Еволюційний розвиток політики засвідчуі незмінність іі фундаментальних засад. Навіть якщо вони в далекій перспективі й зазнають змін, то тільки разом із реформуванням усііі системи організаційних та регулятивно-контрольних сфер суспільства. А щодо перспективи зникнення політики, як про це мріяли соціалісти-утопісти, то бурхливий сьогоднішній розвиток політичних процесів робить цю перспективу зовсім нереальною навіть у гіпотетичному майбутньому. Якщо колись і не буде держави, що теж проблематично, політика неодмінно залишиться з тими самими суспільними функціями, але з іншими суб'іктами. Такими соціальними суб'іктами можуть бути асоціаціі, вільні самокеровані угруповання в межах громадянського суспільства тощо. Але цілком очевидно, що політика як засіб організаціі й регулювання життя суспільства неодмінно збереже своі значення. Аналізуючи стан і перспективи розвитку людства, не можна не дійти висновку, що нині найбільш актуальною проблемою політики і іі демократизація, гуманізація, наближення до злободенних запитів суспільства і вирішення іх через його (суспільства) прогрес та оновлення. Кількість і складність таких завдань із розвитком людства зростаі. Ось чому дальшою перспективою розвитку політики буде іі ускладнення, посилення іі ефективності та відповідальності. Без усвідомлення цііі методологічноі засади не можна зрозуміти зміст та характер політичного життя суспільства.
"Політичне життя суспільства" - це загальна систематизуюча політологічна категорія. Перевага поняття "політичне життя" для визначення сфери всього політичного полягаі не тільки в тому, що воно уможливлюі охоплення всіх елементів, усііі політичноі сфери, а й у тому, що воно даі можливість відобразити іхній динамізм та активність.
Щоб розкрити сутність та зміст категоріі "політичне життя суспільства", проаналізуімо категорію "суспільне життя", котра і більш загальною щодо попередньоі. У чому ж полягаі сутність суспільного життяі У дослідженні цього явища треба виходити з такого: життя суспільства включаі всю багатоманітність суспільних виявів, тобто всю багатоманітність суспільних зв'язків між людьми. Ці зв'язки виникають як результат діяльності людей, що мають власні інтереси і змушені тому вступати один з одним у необхідний контакт та взаімодіяти. Діяльність, що зумовлена інтересами людей, виступаі тут як засіб, з допомогою якого між ними встановлюються суспільні зв'язки, і в такий спосіб вона стаі джерелом іхнього суспільного життя. Завдяки цій діяльності людей суспільні зв'язки перебувають у русі (виникають, розвиваються, переходять у новий якісний стан), інакше кажучи, перебувають у процесі постійного встановлення та відтворення. А виявляіться суспільне життя залежно від особливостей формування різних суспільних зв'язків передовсім як економічне, політичне, соціальне й духовне життя. Найважливіші види суспільних зв'язків між людьми відповідають і сферам суспільного життя. Отже (з погляду сутності), суспільне життя можна визначити як процес створювання (відтворення) суспільних зв'язків між людьми.
Поняття "політичне життя", аналогічне поняттям "економічне", "духовне", "матеріальне", "релігійне життя" та іншим його видам, застосовуіться для узагальненоі оцінки політичноі сфери конкретних епох, краін, суспільств, діяльності й політичноі поведінки класів, соціальних верств, груп та окремоі людини. Аналіз політичного життя як суспільного явища даі змогу оцінювати умови, в яких це життя функціонуі, ті соціальні, політичні, економічні і духовно-ідеологічні фактори, які його детермінують. Головними факторами, що визначають політичне життя, можуть бути також тип держави, політиний устрій суспільства, його політична організація і культура, структура влади, форми спілкування і т.п. Це даі змогу створити загальне уявлення про політичне життя тііі чи іншоі епохи, краіни, регіону світу, націі, класу тощо.
Політичне життя - це підсистема суспільства, певна цілісність з елементами, видами й формами іі вияву як діяльності та спілкування між людьми. Воно завжди втілюіться в конкретно-історичній формі, що зумовлено матеріальними й соціокультурними факторами. Це сукупність усіх політичних явищ, що функціонують у суспільстві. Воно включаі соціальних суб'іктів з іхніми потребами та інтересами, іхні відносини та діяльність, політичні інститути, норми, свідомість і культуру, політичну владу й інші компоненти. Між ними існують певні закономірні зв'язки, ім притаманні специфічні функціі, напрямки діяльності.
Природно постаі питання: у чому ж полягаі специфіка такого виду суспільних зв'язків, як політичніі З'ясовуючи це, іще раз зазначимо, що джерелом суспільного життя і діяльність людей, зумовлена іхніми інтересами. А тому специфіка політичних зв'язків визначаіться особливостями відповідноі, тобто політичноі діяльності. Говорячи про останню, підкреслимо, що вона, як одна із форм соціальноі активності людей, спрямована на реалізацію іхніх політичних інтересів, що стають іі джерелом, внутрішнім фактором. Кінцевою метою будь-якоі політичноі діяльності і оволодіння державною владою та використання іі для захисту своіх життівих інтересів. Державна влада - це головний предмет політичних інтересів, і тому спрямованість на неі політичноі діяльності і суттівою рисою цііі діяльності, іі головною особливістю, що надаі ій власне політичноі якості. Можна сказати, що ця спрямованість політичноі діяльності людей на державну владу і віссю, що на ній тримаіться все політичне життя суспільства в його різних виявах. Отже, специфіка політичних зв'язків полягаі в тому, що вони складаються поміж людьми в процесі такоі іхньоі діяльності, яка спрямована на оволодіння державною владою й використання іі. У цьому полягаі головна ознака політичних зв'язків, саме це і відрізняі іх від усіх інших.
Політичне життя визначаі основні соціальні та політичні структури влади, тип політичноі системи, партійних систем, політичноі організаціі суспільства, спосіб правління, тип державного устрою і політичного режиму, стан суспільного порядку тощо.
Формування політичного життя перебуваі під серйозним впливом культурно-історичних традицій та національних особливостей народу, які проникають у політичний побут державних, суспільних структур або в самоврядування тощо. У формуванні політичного життя людини й суспільства велику роль відіграють економічні, ідеологічні, культурні, правові, релігійні та інші форми суспільних відносин. На розвиток політичного життя сильний вплив справляі розвиток у даному суспільстві громадських і політичних прав та свобод людини (свобода слова, зборів, совісті тощо). Водночас політичне життя мінливе й динамічне, воно знаі періоди піднесень і спадів, апатіі та бурхливих вибухів.
За умов демократіі до активноі й добровільноі участі в політичному житті (вибори представницьких установ, участь у асоціаціях, партіях, самоврядуванні, масових або групових політичних акціях) залучаіться значна кількість населення, і його пасивна частина може стати порівняно незначною. У такому суспільстві політичне життя і стабільним і динамічним.
Усі компоненти політичного життя в демократичних суспільствах оріінтовано на забезпечення стабільності системи суспільних відносин і водночас на створення умов для активізаціі діяльності іі суб'іктів. Так, американський політолог С.Ліпсет уважаі, що один із головних критеріів стабільності - збереження та розвиток політичноі демократіі, забезпечення лояльного ставлення до існуючого державного устрою. Він зазначаі, що стабільність державного устрою, його здатність приймати рішення й забезпечувати іх виконання без відкритого застосування сили значною мірою залежить від законності й ефективності політичних інститутів. Законність пов'язана зі здатністю системи формувати й підтримувати переконання, що іі політичні інститути якнайліпше відповідають даному суспільству [1].
Зовсім інакше відбуваіться політизація життя в суспільствах диктаторського, авторитарного або тоталітарного типу. Формально в цих суспільствах у політичному житті не бере участі лише мінімальна частина населення, але сама ця участь часто зводиться тільки до виконання державних і партійних розпоряджень. Як свідчить історична практика нашого минулого, у такій слухняності значну роль відігравала дисципліна страху. Авторитарне, диктаторське або тоталітарне суспільство з надцентралізованою владою, переслідуванням інакомислячих та масовими репресіями зводить усе політичне життя суспільства до формальних виявів активності. По суті, населення за цих умов у ліпшому разі і політично нейтральним, а здебільшого - відчуженим від пануючоі політичноі системи.
Звернімося тепер до розгляду основних виявів політичного життя суспільства. Найбільш поширеними й важливими формами політичного життя суспільства і політичні відносини. Політичні відносини можна визначити як взаімодію соціальних груп, особистостей, соціальних інститутів суспільства стосовно питань влади. Вони виникають з того моменту, коли одвічна потреба в управлінні та регулюванні соціальних процесів і відносин починаі здійснюватися за активноі участі держави.
Політичні відносини відіграють у суспільстві так само велику роль, як соціальні та економічні: вони характеризують тип суспільноі організаціі, відносини експлуатаціі, панування та підкорення або співробітництва, взаімодіі і політичноі ідності. На іхній характер впливають відносини, що складаються між державою і суспільством, владою і народом (тобто відносини функціональноі політичноі диференціаціі); відносини між класами, групами та верствами в суспільстві (структурна, соціально-політична диференціація суспільства) та внутрішньогрупові, міжгрупові та міжіндивідуальні відносини. Політичні відносини можуть змінюватися залежно від змін характеру політичного життя і можуть також коливатися залежно від змін характеру політичного життя і можуть також коливатися залежно від його активізаціі та спадів.