Так, існують, звичайно, служби у справах неповнолітніх, різні організації та органи, фонди та служби, але всі вони не несуть тієї лепти, яку б хотілося бачити. Багато зараз у засобах масової інформації друкують телефонів довіри, адрес різних організацій, але постійної, державної, керованої вищими органами організації, яка б насамперед захищала права дитини, немає.
Нащо ж тоді було приймати і ратифікувати Конвенцію ООН про права дитини, якщо діти не знають своїх прав, їх не дотримуються й дорослі?
Можливо, вірно зробили США, коли не прийняли Конвенцію, бо чесно признались, що не можуть гарантувати дотримання й виконання всіх прав та обов’язків перед дітьми.
Але надія є, зараз створений проект про утворення такої потрібної всім нам організації, але це лише проект, скільки його будуть узгоджувати та обговорювати ніхто не знає, але все ж таки це вже щось.
Поки що якусь частину обов’язків цієї майбутньої організації виконують інші органи. Це служби у справах неповнолітніх – спеціальні органи, які існують крім органів опіки та піклування, прокуратури і суду, для захисту справ неповнолітніх в кожному місті чи районі.
Згідно із законом України такі Служби у справах неповнолітніх створюються при місцевих радах народних депутатів. Співробітники цих служб ведуть облік так званих “неблагополучних сімей” і слідкують за розвитком неповнолітніх у цих сім’ях.
Інформацію про дітей з цих сімей служби можуть отримати від шкіл, поліклінік, і також самих неповнолітніх, які звертаються до них безпосередньо або використовують телефони довіри. По находженні сигналу про порушення батьками (чи особами, які їх замінюють) прав дитини Служба у справах неповнолітніх створює комісію у складі працівника Служби, спеціаліста у справах дитинства, психолога, а іноді і працівника міліції, і відвідує помешкання, де проживає неповнолітній з сім’єю. Члени комісії проводять бесіду з батьками, родичами, сусідами, а також, з дозволу батьків, з самими неповнолітніми.
У разі, якщо конфлікт не вдається ліквідувати за допомогою бесід та інших заходів впливу, служба у справах неповнолітніх має право звернутись до прокуратури чи суду для порушення справи про позбавлення батьківських прав. У виключних випадках, коли існує реальні загроза життю чи здоров’ю дитини, служба у справах неповнолітніх може негайно вилучити дитину з сім’ї до вирішення судом справи про позбавлення батьківських прав. Разом з тим, треба розуміти, що кожен таких випадок є дуже складним для тих, чиї судьби він зачіпає, так і для соціальних працівників.
3.3. Корисні адреси
Зараз в Україні спостерігається багато випадків дискримінації прав людини і дитини. Але куди звернутися, щоб дістати допомоги? Населення не знає відповіді на це питання. Тому в пригоді можуть стати адреси деяких міжнародних та інших організацій, створених чи акредитованих в Україні, які займаються вивченням та захистом прав людини або сприяють цьому. Ось деякі з них:
Рада Європи (Council of Europe)
BP 431 R6, F-67006, Strasbourg Cedex, France.
Тел.: +33 88 412000
Європейська фундація прав людини (European Human Rights Foundation)
70, Avenue Michelange, B-1040 Brussels, Belgium
Тел.: +32 2 736 8405
Всесвітня асоціація “Школа як знаряддя миру” (The World Association for the School as an instrument of Peace (EIP))
5 rue de Simplon, CH – 1207 Geneva, Switzerland
Тел.: (41 22) 736 44 52
Європейський культурний фонд (European Cultural Foundation)
Jan van Goyenkade 5, 1075 HN Amsterdam, The Netherlands
Тел.: +31 20 676 0222
ЮНІСЕФ – Великобританія; Фонд порятунку дітей (UNICEF – UK; SaveTheChildrenFund).
UNICEF-UK, 55 Lincoln’s Field, London WC2A 3NB, UK
Українські організації:
293720, м. Дрогобич, майдан Ринок, 6, офіс УАМА
Тел: (03244) 3-83-29;
252015, Київ, вул. Січневого Повстання,6
Тел.: (044) 293-93-63
254053, Київ – 53, вул. Артема, 46
Тел.: 216-25-96
Київ, вул. Косіора, 10
Тел: 216-73-10
Київ, площа Лесі Українки, 1/214
Тел.: 296-82-95
Київ, вул.. Сакса ганського, 41
Тел.: 228-77-79
Українська Правнича Фундація (Український центр з прав людини)
250005, Київ, вул. Червоноармійська, 64
Тел.: 227-3518, 224-35-18
Висновок
21-22 березня 2001 року в Києві проводилась Перша національна конференція “Змінимо світ разом з дітьми”. Проведення такої конференції – один з елементів підготовки України до Спеціальної Сесії Генеральної Асамблеї ООН, яка відбудеться у вересні цього року. Сесія підіб’є підсумки останнього десятиріччя, дасть оцінку виконання зобов’язань, що були взяті урядами країн, які ратифікували Конвенцію про права дитини, і визначить пріоритетні напрями глобальної політики стосовно дітей. Сьогодні вже не достатньо просто змінювати світ в інтересах дітей, сьогодні все йде мова про те, щоб змінювати світ разом з дітьми. Для цього треба слухати, що кажуть молоді люди, треба надавати їм можливість висловлювати свою думку і брати участь у прийнятті рішень, що торкаються їх життя. Настав час перейти від доброчинності стосовно дітей до визнання того, що кожна дитина, як і кожна людина, має власні права.
Я переконана, що починати змінювати суспільство треба з молоді, із забезпечення прав, гарантованих Конвенцією. Таких прав, як право на вільне висловлювання своїх думок, своїх поглядів на різні проблеми, право бути вислуханим і право приймати рішення, впливати на процеси в суспільстві. Механізми для забезпечення цих прав існують не тільки в державі, а й в молодіжному та дитячому оточенні – в розвитку шкільного самоврядування, залученні дітей до обговорення суспільних проблем, які безпосередньо їх стосуються. Коли, наприклад, ухвалювалося рішення стосовно проведення шкільної реформи, ніхто не поцікавився думкою школярів. Вважаю, що в цьому випадку слід би послухати учнів і врахувати їхні побажання.
Коли я починала працювати над цією курсовою роботою, я навіть і не знала, скільки прав має по законодавству дитина, як вони регулюються, якими документами вони проголошуються та ін. У процесі роботи я прочитала багато різної літератури, періодичних видань, по-новому подивилася на класичні літературні приклади. Для підвищення свого рівня обізнаності в цій сфері я приймала участь у Всеукраїнському семінарі-тренінгу “Знай свої права та вмій їх захищати”, що проводився Українською секцією Міжнародного товариства прав людини 16-17 лютого 2001 в Дніпропетровську. Також брала участь у створенні й проведенні телепроекту “Година дитячого ефіру” на ТСД в рамках міжнародної акції ЮНІСЕФ “День дитячого ефіру”. В майбутньому я хочу зв’язати своє життя з журналістикою, мені цікаво випробувати себе в цій сфері, а ЗМІ – це найефективніший шлях захисту прав дітей. Тому зараз я приймаю участь у створенні концепції телевізійного проекту “Відкриваємо!”, присвяченого проблемам юнацтва та молоді, за підтримки Євросоюзу. Цей проект дасть змогу дітям нашого регіону вільно й відкрито заявити про свої права і разом знайти шляхи вирішення спільних проблем.
Я думаю, що моя курсова робота буде корисною моїм друзям, дітям Дніпропетровська й України. Сподіваюсь, що цією роботою зацікавляться дорослі – батьки, вчителі, працівники органів влади. Велику користь мають наведені в роботі адреси різних міжнародних і українських організацій, що можуть захистити дітей у випадках порушень їхніх прав. Мені вдалося зібрати ці адреси з різних джерел (газети, Internet, інформаційні бюлетені та ін.). Ця робота буде цікавою працівникам ЗМІ, тому що тут наведені обов’язки журналістів та етичні норми при висвітленні прав дітей та самих дітей.
Ми перебуваємо у періоді трансформації, не тільки політичної, але й культурної. У нас зараз суспільна криза – і вона відчутно позначається на молоді. Однак нинішня молодь вже зробила ковток свободи – тому зміни на гірше вже не зможуть відбуватися.
Список літератури
1. Загальна Декларація прав людини
2. Конвенція ООН про права дитини
3. Закон України “Про освіту”
4. Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”
5. Проект Основних Положень Міжнародної Федерації журналістів
6. ЗМІ та права дітей: практичний посібник для працівників засобів масової інформації. (розроблено ЮНІСЕФ) – PressWise, 1999.
7. Права людини: підручник для 10-11 класів ліцеїв та гімназій (склали Т.Андрусяк, З.Рамовська, В.Семенов.) – К.: Право, 1997.
8. Права людини: основи правових знань (склали А.В.Булгакова, Н.А.Торопова) – Харків: Ранок, 1998.
9. Права людини: моя власна думка (під ред. І. Гаврилюк) – Харків: Фоліо, 1999.
10. Права людини: підручник для 5-9 класів (склали З.Бабак, А.Остогорський) – М.: Звєнья, 1999.
11. Права людини: методичні рекомендації для вчителів загальноосвітніх шкіл (склали Л.Грузинова, Л.Заблоцька) – К.: Українська правнича фундація, 1996.
12. Перші кроки: посібник для початкового вивчення прав людини (склали Хосе Турчик, Л. Маринович, І. Савчик) – Дрогобич: Коло, 2000.
13. Хто я? Хто ми?: хрестоматійний збірник для дітей молодшого та шкільного віку (склали Л.Маринович, М.Хейма) – Харків: Поліграфічні послуги, 1999.
14. Копровська І. Основними порушеннями своїх прав діти вважають кривду й погрози, які походять від дорослих.//Факти. – 2000. – N1057.
15. Рябоконь Л. Дітям – право голосу!//День. – 2001. – N53.
16. www.unicef.org - офіційний сайт ЮНІСЕФ.
ДОДАТКИ
Додаток 1.
Дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосованим до такої дитини, вона не досягає повноліття.
Кожна дитина повинна бути наділена всіма правами без дискримінації. Всі діти без винятку повинні перебувати під захистом держави. Держава має обов’язок захищати дитину від усіх форм дискримінації.