У трьохрівневих системах суд вищого рівня при відборі справ для розгляду виявляє жахливу розбірливість. Він має можливість вирішувати, які справи приймаються, а які відкидаються для слухання. Той, хто програв процес, має право апелювати (принаймні один раз), не виходячи за рівні системи. Він може один раз відкусити від яблука. Але він практично не має ніяких прав вимагати напряму справи на слухання у верховному суді. Деякі виключення складають ті, хто зможе переконати суд у важливості своєї справи. Існують і інші виключення, внесені в законодавство багатьох штатів.
Федеральні суди також володіють трьохрівневою системою. Правда, у цієї системи відсутній «підвальний» рівень для розгляду дрібних справ. Немає федеральних позовних судів або федеральних світових судів (хоч округ Колумбія має позовне управління в своєму суді верхнього рівня). У штатах нижнім федеральним рівнем є регіональний (районний) суд — це основний федеральний процесуальний суд.
Два інших рівні — окружні суди і Верховний суд Сполучених Штатів в своїй діяльності обмежуються розглядом апеляцій.
В той самий час існує біля сотні федеральних регіональних судів. Для малонаселених штатів один штат і складає регіон, великі штати містять в собі більше одного регіону. Сан-Франциско, наприклад, знаходиться в Північному регіоні Каліфорнії, а Лос-Анджелес — в Південному регіоні. Може, звичайно, в одному регіоні знаходитися і більше одного судді.
Наступний крок вгору, і ми виявляємося на рівні апеляційних судів Сполучених Штатів федеральних окружних судів. Протягом багатьох років існувало десять таких судів. Нещодавно Конгрес створив одинадцятий, розділивши на два колишній П'ятий округ, що простягався від Флоріди до Техаса і мав великий приріст населення.
. Окружні суди, на відміну від регіональних, не є судами з однією головною дійовою особою — суддею. Засідання проводить не один суддя, а група, що складається з трьох суддів. Загальне число суддів в окрузі варіюється від чотирьох в Першому окрузі (цей округ включає в себе Массачусетс, Нью-Гемпшир, Мейн і Пуерто-Ріко) до двадцяти трьох в Дев'ятому окрузі — гігантському районі, що включає в себе Каліфорнію, вісім інших штатів Заходу, плюс Гуам і північні Маріанські острови.
У більшості випадків, а фактично в переважній більшості, окружні суди є останньою інстанцією. Над ними в божественному серпанку, у всій своїй величі підноситься Верховний суд Сполучених Штатів, і добитися розгляду своєї справи в цьому суді — це привілея небагатьох. Верховний суд покоїться на вершині піраміди федеральних судів. Він може розглядати справи, що вийшли з вищих судів штатів, якщо вони торкаються досить важливих федеральних питань, питань, які, як правило, попадають під дію федеральної Конституції. Верховний суд складається з дев'яти суддів. Він повинен ревно виконувати свої обов'язки, і він їх виконує. Тільки одиниці справ з величезного натовпу, що стукотяться в його двері, попадають всередину.
Верховний суд США, передбачений Конституцією як незалежний орган, але нижчестоячий , федеральні суди залежать від конгресу як в питанні самого свого існування, так і судочинства. Для того, щоб уникнути ситуації, за якої судді будуть відчувати себе зобов'язаними виконавчому органу, творці Конституції передбачили незалежні судові органи, зробивши призначення суддів на пости в них довічним. Таким чином, якщо судді вже посідають свої пости, вони відчувають себе абсолютно вільними ухвалювати ті рішення, які вони вважають кращими для кожного конкретного випадку, незалежно від думки Президента, що призначила їх.
У справі захисту прав і свобод людини і громадянина Верховний суд володіє величезною владою, оскільки він представляє єдиний орган, що визначає остаточне значення багатьох широких і невизначених термінів в Конституції, а також той, яким чином цей документ може бути використаний в кожному індивідуальному випадку. Прийняте Верховним судом тлумачення Конституції може бути відмінене тільки самим же Судом або через складний процес прийняття поправок до Конституції. Ця влада особливо важлива, оскільки Конституція є головним законом країни і Конгрес, і Президент приймають клятву захищати її, і законодавство, не співпадаюче з нею не буде впроваджене в життя.
На завершення хотілося б зазначити, що досвід розробки, прийняття і втілення в життя положень Конституції США 1787 року може бути корисний сьогодні при розгляді питань, пов'язаних з прийняттям нової Конституції України. Розумне поєднання консервативних традицій і гнучкості, можливість гілок влади впливати один на одну, не обмежуючи при цьому самостійність один одного, американський досвід федеративного устрою держави і багато що інше може бути використано нашими законодавцями. Хоч самі американці далекі від ідеалізації своєї Конституції, відмічають спірність багатьох її положень, вказують на безліч нестач і компромісів, укладених в ній, але факт залишається фактом - по ній живе і розвивається більше 200 років одна з найбільших країн світу. І саме ця стабільність, прихильність американців створеним ними самими традиціям заслуговує передусім нашої уваги і поваги.
При будь-якому відношенні до американської Конституції з точки зору теорії, необхідно визнати її найбільше практичне значення не тільки для США, але і всієї світової цивілізації.
I. Документи.
1. Конституція США // Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Пер. з англ. О.М. Мокровольського.— К.: Веселка, 1993. — С. 133-157.
II. Довідники.
2. Современные Соединенные Штаты Америки: Энцикл. справочник.— М.: Политиздат, 1988.— 542 с.: карт.
III. Підручники і посібники.
3. Врядування у Сполучених Штатах. Нарис.— Інформаційне агенство Сполучених Штатів, 1989.— 128 с.
4. История государства зарубежных стран.— Ч. 2.— М.: изд-во МГУ, 1991.
5. Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Пер. з англ. О.М. Мокровольського.— К.: Веселка, 1993.— 192 с.
6. Мішина І.А. та ін. Всесвітня історія: Епоха становлення сучасної цивілізації (кінець XV — початок XX ст. ст.)— К.: Генеза, 1994.— 352 с.
7. Новая история стран Европы и Америки: Первый период: Учеб. Для студентов вузов, обучающихся по спец. «История»/ Г.Л. Арш, В.С. Бондарчук, Л.И. Гольман и др.; Под ред. А.В. Адо.— М.: Высш. шк., 1986.— 623 с.: карты, илл.
IV. Наукові видання.
8. История США.— Т. 1.— М., 1987.
9. Карпентэр Д. Познаем Америку.— С.-Пб., 1995.
[1]Врядування у Сполучених Штатах. Нарис.— Інформаційне агенство Сполучених Штатів, 1989.— С. 6.
1История государства зарубежных стран.— Ч. 2.— М.: изд-во МГУ, 1991. С. 35.
1История США.— Т. 1.— М., 1987. С. 185.
2Современные Соединенные Штаты Америки: Энцикл. справочник.— М.: Политиздат, 1988. С. 48.
1Д. Карпентэр. Познаем Америку.— С.-Пб., 1995. С. 28
1 Конституція США // Д.П. Каррі. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Пер. з англ. О.М. Мокровольського.— К.: Веселка, 1993. — С. 133.
1Д. П. Каррі. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Пер. з англ. О.М. Мокровольського.— К.: Веселка, 1993.С. 14.
1І. А. Мішина та ін. Всесвітня історія: Епоха становлення сучасної цивілізації (кінець XV — початок XX ст. ст.)— К.: Генеза, 1994. С. 329.
2Конституція США // Д. П. Каррі. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Пер. з англ. О. М. Мокровольського.— К.: Веселка, 1993. С. 143.
1Новая история стран Европы и Америки: Первый период: Учеб. Для студентов вузов, обучающихся по спец. «История»/ Г.Л. Арш, В.С. Бондарчук, Л.И. Гольман и др.; Под ред. А.В. Адо.— М.: Высш. шк., 1986. С. 498.
2Конституція США // Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Пер. з англ. О.М. Мокровольського.— К.: Веселка, 1993. С. 150.
1Современные Соединенные Штаты Америки: Энцикл. справочник.— М.: Политиздат, 1988. С. 53.
2Там же
3Конституція США // Д. П. Каррі. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Пер. з англ. О.М. Мокровольського.— К.: Веселка, 1993. С. 153.
1 Д. П. Каррі. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Пер. з англ. О.М. Мокровольського.— К.: Веселка, 1993. С. 157.