У всьому світі спостерігається розвиток взаємозв'язків, інформаційних обмінів між громадянами, перетворення їх спільноти в те, що в англомовному світі називається "мережею", де кожен член спільноти не роз'єднані з іншими, а тісно включений в реальні або потенційні інформаційні та наукові взаємозв'язку.
Інтернет надає право вибору. Можливості Інтернету у зростанні міжособистісних взаємодій практично безмежні. Організація різного роду інтернетівських конференцій сприяє обміну поглядами, ідеями, практичними пропозиціями у різних галузях суспільного життя. Б. М. Чичерін зазначав, що встановлення демократичної республіки заважає політична нездатність мас, але ця нездатність зменшується з успіхами освіти. "... З удосконаленням людства, - додавав він, - достаток та освіта все більше і більше будуть поширюватися в масах, а тому, чим вище буде загальний рівень, тим більше народна воля буде розумна і справедлива, отже, тим менше вона буде потребувати в будь-яких додержання і перешкодах ".
З розвитком засобів масової комунікації багаторазово зросла можливість впливу на масову свідомість. Ця можливість може широко використовуватися в цілях розвитку і вдосконалення громадянського суспільства, яке розглядається як альтернатива існуючому політичному устрою. Ця альтернатива проявляється в тому, що спільність вільних індивідів повстає проти держави, що знищує цю спільність, що перетворює людину на об'єкт своїх маніпуляцій.
Висновок
Світовий досвід свідчить, що популістське рух активізувався в періоди, коли країни переживали переломні етапи своєї історії. При різких соціально-економічних зрушеннях, особливо тоді, коли ламалися старі підвалини, а нові ще не викреслювали чітко і виразно, на політичну арену виходять популістські діячі. Заснований на буденному, безпосередньому сприйнятті навколишнього світу і його проблем, спрощених уявленнях про причинно-наслідкових зв'язках і відносинах суспільного життя, популізм пропонує відповідно полегшені, найчастіше бунтарські шляхи виходу зі складних ситуацій.
Практика показує, що популізм як політичне явище виникає в країнах, де є певні демократичні інститути - загальне виборче право, рівноправність громадян - і де маси як виборців виступають учасниками політичного процесу. Тільки тоді спроби апеляції до настрою населення, спроби підлаштуватися під масову свідомість можуть стати засобом завоювання влади.
Популізм розповсюджений найбільшою мірою серед верств з невисоким рівнем політичної і правової культури і в умовах ще не зміцнивши структур народовладдя. Нездатність мас відрізнити демагогію від реалістичних пропозицій, чорно-біле бачення світу, готовність обожити чергового кумира і ненавидіти конкурентів - усі симптоми невисокої політичної культури, дуже активно використовуваної популістськими лідерами для мобілізації суспільної підтримки.
В явищі популізму, як стилю політики, як сукупності форм і методів боротьби за вплив у народі, важливо - в ім'я чого ведеться ця боротьба, як буде використано цей вплив і що в результаті отримає народ.
З одного боку, популізм є ознака демократичного будівництва суспільства, а з іншого боку, саме суспільство повинне за допомогою демократичних норм і інститутів створювати умови для мінімізації популістських зазіхань. Для цього треба становлення повноцінних механізмів народовладдя, стабільних демократичних норм і традицій, утвердження в соціальній практиці високої політичної і правової культури як посадових осіб, так і громадян, плюралізму, повноцінної інформаційного середовища.
Список використаної літератури
1. Політологія у запитаннях і відповідях.-К.:Вища школа,2003р.-263 с.
2. Політологія: Підручник / За заг. ред. І.С.Дзюбка, К.М.Левківського. - К.: Вища школа, 1998. -415 с.
3. Лазоренко О.В., Лазоренко О.О. Теорія політології. Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1996. - 179 с.
4. Аверин Ю.П., Солохин В.А. Особенности формирования популизма в деятельности представительного органа государственной власти: теоретико-методологический анализ // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 18. Социология и политология. 1998. No 1. С. 70-87.
5. Баранов Н.А. Эволюция взглядов на популизм в современной политической науке. - СПб.: Изд-во СЗАГС, 2001. С.34
6. Малько А.В. Политическая и правовая жизнь России: актуальные проблемы. - М.: Юристъ, 2000. С.205-206.
7. Політологія. Кінець XIX - перша половина XX ст. Хрестоматія / За ред. О.І.Семкіна. - Львів: Світ, 1996. - 800 с.
8. Ніконенко В.М. Політологія (курс лекцій). -Тернопіль, 1992. - 256 с.
9. Рябов С.Г., Томенко М.В. Основи теорії політики. -К.: Тандем, 1996. -192 с
10. Швидяк О.М. Політологія. Практикум: навч.-метод. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 164 с.
11. Абетка українського політика. Довідник / М.Томенко (керівник авт. кол.). - К.: Смолоскип, 1997. - 218 с.