Принципова схема формування й аналізу вартісних показників використання засобів праці представлена на малюнку 2.
Економічна ефективність використання (споживання) засобів праці характеризується часткою амортизації у вартості продукції. Але, аналізуючи цей показник, треба мати на увазі особливості його формування. З ростом і удосконалюванням техніки сума щорічної амортизації також зростає, збільшується її частка в собівартості продукції. Але оскільки збільшується і випуск продукції, виготовленої на більш продуктивному устаткуванні, то сума амортизації у вартості одиниці виробу звичайно зменшується. Економія на амортизації особливо відчутна при перевиконанні планів випуску продукції при постійній величині основних виробничих фондів. У період бурхливого технічного прогресу частка амортизації в собівартості продукції росте, але цей ріст відбувається при зниженні собівартості в цілому, тобто економічний ефект від упровадження нової техніки виявляється через інші елементи витрат на виробництво, в основному через витрати праці.
Аналіз складу і руху основних фондів здійснюється на підставі річного звіту (форма № 11 «Про наявність і рух основних засобів (фондів) і амортизаційного фонду»). У першому і другому розділах цього звіту містяться дані, що характеризують наявність, склад і рух основних засобів по їх первісній вартості.
Склад і рух основних засобів аналізують порівнянням звітних даних, що показують їхня вартість на початок і кінець звітного періоду, а також за попередні звітні періоди.
Характеристику руху основних фондів дають коефіцієнти їхнього відновлення, вибуття, приросту, відтворення. Варто враховувати, що обсяг виробленої продукції залежить від частки нових, більш зроблених засобів праці. У зв'язку з цим для характеристики надходження основних фондів розраховують коефіцієнт їхнього відновлення. Він характеризує його інтенсивність, обчислюється відношенням вартості знову введених у дію основних фондів за розглянутий період (Фп) до вартості на кінець того ж періоду (Фк), тобто
До = Фп / Фк.
Одночасно обчислюють і коефіцієнт відновлення найбільш активної, найважливішої частини основних засобів, що включає робочі машини, двигуни, транспортні засоби і т.п.
Основні фонди вибувають по різних причинах (фізичний і моральний знос, безоплатна передача, продаж), що вказують у первинній документації, оформлюваної на вибуття основних фондів, в актах ліквідації, актах прийому-передачі й ін. Аналіз повинний розкрити причини, що викликали вибуття основних фондів як по всьому складі, так і по окремих чи видах об'єктам. Коефіцієнт вибуття (Кв) характеризує ступінь інтенсивності вибуття основних засобів зі сфери виробництва. Він расчтитывается відношенням вартості фондів, що вибули за визначений період (Фв), до вартості на початок того ж періоду (Фн), тобто
Кв = Фв/ Фн.
Коефіцієнт приросту (Кп) характеризує рівень приросту чи фондів їхніх окремих груп за визначений період. Знаходиться співвідношенням абсолютної суми приросту (Фа) до їхньої вартості на початок періоду
Кп = Фа / Фн.
Коефіцієнт відтворення фондів являє собою відношення капітальних вкладень до вартості що вводяться.
Узагальнюючим показником технічного стану основних фондів служать коефіцієнти зносу і придатності. Чим більше відсоток зносу, тим гірше якісний стан основних фондів, що свідчить про те, що вони недостатньо обновляються Коефіцієнт зношеності (Ки) визначається відношенням суми зносу (И) до первісної вартості (Ф):
Ки = И / Ф.
Цей показник можна обчислити на початок і кінець звітного періоду за даними балансу. При цьому не можна обмежуватися середнім показником зношеності по всіх основних фондах, а варто обчислювати показники по їхніх окремих групах і видам, оскільки вони можуть мати різний ступінь зносу.
Коефіцієнт придатності (Кг) основних фондів характеризує питома вага незношеної частини основних фондів у загальній їхній вартості; розраховується відношенням їх залишкової (балансової) вартості (Фо) до первісного (Фп):
Кг = Фо / Фп.
Після загальної оцінки стану і руху основних фондів аналізують структуру їх по окремих видах у динаміку за ряд періодів, що дозволяє установити зміни, що відбулися в складі основних фондів і насамперед у їхній активній частині (машини й устаткування). Необхідно мати у виді, що кількісний і якісний ріст виробничого потенціалу є найважливішим чинником збільшення випуску промислової продукції.
Слід зазначити, що на технічний стан основних засобів впливає організація системи планово-попереджувальних ремонтів. Своєчасний і якісний ремонт , правильна експлуатація і технічне обслуговування забезпечує їхню схоронність і підтримка техніко-економічних параметрів.
Під раціональним і найбільш повним використанням основних виробничих фондів варто розуміти той максимальний економічний ефект, що одержує суспільство за той чи інший період часу у виді визначеного обсягу і якості продукції.
Економічна ефективність фондів обчислюється відношенням економічного ефекту, отриманого за той чи інший період, до витрат, необхідним для створення (розробки, придбання) цих фондів. Як економічний ефект приймається вартість річного випуску продукції. Як витрати береться середньорічна вартість цих основних фондів.
Для повної характеристики ефективності основних фондів необхідна система показників, які можна підрозділити на 2 групи: узагальнюючі і частки. Узагальнюючі показники застосовуються на всіх рівнях господарювання (це фондовіддача, рентабельність, фондоємкість, відносна економія фондів, коефіцієнт освоєння виробничих потужностей); частки - для характеристики використання окремих видів устаткування (наприклад, середній обсяг продукції з одиниці устаткування, шт/зміна, кг/зміна) і ін.
Для більш повної характеристики технічного стану основних фондів необхідно проаналізувати і їхній віковий склад (по термінах експлуатації відповідно до угруповання, прийнятої в статистику). Такий аналіз дає можливість судити про працездатність основних фондів і необхідності їхньої заміни. Оцінка устаткування по термінах експлуатації допомагає добору об'єктів, що підлягають першочерговій чи заміні модернізації.
Аналіз фактичної забезпеченості підприємства основними фондами здійснюється порівнянням наявності з потребою в них як у цілому, так і по їхніх основних видах. При цьому необхідно установити не тільки забезпеченість основними фондами, але і наявність запасного невстановленого устаткування, визначається дійсна потреба в ньому. У даному випадку розраховуються такі показники як коефіцієнт використання наявного устаткування як відношення діючого устаткування до його наявності, і коефіцієнт повноти використання встановленого устаткування як відношення кількості діючого устаткування до встановленого
Для характеристики забезпеченості підприємства основними фондами варто використовувати також такі загальні показники, як технічна озброєність, фондо- і енергооснащеність праці, а також наявність технологічного устаткування.
Найбільш узагальнюючим показником є фондовооруженность праці, обчислювальна по формулі:
Кфв = ОФд / Ч р.н.,
де Кфв - коефіцієнт фондовооруженности;
ОФд - середньорічна вартість діючих основних виробничих фондів;
Чр.н. - чисельність робітників у найбільшу зміну.
Технічна озброєність визначається як відношення вартості активної частини основних виробничих фондів на кінець року ОФо до чисельності робітників у найбільшу зміну:
Кт.в. = ОФо / Ч р.н.
З показниками фондо- і технічної озброєності праці тісно зв'язаний показник енергооснащеності. На практиці розрізняють потенційну і фактичну енергооснащеність (електровооруженность).
Коефіцієнт потенційної енергооснащеності відбиває потужність двигунів і електроапаратів Мо, кВт, установлених на підприємстві в розрахунку на один робітника:
Кп.е. = Мо / Ч р.н.
Коефіцієнт фактичної енергооснащеності виражає фактична кількість енергії, використаної на виробничі цілі, Эпр, кВт, у розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину tотр:
Кф.е. = Эпр / tотр.
Найважливішими показниками використання основних виробничих фондів є фондовіддача і фондоємкість. Вони розраховуються зіставленням вартості основних фондів з вартістю випущеної чи реалізованої продукції.
Показник фондовіддачі є синтетичним, що характеризує головної сторони діяльності підприємства, вплив на виробничий процес змін у техніку, спеціалізації й організації виробництва, у його структурі, рівні кооперації і т.п.
На змінення рівня фондовіддачі впливають різні фактори, які можна розділити на двох груп: 1) не залежні і 2) залежні від ступеня використання основних фондів підприємства.
До першої групи факторів відносяться наступні:
- розвиток кооперованих зв'язків і матеріалоємності продукції;
- зміна цін на сировину, матеріали і готову продукцію;
- зміна вартості основних фондів у зв'язку з їхньою переоцінкою.
Ці фактори впливають на рівень фондовіддачі незалежно від змін обсягу виробництва. Друга група факторів включає:
- підвищення питомої ваги устаткування в складі основних виробничих чи фондів структурні зрушення в основних фондах;
- зміна рівня екстенсивного використання основних фондів, підвищення режимів змінності роботи устаткування і внутрізмінного його використання;