НБУ-финансовый агент правительства (стр. 19 из 28)

Випуск таких інструментів надав іноземним інвестрам можливість страхування девальваційного ризику без звичних форвардних контрактів на придбання валюти у день погашення облігацій у гривнях.

Цікаво, що знецінення російського рубля відносно долару восени 1998 р. поставило на межу повного краху майже всі значні російські комерційні банки, які не змогли виконати саме форвардні контракти з продажу американських доларів. Російська фінансова криза у серпні призвела до дефолту з виплат за ГКО-ОФЗ. 17 серпня виплати було припинено. Дві третини інвесторів - російські банки та установи були змушені піти на реструктурізацію та переоформлення облігацій у довгострокові. Нерезиденти Росії на це не погодилися.

Історія з погашенням СОВДП (вересень і грудень 1998 р.) теж пройшла на межі дефолту. Загальна емісія СОВДП склала 700 млн. грн., з яких на 375 повинні були бути погашені 22 вересня 1998 р., а решта - 22 грудня 1998 р. 22 вересня 1998 р. Мінфін сплатив біля 200 млн. грн. інвесторам, які не погодилися обміняти СОВДП на довгі гривневі або доларові конверсійні облігації. Таких виявилось 46% від загальної кількості. Для оцінки реальної доходності СОВДП необхідно врахувати, що 26 грудня 1997 р. офіційний курс НБУ становив 1,896 грн. за $ 1, а у вересні 1998 р. він зріс до 3,33 грн. Тому нерезиденти, які сплатили у грудні 1997 р. майже 130 млн. грн., отримали у вересні майже 200 млн. грн., що забезпечило гривневу доходність понад 50% річних. Але у доларах картина дещо інша - сплатили $ 68 млн., а отримали через дев’ять місяців $ 60 млн. А справа з звичайними ОВДП, у яких період обігу співпадає з СОВДП, виявилась ще гіршою, бо їм довелось отримати тільки $ 51,8 млн. Спасти справу міг тільки форвардний контракт на придбання доларів США за курсом 2,2 грн., який у грудні 1997 р. виглядав досить привабливо для обох сторін. Тільки за умов виконання такого контракту нерезиденти мали б отримати $ 90 млн., що їх би цілком задовольнило.

У 1999 р. обсяг продажу ОВДП поступово скоротився до нуля. Бюджети 2000 та 2001 р.р. були бездефіцитними, тому потреба в ОВДП відпала.

Перші п’ять місяців 2001 року відзначилися скороченням державного боргу, сума, якого, зменшилась на 1,4 млрд.гривень (208,9 млн. доларів США).

При цьому, державний зовнішній борг зменшився на 1,5 млрд. гривень (246,4 млн. доларів США), та становив 66,9 відсотка від загальної суми. Зазначене зменшення відбулося в основному за рахунок проведення взаємозаліку відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 28.05.1997 на суму 97,75 млн. дол. США, а також погашення боргу по кредитах Світового банку.

Державний внутрішній борг збільшився на протязі 5 місяців поточного року на 129,1 млн. гривень (37,5 млн. доларів США), що складає 32 відсотки від загальної суми. Цьому сприяло перевищення випуску облігацій внутрішньої державної позики над їх погашенням.

Взагалі, на 31.05.2001, державний борг України становив 62,9 млрд. гривень або 11,6 млрд. доларів США., в тому числі: державний зовнішній борг – 41,9 млрд. гривень або 7,7 млрд. доларів США; державний внутрішній борг – 20,9 млрд. гривень або 3,8 млрд. доларів США.

Фактичні витрати державного бюджету за 5 місяців 2001 рік з погашення та обслуговування державного боргу становили 2,2 млрд.гривень.

Загальна економія бюджетних коштів з погашення та обслуговування державного боргу склала за 5 місяців 2001 році 948,1 млн.грн., що становить 30,4 відсотка від запланованої суми. Вона пов‘язана, в основному, із значним скороченням випуску короткострокових облігацій внутрішньої державної позики проти запланованих, курсовою різницею та зміною відсоткових ставок.

Загальні надходження від державного запозичення за 5 місяців 2001 року становили 955,1 млн.грн. або 181,3 млн.дол.США., з яких частка надходжень від внутрішнього запозичення - 41,8 відсотка, від зовнішнього - 58,2 відсотка. Із загальної суми надходжень за рахунок державного запозичення на фінансування державного бюджету з початку року направлено 724,6 млн.грн. або 82,7 млн.дол.США, що становить 76 відсотків від загальної суми надходжень та 68,4 відсотка від запланованої суми на цей період.

В останній день січня 2001 р. Кабмін затвердив постанову “Про випуск облігацій внутрішніх державних позик”, і тепер Мінфін щотижня проводить аукціони з розміщення короткострокових державних облігацій (КДО) терміном погашення три—шість місяців та один рік.

А з 20 березня розпочне ще й продаж нових середньострокових облігацій (СДО) на термін від одного до п’яти років. За словами міністра Ігоря Мітюкова, загальний обсяг внутрішніх запозичень на цей рік обмежений державним бюджетом 2,1 млрд грн.

Водночас Нацбанк запровадив щоденні двосторонні котирування (на купівлю та продаж) процентних ОВДП та настійливо пропонує банкірам купувати ці облігації. Зі свого портфеля цих облігацій з погашенням у 2002—2010 роках загальним номінальним обсягом 9560 млн грн. (Увесь випуск поділено на рівні транші, що погашатимуться щомісяця.)

НБУ поки що пропонує найкороткостроковіші папери з погашенням наступного року. Іхня дохідність на цей рік встановлена на рівні 17% річних, а в майбутньому дорівнюватиме рівню інфляції плюс 3%. Проценти за ПОВДП сплачуються наприкінці кожного місяця.

Окрім того, на ринку обертаються конверсійні ОВДП (КОВДП) з погашенням у 2001—2004 роках загальною номінальною вартістю 680 млн грн. (Увесь випуск поділено на рівні транші, що погашатимуться один раз на півроку.)

Після появи постанови щодо випуску нових державних зобов’язань Ігор Мітюков наголошував журналістам, що сьогодні ситуація із запозиченнями кардинально відрізняється від тієї, що була раніше. “Ми повністю взяли під контроль ситуацію з внутрішнім боргом”, — запевняє міністр.

Він каже правду — бюджет, яким передбачено усі виплати, виконується, а обсяг зобов’язань Мінфіну перед комерційними банками за раніше випущеними державними облігаціями не перевищує 500 млн грн. (Усі інші внутрішні борги уряду за державними цінними паперами — це борги Нацбанку.)

Треба також додати, що уряд жодного разу не порушив своїх зобов’язань за державними цінними паперами перед клієнтами банків — юридичними та фізичними особами. Окрім того, на тлі останніх подій з банком “Слов’янський” або навколо банку “Україна” облігації Мінфіну видаються надійнішим інструментом, аніж банківські депозити.

Додатковими перевагами, за світовою практикою, є більша ліквідність цього інструменту (на відміну від депозиту їх можна продати), можливість використовувати їх як заставу або для сплати боргів державі тощо.

Після сумнозвісних подій 1998—1999 р. банки перестали пропонувати клієнтам подібні послуги обслуговування на ринку держоблігацій. Але можна бути впевненим, що потрохи цей ринок буде відроджуватися, а ставки комісійних за ці послуги — зменшуватися.

Щодо фізичних осіб та дрібних підприємців, їм треба чекати на облігації ощадної позики, дохідність яких прогнозується вищою, аніж у нинішніх державних цінних паперів. (Зауважимо, що в принципі жодних обмежень на купівлю облігацій фізичними особами не існує.) За наявної інформації, наразі Мінфін шукає радника щодо майбутнього розміщення цих паперів.

Поки що цікавий інструмент запропонував акціонерний комерційний банк “Надра”. Він розпочав продаж сертифікатів прав володіння облігаціями державної зовнішньої позики України 1995 року, або так званими “газпромівками”.

Суть схеми, за словами представників банку, проста: банк зарезервував 280 облігацій зі свого портфеля і може випустити на них сертифікатів володіння з погашенням у 2004—2007 роках та щоквартальними виплатами з розрахунку 8,5% річних. Виплати і вартість сертифікату ($5 тис) відповідає дохідності і номіналу самих “газпромівок”.

Нагадаємо, що ці папери уряд випустив 1995 року в рахунок оформлення заборгованості України за газ перед РАТ “Газпром” на загальну номінальну вартість $1,4 млрд. Після реструктуризації 2000 року борг за ними скоротився до $179 млн.

Щодо вигоди самого банку, то він, окрім живих грошей, отримує ще й премію за дохідність. Адже свого часу “газпромівки” продавалися на ринку за ставками близько 20% річних і навіть вище.

3. Обслуговування зовнішнього державного боргу

Перші зовнішні державні позичання були здійснені Україною ще в 1992 р. Зовнішній державний борг України, що на 1 січня 1993 р. становив 396 млн дол. США, в подальшому зростав і на 1 січня 2000 р. вже збільшився до 12,438 млрд дол. Динаміка цього показника за період 1996 - початок 2000 рр. з виділенням окремих кредиторів наведена, за даними Міністерства фінансів України, в таблиці 4.

Таблиця 4

Динаміка зовнішнього державного боргу України
(дані Міністерства фінансів України)

млрд дол. США

Кредитори	На 01.01.1997	На 01.01.1998	На 01.01.1999	На 01.01.2000
1	2	3	4	5
Міжнародні організації	3,444	4,022	4,804	5,276
Світовий банк	0,905	1,212	1,584	2,019
Європейський Союз	0,241	0,352	0,333	0,345
ЄБРР	0,035	0,066	0,097	0,111
МВФ	2,263	2,392	2,790	2,801
Держави	3,267	2,750	2,498	3,577
РФ	2,381	2,001	1,896	3,074
Туркменістан	0,704	0,599	0,458	0,317
Японія	0,182	0,150	0,144	0,186
Кредитні лінії	1,008	1,104	1,246	0,761
Фідуціарні позики	0,559	1,767	1,769
Облігації зовнішньої державної позики 1995 р., передані РАТ "Газпром"	1,120	1,120	1,155	1,048
Інша заборгованість	0,006
ВСЬОГО	8,839	9,555	11,47	12,438

За ознаками кредиторів зовнішній державний борг України станом на 1 січня 2000 р. мав таку структуру: