найбільш скомпрометували себе антинародною політикою. Однак це вже не могло врятувати авторитет комуністичної партії та зберегти її владу. 27 листопада пройшов загальний страйк, а через два дні Федеральні збори ЧССР були вимушені виключити з Конституції країни статтю 4, що закріплювала керівну роль за комуністичною партією.
Водночас загострилося національне питання. Словацькі політики не були згідні з існуючою формою Федерації. Претензії надходили також з Моравії та Сілезії. В результаті складних переговорів 1 грудня 1990 р. в законодавчому порядку було змінено федеральний устрій, переглянуто компетенції федеральних і республіканських органів. Змінилась назва держави – віднині вона стала Чехо-Словацькою Федеративною Республікою (ЧСФР). Однак загострення національного питання зберігало небезпеку розколу країни, реальним ставало виникнення на місці ЧСФР конфедерації або навіть двох самостійних держав – Чехії та Словаччини. Водночас, не дивлячись на значні економічні та соціальні труднощі, відродження Чехословаччини в цей період йшло бурхливими темпами.
Через два з половиною роки після революції при владізалишалася та ж сама команда. 5 липня 1990 р. В. Гавел був переобраний на пост президента новим складом Федеральних зборів (234 голоси “за” та 50 “проти”), а словак М. Чалфа, що вступив тим часом у подібний до Громадянського форуму словацький рух “Громадськість проти насилля”, був знову затверджений на посту прем’єр-міністра ЧСФР. В країні здійснювалася економічна реформа, пов’язана зі звільненням цін, але уряд зберіг свою владу. Більш того, за місяці, що минули з початку лібералізації (січень 1991 р.), у країні не було зафіксовано жодної великої демонстрації проти реформи.
Динаміка економічних реформ у країні втілювалася від імені міністра фінансів уряду ЧСФР В. Клауса – економіста правого ідейного спрямування, що орієнтувався на Захід. Лінія керівництва Чехо-Словаччини на те, щоб надати процесам приватизації поступовий і внаслідок чого незворотний характер, включити її в сферу спочатку дрібне, а потім велике виробництво, в цілому знаходить підтримку в суспільстві.